Ухвала суду № 42200153, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/44090/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс 2002» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ),

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0003182208 від 2 вересня 2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, роботи, виконані контрагентами, використані у власній господарській діяльності, в подальшому прийняті та оплачені замовниками таких робіт.

18 квітня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Товариством не підтверджено належними доказами факт здійснення господарських операції з виконання робіт за укладеними з контрагентами договорами.

Відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості, є наслідками укладення фіктивних угод.

Товариство звернулось із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 8.08. 2013 року до 21.08. 2013 року ДПІ здійснила документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань здійснення фінансово господарських операцій з ТОВ «Клуб С», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «СВН Антарекс» та ПП «Унісон Дизайн» за період з 1.01.2011 року до 31.12.2012 року, за результатами якої 22.08.2013 року був складений акт перевірки.

У акті зазначено, що Товариство порушило п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість, у розмірі 191 131,00 грн.

2 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0003182208 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 286 697,00 грн., у тому числі за основним платежем - 191 131,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 95 566,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством та його контрагентами ТОВ «Клуб С», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «СВН Антарекс» та ПП «Унісон Дизайн» протягом 2012 року були укладені договори підряду.

Відповідно до умов яких Товариство (Підрядник) доручає, а Контрагент (Субпідрядник) зобов'язується виконати будівельні роботи на об'єктах Підрядника згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та здати роботи Підряднику у встановлений договором термін.

Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів Підрядник зобов'язується передати Субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані Роботи і повністю сплатити їх вартість у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.

Згідно з п. 3.1.2 договорів Субпідрядник у рамках цього Договору зобов'язується, зокрема, виконати своїми та залученими силами, якісно та у встановлений термін передбачені цим Договором Роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і здати Роботи Підряднику у встановлений термін.

Відповідно до п. 4.2 договорів зміна вартості робіт вказаних у кошторисі, можлива тільки у разі внесення Підрядником змін до проектної документації та оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

З метою підтвердження виконання умов зазначених договорів Товариством були надані копії документів , а саме: актів прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, додатки до договорів, виписки банку щодо руху коштів, податкові накладні.

Відповідно до пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При прийнятті постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій, залишили поза-увагою докази щодо подальшого використання отриманих Товариством робіт, виконаних контрагентами, у власній господарській діяльності та передачі результатів робіт їх замовникам.

При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати викладене, при оцінці доводів сторін застосувати норми матеріального права, які повинні бути застосовані, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій та у разі їх недостатності, запропонувати сторонам надати додаткові докази, а також пояснення, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (стаття 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із чинним законодавством.

Відповідно до п.2 ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс 2002» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року скасувати, адміністративну справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.