Постанова № 42201999, 29.12.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2702/14-a

29 грудня 2014 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

при секретарі судового засідання Шмир Р. І.

за участю:

представника позивача Юськевича Є.В.,

представника відповідача Геличак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про часткове скасування постанови про арешт коштів боржника та зняття арешту з рахунків, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Тернопільський облавтодор") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про часткове скасування постанови про арешт коштів боржника та зняття арешту з рахунків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розрахункові рахунки ДП «Тернопільський облавтодор» використовуються для виплати заробітної плати та здійснення загальнообов'язкових платежів до державного і місцевих бюджетів та цільових фондів. Тобто кошти, які зараховуються на вказані рахунки, використовуються для виплати заробітної плати та сплати податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, що підтверджується звітами про дебетні та кредитні операції по рахункам, які видані банками, та платіжними дорученнями. Накладення арешту на вказані кошти унеможливлює виплату заробітної плати працівникам та здійснення загальнообов'язкових платежів до державного і місцевих бюджетів та цільових фондів.

В судовому засідання за згодою позивача з врахуванням положень ч.3 ст.181 КАС України судом замінено відповідача на управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.

Представник позивача позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи встановив наступне:

На виконані у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №36035661 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення із Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів на загальну суму 3 923 075,31грн.

На підставі ст.ст. 11, 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 03.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника відкритих в наступних банках: АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО380805; ПАТ "Укрінбанк", МФО300142; ПАТ "Укргазпромбанк", МФО320843; Філія-Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО338545; ПАТ "Банк "Київська Русь", МФО319092; ПАТ "АКБ "Капітал", МФО334828; ПАТ "Мегабанк", МФО 351629.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

За правилами ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно приписів ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Враховуючи наведене, оскаржена постанова від 03.11.2014 про арешт коштів боржника на рахунках у банках, винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім цього, під час винесення постанови у державного виконавця була відсутня інформація про призначення коштів на рахунках позивача. Також слід зазначити, що на вказані рахунки позивача можуть бути зараховані і інші кошти, звернення стягнення на які буде відповідати вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з цим, вимоги позивача про скасування оскарженої постанови задоволенню не підлягають.

Проте, судом в процесі розгляду справи встановлено, що кошти, які знаходяться на рахунках:

- №26001705989219, АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО380805;

- №26009150912001, ПАТ "Укрінбанк", МФО300142;

- №26008080211, ПАТ "Укргазпромбанк", МФО320843;

- №26001300568596, Філія-Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО338545;

- №26005153151001, ПАТ "Банк "Київська Русь", МФО319092;

- №26009340053000, ПАТ "АКБ "Капітал", МФО334828;

- №26003190209, ПАТ "Мегабанк", МФО 351629;

зокрема, використовуються для виплати заробітної плати працівникам та відрахувань з неї, в тому числі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказані обставини не заперечувались сторонами в судовому засіданні та підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, виписками по рахунках, довідками про заборгованість з виплати заробітної плати, довідками про відкриття поточних рахунків, повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску.

Статті 43 та 48 Конституції України передбачають, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом та кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Таким чином, накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України "Про оплату праці", своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Проаналізувавши вказані норми Конституції та законів України, суд приходить до висновку, що зобов'язання із сплати заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, а тому, на кошти, призначенням яких є оплата праці та сплата єдиного внеску, не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами.

Накладаючи арешт на кошти боржника, орган державної виконавчої служби повинен системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Накладення арешту на кошти, які знаходяться на вказаних рахунках та використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім цього, це суперечить положенням ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ч.6 ст.24 Закону України "Про оплату праці" в частині пріоритетності зобов'язань з оплати праці та сплати єдиного внеску перед іншими зобов'язаннями.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що слід зняти арешт з коштів ДП "Тернопільський облавтодор" які містяться на вказаних рахунках, в частині коштів, призначених для виплати заробітної плати та відрахувань з неї.

Таким чином, заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зняти арешт з коштів Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рахунках:

- №26001705989219, АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО380805;

- №26009150912001, ПАТ "Укрінбанк", МФО300142;

- №26008080211, ПАТ "Укргазпромбанк", МФО320843;

- №26001300568596, Філія-Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО338545;

- №26005153151001, ПАТ "Банк "Київська Русь", МФО319092;

- №26009340053000, ПАТ "АКБ "Капітал", МФО334828;

- №26003190209, ПАТ "Мегабанк", МФО 351629;

в частині коштів, призначених для виплати заробітної плати та відрахувань з неї.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна:

Суддя Баб'юк П.М.