Рішення № 4220004, 13.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.09 р. Справа № 35/86

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДжартиВ.В.

При секретарі Косенко Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Григоров А.Л., довір. № 03/486 від 22.10.08р.

від відповідача: Чесноков В.М., довір. від 29.03.09року

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк» м. Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк», м. Донецьк

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Мегасервіс”, м. Донецьк

Про стягнення 2 707 486,92 доларів США та 13 671 940,86 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк» м. Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк» м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Мегасервіс” м. Донецьк про стягнення кредиту та відсотків в сумі 2 700 260,46 доларів США та штрафних санкцій в сумі 11 780 242,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на Кредитний договір № 7 від 15.08.2007 р., додатки до договору, додаткові угоди, меморіальні ордери про перерахування суми кредиту на рахунок відповідача, претензію № 06-1413 від 10.10.08року та листування з підприємством відповідача.

06.05.2009року через канцелярію господарського суду Донецької області, представник позивача надав позовну заяву зі змінами та уточненнями та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 2 707 486,92 дол. США та загальну суму пені та штрафу в розмірі 13 671 940,86 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас-Мегасервіс”, надав відзив від 15.05.09 року, яким проти задоволення позову заперечив, оскільки п. 1.1.2 спірного Договору встановлено, що термін остаточного повернення Кредиту 15.08.2012 р. включно, тому просить суд в позовних вимогах відмовити.

Представник позивача, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.06.09року, в порядку ст. 30 ГПК України, до судового засідання було викликано головного бухгалтера ТОВ „Донбас-Мегасервіс” м. Донецьк для надання пояснень.

Однак, відповідач направив листа від 18.06.09р., яким проінформував суд у неможливості прибуття бухгалтера, оскільки податковий та бухгалтерський облік веде бухгалтер без права підпису та працює на підприємстві лише раз на тиждень.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 18.05.2009 р. справу передано на розгляд судді Джарти В.В.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом встановлено:

15 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Донецької філії та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас-Мегасервіс” було укладено Кредитний договір № 7.

Відповідно до умов, визначених Кредитним Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину цього Договору, Банк надав Позичальнику у тимчасове користування, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 2 000 000,00 дол. США, що станом на момент укладання Кредитного договору за курсом НБУ становило 10 100 000,00 гривень.

05 березня 2008 року за згодою сторін, сума Кредиту була збільшена до 2 500 000,00 дол. США, шляхом укладання Додаткової угоди N 28 до Кредитного договору, що за курсом НБУ, станом на момент укладання зазначеної угоди складало 12 625 000,00грн.

Кредитним договором встановлений термін остаточного повернення Кредиту (термін користування) по 15 серпня 2012 року, який був збільшений до 15 серпня 2014 року, згідно Додаткової угоди N 28 до Кредитного договору.

Умовами спірного Договору була встановлена відсоткова ставка за користування кредитом, а саме 12 відсотків річних.

Однак, 05 березня 2008 року, за згодою сторін, була укладена Додаткова угода N 28 до Договору, якою відсоткова ставка була збільшена до 13 % річних, а з 01 червня 2008 року, встановлювалась відсоткова ставка в розмірі 14 % річних, у відповідності до укладеної Додаткової угоди N 39 від 16 травня 2008 року та з 24.11.2008 року відсоткова ставка складала 17,5 % річних (відповідно до п. 2.10. Кредитного договору.

Протоколом судового засідання від 25.06.09 року зазначено, що представник відповідача посилався на направлення на адресу позивача лист, яким заперечив проти підвищення відсоткової ставки за договором, однак доказів відправлення не надав.

В свою чергу, позивач зауважив, що ніякого листа не отримував, що також відображено в протоколі судового засідання від 25.06.09року.

Згідно з п. l.2. Договору та додаткових угод до нього, цільовим використанням кредитних коштів за ним було придбання об'єкту нерухомості та реконструкція придбаного об'єкту нерухомості.

