Ухвала суду № 42200908, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/35897/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

у справі № 2а/2570/4473/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління-1 Прилуки»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління-1 Прилуки» (далі - ТОВ «БУ-1 Прилуки»; позивач) до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Прилуцька ОДПІ Чернігівської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000392302/404 від 14 червня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Прилуцька ОДПІ Чернігівської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БУ-1 Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олден-Груп» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 479/23/32512456 від 12 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302302/246 від 27 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 669 672,50 грн. (535 738,00 грн. - основний платіж, 133 934,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, вказаний акт індивідуальної дії скасовано в частині збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 178 866,50 грн. (44 932,00 грн. - основний платіж, 133 934,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000392302/404 від 14 червня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Олден-Груп», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій з придбання ТОВ «БУ-1 Прилуки» у контрагента робіт з розробки проектно-кошторисної документації, а також щебеню та піску кар'єрного.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ТОВ «Олден-Груп» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), неподання ним звітності до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, а також непредставлення ТОВ «БУ-1 Прилуки» на перевірку документів, які підтверджують якість придбаного у постачальника товару.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні робіт та товару сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених операцій.

Як з'ясовано судами, на підтвердження фактичного виконання спірних поставок позивачем долучено до матеріалів справи видаткові та податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, які відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст здійснених операцій та їх вартість.

Придбані у контрагента роботи та товарно-матеріальні цінності товариством використано у власній господарській діяльності, в саме - передано Відкритому акціонерному товариству «Укргідроенерго» на виконання договірних зобов'язань, що засвідчується наявними в матеріалах справи документами.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення розглядуваних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника або від дотримання ним вимог податкового законодавства, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.