Ухвала суду № 42200897, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/9991/85063/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року

у справі № 2а-4773/11/1270

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Свердловантрацит» (далі - ДП «Свердловантрацит»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002078012 від 25 травня 2011 року та № 0002088012 від 25 травня 2011 року, а також визнання протиправними дій податкового органу щодо прийняття вказаних актів індивідуальної дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДП «Свердловантрацит», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Свердловантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт № 335/08-2/32355669 від 28 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002078012 від 25 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116 425,00 грн. (93 140,00 грн. - основний платіж; 23 285,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002088012 від 25 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 118,00 грн. (4 117,00 грн. - основний платіж; 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції). Перевіркою встановлено порушення ДП «Свердловантрацит» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврозв'язок» та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено в пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладено на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податком на додану вартість, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаних операцій.

Проте, як встановлено судами в розглядуваній ситуації, документів на підтвердження реального характеру проведених операцій з придбання позивачем оргтехніки (принтерів, моніторів, ноутбуків тощо) в ТОВ «Єврозв'язок» та продуктів харчування в ПП «ВКФ «Укрпромснаб», зокрема, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та документів, які посвідчують якість товарів, що постачались, платником не подано.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх станцій про відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів у названих постачальників та, відповідно, правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.