Надання Кредиту, відповідно до п.п. l.l.l та 2.2. спірного договору, здійснювалося в доларах США окремими частинами - "Траншами", шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку N 2083230013349 в Донецькій філії ВАТ „ВіЕйБі Банк”, код банку 394545 на поточний рахунок Позичальника N 2600730013349 в Донецькій філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 394545 або по контрактах, що кредитуються.

Надання кожного Траншу, відповідно до п 2.5 договору, оформлялося Додатковою угодою, в якій встановлювалась сума Траншу, термін його користування та процентна ставка.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Кредитним Договором, надав Позичальнику 39 траншів на загальну суму - 2 500 000,00 доларів США, уклавши з позичальником наступні Додаткові угоди, відповідно до яких здійснювалось надання Траншів, а саме:

Додаткову угоду № 1 від 16.08.2007р. на Транш в розмірі 1 000 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 2 від 17.08.2007р. на Транш в розмірі 270 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 3 від 22.08.2007р. на Транш в розмірі 150 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 4 від 28.08.2007р. на Транш в розмірі 100 000, 00 доларів США;

Додаткову угоду № 5 від 05.09.2007р. на Транш в розмірі 30 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 6 від 18.09.2007р. на Транш в розмірі 40 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 7 від 25.09.2007р. на Транш в розмірі 20 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 8 від 04.10.2007р. на Транш в розмірі 10 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 9 від 10.10.2007р. на Транш в розмірі 10 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 10 від 16.l0.2007p. на Транш в розмірі 20 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 11 від 22.10.2007р. на Транш в розмірі 30 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 12 від 29.10.2007р. на Транш в розмірі 35 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 13 від 07.11.2007р. на Транш в розмірі 20 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 14 від 13.11. 2007р. на Транш в розмірі 20 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 15 від 20.11.2007р. на Транш в розмірі 10 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 16 від 27.11.2007р. на Транш в розмірі 35 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 17 від 05.12.2007р. на Транш в розмірі 15 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 18 від 11.12.2007р. на Транш в розмірі 50 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 19 від 18.12.2007р. на Транш в розмірі 20 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 20 від 25.12.2007р. на Транш в розмірі 25 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 21 від 09.01.2008р. на Транш в розмірі 10 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 22 від 15.01.2008р. на Транш в розмірі 15 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 23 від 22.01 .2008р. на Транш в розмірі 10 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 24 від 29.0 1.2008р. на Транш в розмірі 25 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 25 від 05.02.2008р. на Транш в розмірі 5 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 26 від 12.02.2008р. на Транш в розмірі 5 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 27 від 19.02.2008р. на Транш в розмірі 20 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 29 від 06.03.2008р. на Транш в розмірі 50000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 30 від 12.03.2008р. на Транш в розмірі 40 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 31 від 19.03.2008р. на Транш в розмірі 30 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 32 від 25.03.2008р. на Транш в розмірі 60 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 33 від 02.04.2008р. на Транш в розмірі 25 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 34 від 09.04.2008р. на Транш в розмірі 25 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 35 від 16.04.2008р. на Транш в розмірі 60 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 36 від 22.04.2008р. на Транш в розмірі 65 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 37 від 06.05.2008р. на Транш в розмірі 25 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 38 від 14.05.2008р. на Транш в розмірі 40 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 40 від 21.05.2008р. на Транш в розмірі 45 000,00 доларів США;

Додаткову угоду № 41 від 28.05.2008р. на Транш в розмірі 35 000,00 доларів США.

Належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів, якими Банком надавались Транші підприємству відповідача, судом оглянуті та залучені до матеріалів справи.

У відповідності до п. 2.3. Кредитного договору, з врахуванням Додаткової угоди N 28 від 05.03.2008 року визначено, що повернення Кредиту повинне здійснюватися згідно додатку N 2 до цього Договору, а саме: не пізніше 15 числа кожного місяця рівними частками починаючи з вересня 2008 року по 35 000,00 доларів США та з останнім платежем в серпні 2014 року в сумі 15 000,00 доларів США.

