Рішення № 4220137, 14.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.09 р. Справа № 40/93

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „VIP БЕТОН”, м. Донецьк

до відповідача закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк

про стягнення 2 149 519 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Скобліков С.А. – юрисконсульт, Шинкарьова О.В. - бухгалтер

від відповідача: не прибув

З метою витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні згідно вимог частини 4 статті 77 ГПК України з 11 год. 20 хвил. 26.05.2009р. до 13 год. 18.06.2009р. було оголошено перерву без винесення процесуального документу, на підставі чого було складено протокол за ст. 81-1 ГПК України.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першою ст. 69 ГПК України.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю „VIP БЕТОН” звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” –металургійний завод” про стягнення основного боргу в сумі 1 181 264 грн. 68 коп., трьох процентів річних в сумі 17 122 грн. 04 коп. та збитків в сумі 951 132 грн. 28 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань згідно договору поставки №16133 від 19.05.08р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 951 132 грн. 28 коп. не визнав, мотивуючи це тим, що договір поставки №16133дс від 19.05.2009р. не містить пункту 4.8.4, згідно якого визначається момент початку відрахування строку прострочення.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „VIP БЕТОН”, надалі Постачальник, та закритим акціонерним товариством „Донецьксталь” – металургійний завод”, надалі Покупець, було укладено договір поставки №16133дс від 19.05.2008р.

На виконання п. 1.1 укладеного між сторонами договору Постачальник зобов’язується передати, а Покупець – прийняти та оплатити згідно умов договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

За п. 2.1 поставка товару здійснюється відповідно до заявки Покупця в автотранспорт Постачальника на умовах FCA склад Постачальника в редакції INCOTERMS 2000 Донецька область, сел. Удачноє, промплощадка філії „Збагачувальна фабрика” (пункт поставки визначається в заявці Покупця).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати на підставі рахунку на передплату.

За умовами розрахунку за поставлену продукцію, а саме згідно п. 4.4 договору вартість доставки продукції на умовах FCA склад Постачальника в редакції INCOTERMS 2000, визначається виходячи з цін на поставку, які є невід’ємною частиною договору (Додаток №2 до договору).

Крім того, пунктом 4.9.4 договору передбачено, що постачальник вправі відвантажити Покупцеві товар без його передплати. В цьому випадку Покупець повинен оплатити поставлений товар в строк не пізніше п’яти днів з моменту постачання.

Відповідно до приписів пункту 6.2 договору, Покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання проти строків, про які йдеться в пункті 4.8.4 договору, на вимогу Постачальника повинен сплатити останньому:

- суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення(нарахування пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження строків, встановлених частиною 6 статті 232 ГК України);

- 3% річних від простроченої суми за умови прострочення до 20 днів;

- в разі прострочення більш ніж на 30 днів Покупець поверх пені, річних, вказаних в даному пункті, повинен відшкодувати Постачальнику збитки в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Докази по справі свідчать про те, що Постачальник виконав свої обов’язки за договором та передав Покупцеві товар.

Але відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, а саме відмовляється підписувати видаткові накладні на суму 83 403 грн. при наявності підписаних товарно-транспортних накладних.

Таким чином, позивач намагається стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар в сумі 230 492 грн. 40 коп.

Крім того, заявлені вимоги про відшкодування збитків в сумі 0,5% від простроченої суми за кожний день простроченого платежу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 951 132 грн. 28 коп., оскільки прострочка в оплаті перевищує 30 днів.

За причиною того, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, позивач з посиланням на пункт 6.2 договору, намагається стягнути з відповідача додатково суму збитків в розмірі 0,5 процентів від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка дорівнює 951 132 грн. 28 коп.

Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасної оплати товару, тому позивач відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та пункту 6.2 договору намагається стягнути з нього додатково три процента річних в сумі 17 122 грн. 04 коп. та інфляційні в сумі 950 772 грн. 28 коп. за період прострочення виконання грошових зобов’язань з вересня 2008р. по лютий 2009р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб’єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобов’язання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

Факт наявності боргу за відповідачем в сумі 230 492 грн. 40 коп. за доставлену на його адресу продукцію підтверджено матеріалами справи та доказами на їх підтвердження.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що своє господарське зобов’язання відповідач не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу в сумі 230 492 грн. 40 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача відносно нарахування збитків необґрунтовані, оскільки пункт 4.9.4 чітко встановлює можливість відвантаження товару без його передплати і в такому випадку Покупець має оплатити поставлений товар в строк не пізніше п’яти днів з моменту поставки.

Грошові зобов’язання за договором не були виконані вчасно, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 951 132 грн. 28 коп., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 17 122 грн. 04 коп. та інфляційних в сумі 950 772 грн. 28 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У зв’язку з тим, що за згодою присутніх у судовому засіданні представників позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст. ст. 11, 15, 16, 253, 526, 599, 625 ст. 655-697, ст. 712, 782 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, п. 6 ст. 232, 264, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 44, 46, 49, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „VIP Бетон” задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод”, 83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, ід. код 30939178, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „VIP Бетон”, 83052, м. Донецьк, вул. Владичанського, 32, ід. код 34798371, борг в сумі 230 492 грн. 40 коп., збитки в сумі 951 132 грн. 28 коп., три проценти річних в сумі 17 122 грн. 04 коп., інфляційні в сумі 950 772 грн. 28 коп., витрати по державному миту в сумі 21 495 грн. 19 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 20.07.2009р.

Суддя