Ухвала суду № 42200920, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/20298/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Жито-3»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

у справі № 2а-1670/7701/12

за позовом Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Фермерського господарства «Жито-3»

про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Гадяцька міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - Гадяцька МДПІ Полтавської області ДПС; позивач) звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Жито-3» (далі - ФГ «Жито-3»; відповідач), в якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що перебувають на рахунках у банку.

Позов обґрунтовано відмовою ФГ «Жито-3» допустити посадових осіб податкового органу до проведення документальних позапланових виїзних перевірок за наявності законних підстав для їх проведення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням Гадяцькою МДПІ Полтавської області ДПС жодних доказів на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року апеляційну скаргу Гадяцької МДПІ Полтавської області ДПС задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках ФГ «Жито-3» у банках.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні повністю, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України відмову платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби визначено однією з підстав для застосування арешту майна платника.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення незалежно від наявності в такого платника податкового боргу на момент звернення контролюючого органу з позовом до суду.

В розглядуваному випадку судом апеляційної інстанції з'ясовано, що працівниками Гадяцької МДПІ Полтавської області ДПС 01 листопада 2012 року та 05 грудня 2012 року на підставі наказів № 514 від 31 жовтня 2012 року та № 578 від 04 грудня 2012 року відповідно здійснено виходи за адресою відповідача з метою проведення позапланових перевірок.

Однак, до перевірок ФГ «Жито-3» посадових осіб органу державної податкової служби не допущено, що підтверджується актами № 42/22-34401491 від 01 листопада 2012 року та № 47/22-34401491 від 05 грудня 2012 року, а також протоколами про адміністративне правопорушення.

При цьому, як встановлено Харківським апеляційним адміністративним судом, законність прийнятих податковим органом наказів № 514 від 31 жовтня 2012 року та № 578 від 04 грудня 2012 року підтверджується постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі № 2а-1670/7982/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо протиправності наказів № 514 від 31 жовтня 2012 року та № 578 від 04 грудня 2012 року про проведення позапланових перевірок та, як наслідок, правомірності недопуску ФГ «Жито-3» посадових осіб контролюючого органу до їх здійснення належних доказів не представлено.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Жито-3» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.