Рішення № 4220184, 04.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" червня 2009 р. Справа № 6/070-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/070-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Аріана-М», м. Миколаїв

до Відкритого акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод», м. Бориспіль

про стягнення 97 158,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Мамирбаєв Є.В (довіреність № БЕКЗ – 2009-04-17 від 17.04.2009 р.)

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «Аріана-М»(далі – позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод»про стягнення заборгованості в сумі 97 158,80 грн., яка складається з пені –19 075,16 грн. та штрафу –78 083,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору № 0130-1 від 30.01.2008 року, зокрема, щодо своєчасної сплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.05.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача 14.05.2009 року в судове засідання не з’явився, але через канцелярію суду надав клопотання № 1-15/74 від 12.05.2009 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.04.2009 р. у зв‘язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 04.06.2009 р. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.

До початку судового засідання, через канцелярію суду представник відповідача надав відзив на позовну заяву № 1-15/87 від 04.06.2009 року в якому проти нарахування йому штрафних санкцій заперечує повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Аріана-М»(надалі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод»(надалі - відповідач) 30.01.2008 року був укладений Договір № 0130-1 купівлі-продажу (надалі - договір), згідно якого (п.1.1.) позивач зобов'язався передати відповідачу замовлений товар (пшеницю), а відповідач прийняти його та оплатити на умовах, викладених у договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка проводиться в строк до 15.02.2008 року (включно).

Виконуючи умови п. 3.1 договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 303 782,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН –0000011 від 31.01.2008 року на суму 109 081,60 грн.; № РН –0000014 від 07.02.2008 року на суму 75 942,40 грн.; № РН –0000017 від 11.02.2008 року на суму 118 758,40 грн. (копії додані до матеріалів справи).

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на вказаних видаткових накладних.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата по даному договору здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах встановлених цим договором та у відповідності до рахунку –фактури продавця. Оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на протязі 3 днів починаючи з дня поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Аріана-М»та Відкритим акціонерним товариством «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод»були укладені додаткові угоди № 1 від 20.02.2008 року та додаткова угода № 2 від 22.02.2008 року.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 1 від 20.02.2008 року до договору купівлі - продажу № 0130-1 від 30.01.2008 року, позивач зобов’язується надати у власність відповідача 180,00 тон товару (ячмінь) по ціні 1360,00 грн. за одну тону.

Відповідно до п. 3.2 продавець зобов’язується здійснити поставку товару в строк до 05.03.2008 року (включно).

Зазначеною додатковою угодою також передбачено, що інші положення договору № 0130-1 від 30.01.2008 року залишаються без змін, тобто строк оплати встановлюється відповідно до п. 4.3. договору № 0130-1 від 30.01.2008 року, а саме оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на протязі 3 днів починаючи з дня поставки товару.

Відповідно до п. 1.5 додаткової угоди № 2 від 22.02.2008 року до договору купівлі - продажу № 0130-1 від 30.01.2008 року, позивач зобов’язується надати у власність відповідача 80,00 тон товару (пшениця 5 клас) по ціні 1380,00 грн. за одну тону та 80,00 тон товару (пшениця 4 клас) по ціні 1450,00 грн. за одну тону .

Відповідно до п. 3.5 продавець зобов’язується здійснити поставку товару в строк до 16.03.2008 року (включно).

Зазначеною додатковою угодою також передбачено, що інші положення договору № 0130-1 від 30.01.2008 року залишаються без змін, тобто строк оплати встановлюється відповідно до п. 4.3. договору № 0130-1 від 30.01.2008 року, а саме оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на протязі 3 днів починаючи з дня поставки товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, у встановлені строки поставив товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило. Відповідач здійснив оплату за поставлений йому товар, але прострочив передбачений договором строк оплати товару, що підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 2 238,76 грн., а також 6 941,91 грн. (додаткова угода № 1) та 9 894,49 грн. (додаткова угода № 2). Всього пені у розмірі 19 075,16 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору, за прострочення оплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу. Зазначений пункт договору застосовується і до порушених строків оплати по додатковим угодам № 1, 2, тому, що зазначеними додатковими угодами не передбачений окремий строк оплати за поставлений товар, а також відповідальність за порушення строку оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлені позивачем періоди. Розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 19 075,16 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 5.5 договору, яким встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов’язання більш ніж на 5 днів покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від ціни договору, просить суд стягнути штраф, розмір якого за розрахунком позивача всього складає 78 083,64 грн., з яких 30 378,20 грн. –за договором, 22 742,60 грн. –додаткова угода № 1, 24 962,80 грн. –додаткова угода № 2. Зазначений пункт договору застосовується і до порушених строків оплати по додатковим угодам № 1, 2, тому, що зазначеними додатковими угодами не передбачений окремий строк оплати за поставлений товар, а також відповідальність за порушення строку оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються на їх власний розсуд. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Судом встановлено, що відповідно до п. 5.3 договору, за прострочення оплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, а також п. 5.5 договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов’язання більш ніж на 5 днів покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від ціни договору.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Беручи до уваги те, що відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений йому товар, дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов’язань на всіх без винятку суб’єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафу, який передбачений п. 5.5 договору, що підлягає стягненню, до 39 041,82 грн.

Також слід зазначити, що посилання відповідача на те, що стягнення з нього штрафу за прострочення грошового зобов’язання за договором суперечить ст. 61 Конституції України судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

В силу ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61 міститься у розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», тому положення ч. 1 ст. 61 стосуються лише фізичних осіб.

Крім того, «притягнення до юридичної відповідальності»не ідентичне поняттю «юридична відповідальність», що визначено у п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.99р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст. 61, терміни «притягнення до юридичної відповідальності»та «юридична відповідальність»розмежовуються.

Крім того, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання з оплати у, встановлений вказаним договором, строк на протязі 3 календарних днів, не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня. Зазначений висновок також підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України за 2009 рік.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача пені та штрафу обґрунтовані, позивачем доведені, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи тому підлягають задоволенню з урахування зменшення суми штрафу судом до 39 041,82 грн.

За вказаних обставин та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок неустойки, яку сторони у договорі визначили як пеню, є арифметично вірним, відповідає вимогам зазначеного законодавства та обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 549, 611, 612 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 49, 55, п. 3 ч.1 ст.83, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46, код ЄДРПОУ 00954538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Аріана-М»(54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 23/2, код ЄДРПОУ 31497631) 19 075,16 грн. –пені, 39 041,82 грн. - штрафу, витрати по сплаті державного мита в сумі 581,17 грн. та 70,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Маляренко А.В.