За користування кредитом, згідно до п. 2.7 Кредитного договору, Позичальник повинен сплатити на користь Кредитодавця відсотки, що нараховуються на фактичну заборгованість за Кредитом (п 2.7.4), із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці (п.п. 2.7.5) і нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту (п.п. 2.7.6) щомісячно за поточний календарний місяць (п.п. 2.7.3).

Пунктом 2.8.1 договору встановлено, що відсотки за користування Кредитом, повинні сплачуватися щомісяця, однак, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, яким вони нараховані.

Статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (сплатити гроші), а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Також статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Банку та Товариства, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є позиковою операцією банків (кредитним договором), яка підпадає під правове регулювання норм статті 49 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, статей 1046-1056 ЦК України та статті 345 ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Так відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, в свою чергу, зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Однак, Відповідач, в порушення умов Кредитного договору № 7 від 15 серпня 2007 р., свої зобов'язання щодо повернення кредиту у терміни встановлені в п. 2.3. договору (відповідно до внесених змін визначених в додатковій угоді № 28 від 15.08.2007р.) не виконує.

06.05.09року, позивач, через канцелярію господарського суду Донецької області надав уточнення до позову, де зазначив, що п. 2.13. спірного договору визначається черговість погашення заборгованості, з чого виходить, що заборгованість за кредитом складається з наступних складових:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- комісії;

- прострочена заборгованість за Кредитом;

- строкова заборгованість за Кредитом;

- пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати процентів;

- штрафи.

Пунктом 4.5 договором, передбачене право Банка вимагати погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, комісій та штрафних санкцій, у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначеним цим Договором, а Позичальник зобов' язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані Банком у вимозі.

10.10.2008 р. Відповідачем було отримано вимогу про наявність боргу за Кредитом (вих. № 06-1413), відповідно до якої, боржника - ТОВ „Донбас Мегасервіс” було проінформовано про наявність заборгованості за Кредитним договором № 7 від 15.08.2007 р., а саме заборгованості по прострочених відсотках (порушення п. 2.8. Кредитного договору) за користування кредитом та нарахованої пені, за несплату в строк відсотків, з моменту прострочення, а також про порушення Відповідачем п.п. 3.3.4. та 3.3.20, якими передбачено, що Позичальник буде проводити 100% всіх своїх розрахунків через поточні рахунки, які відкриті в Банку та у 10-місячний строк з дати підписання спірного договору надасть документи, які будуть підтверджувати оформлення земельної ділянки за адресою м. Донецьк, пр. Лагутенка, буд. 13г в оренду або власність.

Відповідач факт отримання вищезазначеної претензії не спростовує. Однак, отримана відповідачем вимога (претензія) залишена без відповіді.

Під час судового засідання 04.06.09року, що відображено в протоколі судового засідання від тієї ж дати, представник відповідача визнав суму заборгованості, однак не був впевнений в якій саме сумі, тому суд зобов’язав сторін звірити розрахунки.

В судові засідання неодноразово викликався головний бухгалтер підприємства відповідача, але, як вже було зазначено вище жодного разу не з’явився.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених п.п. 2.10.3., 3.2.4., 4.5. та 5.2., термін повернення Кредиту вважається таким, що настав і відповідно, Позичальник зобов'язаний повернути Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування Кредитом, комісії штрафні санкції у розмірі на умовах, що визначені цим Договором.

Також п. 2.11. договору передбачено право Банку вимагати дострокового погашення заборгованості, в разі невиконання або неналежного виконання умов Кредитного договору в частині повернення Кредиту передбаченого п. 2.3., та повернення процентів передбачених п. 2.8 Договору (п.2.11.3)

Згідно до умов спірного договору, а саме п. 4.6. встановлено, що у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим Договором, він зобов 'язується, на вимогу Кредитодавця, сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим Договором на суму боргу.

