Ухвала суду № 42200188, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/35785/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Концерну «Тріон» (далі - Концерн) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Концерну до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - Інспекція),

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Концерн звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання противоправною та скасування постанови Інспекції № 3028 від 11.12.2012 року (далі - Постанова № 3028) щодо накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначив, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки на час перевірки наряду з ДСТУ 4840:2007 в Україні діяли положення ДСТУ 3868-99, які передбачали, що для дизельного палива ІІ виду нормою є вміст сірки не більше 0,10%, вміст сірки у відібраних зразках продукції відповідав цьому нормативу, що свідчить про відсутність порушень.

27 березня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Концерн звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.08.2012 року Інспекція здійснила планову перевірку АЗС на вул. Артема, 24 в м. Димитров Донецької області щодо дотримання Концерном законодавства про захист прав споживачів, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки та здійснений відбір зразків дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки С, виду ІІ (вміст сірки не більше ніж 50,0 мг/кг) виробленого 8.06.2012 року ПрАТ «ЛИНІК».

Згідно з протоколом випробувань № 147к від 4.09.2012 року зразок дизельного палива, підданий випробуванням, за показником «вміст сірки» не відповідав вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ.

Відповідно до ДСТУ 4840:2007 вміст сірки не повинен перевищувати 50 мг/кг, а фактичний її вміст становив - 169 мг/кг.

11 грудня 2012 року Інспекція прийняла Постанову № 3028 щодо накладення на Концерн стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 30 075,73 грн.

При цьому, Інспекція виходила з видаткової накладної Т-00002981 від 23.08.2012 року, а саме 50% вартості.

22 грудня 2013 року Концерн звернувся до Інспекції із скаргою щодо скасування Постанови № 3028, оскільки Інспекція при складанні акту перевірки та прийняті спірної постанови однобічно керувалася ДСТУ 4840:2007 та проігнорувала його зауваження на час здійснення перевірки діяла перехідна, до 1 липня 2013 року тимчасова норма ДСТУ 3868-99, яка дозволяє реалізацію дизельного палива з показником «вміст сірки» до 200 мг/кг.

25 січня 2013 року Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів повідомила Концерн про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки Інспекція при здійснені перевірки та при прийнятті постанови діяла правомірно.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі зразки товарів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі стягнення, передбачені ст. 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.,п. 1, 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 року, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» під належною якістю товару розуміється така властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Таким чином, однією з умов для визнання товару таким, що має належну якість, є його відповідність вимогам, встановленим для цієї категорії продукції нормативно-правовими актами і нормативними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови»; стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим; національні стандарти - державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та доступні для широкого кола користувачів.

Відповідно до п. 3.1. національного стандарту України ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 244 від 3.10.2007 року (чинного з 1.01.2008 року), за вмістом сірки дизельні палива діляться на два види: І - вміст сірки не більше ніж 10 мг/кг; ІІ - вміст сірки не більше ніж 50 мг/кг.

Згідно з п. 4.2. ДСТУ 4840:2007 дизельна паливо всіх марок виду ІІ за показником сірки повинно містити не більше ніж 50 мг/кг цієї речовини.

Відповідно до п. 3.2. Державного стандарту України ДСТУ 3868-99 «Дизельне паливо. Технічні умови», затвердженого наказом Держстандарту України № 179 від 8.04.1999 року ( чинний з 1.01.1999 року), за вмістом сірки дизельні палива поділяються на чотири види: І - масова доля сірки не більше 0,05%, ІІ - масова доля сірки не більше 0,10%; ІІІ - масова доля сірки не більше 0,20%; IV - масова доля сірки не більше 0,50%.

Пунктом 4.2. ДСТУ 3868-99 визначено, що дизельне паливо виду І повинно містити масову долю сірки не більше 0,05%, виду ІІ - не більше 0,10%, виду ІІІ - не більше 0,20%, виду IV - не більше 0,50%.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 357 від 12.12.2007 року обмежена чинність ДСТУ 3868-99 до 1 січня 2011 року.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 843 від 20.07.2012 року строк дії ДСТУ 3868-99 подовжено до 1 липня 2013 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що при перевірці були чинними обидва стандарти.

Згідно з п. 6 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року, суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що в сертифікаті відповідності до дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки С, виду ІІ (вміст сірки не більше ніж 50,0 мг/кг) вказано, що дизельне паливо відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 у зв'язку з чим паливо мало відповідати саме вимогам ДСТУ 4840:2007, а не ДСТУ 3868-99, як зазначає Концерн.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення позову є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Концерну «Тріон» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.