Ухвала суду № 42200915, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/52364/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року

у справі № 2а-1494/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ» (далі - ТОВ з ІІ «Данфосс ТОВ»; позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000592330/0 від 25 червня 2010 року, № 0000592330/1 від 03 вересня 2010 року, № 0000592330/2 від 16 листопада 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ з ІІ «Данфосс ТОВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 204/23-304/20074667 від 14 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592330/0 від 25 червня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 11 526,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 763,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000592330/1 від 03 вересня 2010 року та № 0000592330/2 від 16 листопада 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на підставі договору № 1194/70 від 01 січня 2008 року послуг з організації просування товарів ТОВ з ІІ «Данфосс ТОВ» в торговельній мережі контрагента з підстав непов'язаності наданих ТОВ «Епіцентр К» послуг з господарською діяльністю ТОВ з ІІ «Данфосс ТОВ».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що право власності на товар, щодо якого надавались послуги позивачу, вже перейшло до ТОВ «Епіцентр К», а ТОВ з ІІ «Данфосс ТОВ» отримано дохід від реалізації вказаного товару, тобто корисний ефект від наданих послуг отримує саме послугонадавач.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, в охоплений перевіркою період позивачем реалізовувались товарно-матеріальні цінності через торговельні об'єкти ТОВ «Епіцентр К». Умовою передачі товарів на продаж (додаткова угода № 2 від 02 жовтня 2006 року до договору поставки № 895/70 від 11 листопада 2005 року) було укладення товариством з контрагентом договору про надання послуг з організації просування товару, які полягають в розміщенні товару позивача на окремих стелажах та площадках; проведенні інформаційного обслуговування товарів та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних; інформуванні позивача щодо залишку його товару на стелажах гіпермаркетів; проведенні аналізу результатів маркетингових досліджень, формуванні висновків і рекомендацій тощо.

Виконання вказаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконання робіт (надання послуг), які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст наданих послуг та їх вартість.

Певні недоліки вказаних первинних документів, зокрема, відсутність прізвищ представників замовника та виконавця, а також посилання на договір, на підставі якого надавались послуги, на переконання колегії суддів, правильно не прийнято до уваги попередніми судовими інстанціями, позаяк вони не тягнуть за собою втрату актами статусу належних первинних документів.

Складені за результатами проведених господарських операцій акти виконання робіт (надання послуг) є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Також, суди цілком обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про відсутність зв'язку придбаних у ТОВ «Епіцентр К» послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів, що реалізуються ТОВ з ІІ «Данфосс ТОВ» у гіпермаркетах ТОВ «Епіцентр К», шляхом їх популяризації серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Посилання відповідача на те, що відповідні операції з просування товару здійснюються покупцем (торговельною мережею) стосовно товару, право власності на який вже перейшло до ТОВ «Епіцентр К», не спростовує їх економічну цінність саме для позивача. Адже, хоча діяльність з просування товарів у гіпермаркетах контрагента передбачає і його економічний інтерес у зростанні торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника (виробника).

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.