Таким чином, в результаті невиконання Відповідачем зобов'язань за вказаним договором, за період з жовтня 2008р. по березень 2009р. у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2 478 895,00 доларів США, яка складається з:

- строкова заборгованість - 2 220 000,00 дол. США;

- прострочена - 265 000,00 дол. США;

- загальна - 2 465 000,00 дол. США;

- з урахуванням індексу інфляції – 2 478 895,00 дол. США.

Крім того, в результаті невиконання Позичальником вказаних зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати на користь Кредитодавця процентів, що нараховуються на фактичну заборгованість за Кредитом, у Відповідача за період з жовтня 2008р. по березень 2009р. виникла заборгованість по простроченим до повернення процентів за користування кредитом, що станом на 16.03.2009р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період невиконання зобов'язань становить – 228 591,92 дол. США.

Відповідно до ст. 220 ГКУ боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Також ст. 231 ГКУ визначено, що штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, а також що розмір цих санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в П.1.1.3 цього Договору, за кожний день прострочення виконання. Але передбачений Договором розмір перевищує розмір встановлений статтею 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 N 543/96-ВР яким передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вище викладеного застосовуючи вище зазначену норму, за весь період невиконання зобов'язань за Договором, банком відповідачу була нарахована пеня за прострочення повернення загальної простроченої заборгованості за кредитом та відсотками в сумі – 196 940,86 грн.

Пунктом 4.4. Кредитного Договору визначено, що у разі порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.3 – 3.3.18. цього Договору (в т.ч. зобов'язань щодо своєчасного повернення часток кредиту та зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом), Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5 процентів від суми Кредиту, визначеної в п. 1.1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними Кредитодавцем.

На підставі вищевказаного п. 4.4. Кредитного Договору, за весь період невиконання зобов'язань за ним, Банком Відповідачу був нарахований загальний штраф у розмірі 13 475 000,00 грн.

Таким чином, станом на 29.04.2009 року 2 707 486,92 доларів США, та станом на 29.04.2009 року загальна сума пені та штрафу (штрафні санкцій) за Кредитним договором N 7 від 15.08.2007 року складає 13 671 940,86 грн.

Як вже було зазначена вище, п. 4.5. Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання Позичальником будь якого із зобов'язань, визначених цим Договором, Кредитодавець має право вимагати погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, комісій та штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного, суд задовольняє позовні вимоги ВАТ „ВіЕйБі Банк” щодо стягнення 2 707 486,92 дол. США за кредитом та відсотками та загальну суму пені та штрафу (штрафні санкції) в сумі 13 671 940,86 грн.

Крім того, 05.05.09року, позивач надав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, в будь-якій валюті, що належать підприємству відповідача, відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 встановлено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Жодних доказів, або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не представлено.

Також слід зазначити, що позивач не зазначив банківські реквізити рахунків відповідача, на які саме необхідно накласти арешт та розмір грошової суми, що унеможливлює застосування заходів по забезпеченню позову, з урахуванням інтересів підприємства та попередження завдання шкоди його підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, що суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резулятивна частина рішення, у відповідності до ст. 85 ГПК України.

На підставі ст.ст. 525-526, 599, 629, 1046-1056 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17З, 19З, 198, 220, 231-232, 345, 348 Господарського кодексу України, Закону України „Про банки та банківську діяльність”, керуючись 4-2, 4-3, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк» м. Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Мегасервіс” м. Донецьк про стягнення 2 707 486,92 доларів США та 13 671 940,86 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Мегасервіс” (83086, м. Донецьк, пр. Лагутека, буд. 13г, п/р 2600730013349 в ДФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” код банку 394545, ЄДРПОУ 33394358) на користь Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк» м. Київ в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк» (83007, м. Донецьк, вул.. Жмури, 1, код банку 394545, ЄДРПОУ 33350703) заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 2 707 486,92 доларів США, та загальну суму пені та штрафу в розмірі 13 671 940,86 грн., 3 311,50 доларів США - витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення виготовлено та підписано 13.07.2009 р.

Суддя