Рішення № 4219976, 16.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.09 р. Справа № 19/64

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Шикуті О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Печорський Ю.П., директор

від відповідача: Селіхов М.С., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ і К”, м. Макіївка Донецької області

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка Донецької області

про стягнення завданих збитків у сумі 50 371,05 грн., недоодержаного доходу в сумі 218 349,30 грн., інфляційних в сумі 28 265,50 грн., трьох процентів річних у сумі 2 993,28 грн., подвійної ставки НБУ у сумі 81 614,90 грн. – всього 381 594,03 грн.

В судовому засіданні 15.06.2009 р. оголошувалася перерва до 06.07.2009 р.

Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ і К”, м. Макіївка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка Донецької області про стягнення завданих збитків у сумі 50 371,05 грн., недоодержаного доходу в сумі 218 349,30 грн., інфляційних в сумі 28 265,50 грн., трьох процентів річних у сумі 2 993,28 грн., подвійної ставки НБУ у сумі 81 614,90 грн. – всього 381 594,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем був укладений договір про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р., згідно якому відповідач зобов’язався перераховувати позивачу суми страхових платежів за договорами страхування, укладеними між позивачем та працівниками відповідача. Вказаний договір укладений строком до 01.08.2005 р., у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору, дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах. З листопада 2006 р. відповідач припинив перераховувати йому страхові платежі та надіслав лист про припинення дії договору з 14.12.2006 р. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, та такими, що призвели до збитків позивача в сумі 50 371,05 грн., завданих у зв’язку з невиконанням відповідачем умов п. 2.1.2. договору, а саме - неперерахуванням страхових платежів відповідно до списків робітників ЗАТ “ММЗ”, наданих позивачем відповідачу з листом від 13.12.2006 р. № 230; та збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) за 2007 р. в сумі 218 349,30 грн. Позивачем на суму збитків 50 371,05 грн. нараховані три відсотки річних, інфляційні втрати та пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Загальна сума, що вимагається до стягнення з відповідача, становить 381 594,03 грн.

Відповідач до матеріалів справи надав відзив на позовну заяву (вх. № 02-41/20224 від 07.05.2009 р.), яким зазначені вимоги позивача не визнає в повному обсязі.

Вважає позов безпідставним та таким, що суперечить фактичним договірним відносинам сторін, чинному законодавству, та спростовуються наступним.

Твердження позивача про спричинення збитків у вигляді не отриманих ним страхових платежів суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства України, і спростовується фактичними обставинами справи.

Зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України „Про страхування”, зобов'язання щодо сплати страхових платежів виникає у страхувальників на підставі договорів добровільного медичного страхування, укладених безпосередньо між позивачем та фізичними особами, тобто без участі відповідача. Згідно ст.511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Вважає, що боржниками у зобов'язанні щодо сплати страхових внесків є страхувальники, а не відповідач. Поряд з цим, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, його предметом є утримання із заробітної плати працівників відповідача та перерахування на рахунок позивача страхових платежів. Договором не передбачено жодних обов'язків відповідача сплачувати позивачу страхові платежі за рахунок власних коштів та не встановлено додаткову (субсидіарну) або солідарну відповідальність відповідача за зобов'язаннями страхувальників щодо сплати страхових внесків.

Наполягає, що позивачем не надано доказів укладення між ним та 2 484 страхувальниками договорів добровільного медичного страхування та доказів того, що ним не отримані страхові платежі за грудень 2006 р. та за подальші періоди від 2 484 страхувальників в інший спосіб.

Вважає, що п.3.3 договору чітко встановлені можливість, форма, порядок та строки розірвання договору шляхом подання письмового повідомлення (а не пропозиції) за 30 днів, тобто встановлена можливість розірвання Договору в односторонньому порядку. Відповідачем був направлений лист № 306/002 від 09.11.2006 р. про розірвання договору. На думку відповідача, договір розірвано за домовленістю і згодою між позивачем та відповідачем в належній формі відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Посилаючись на п.3.12 колективного договору відповідача за 2006 р., яким встановлено, що заробітна плата по структурним підрозділам видається 2 рази на місяць в строки до 10 числа наступного за звітним місяця та до 25 числа наступного за звітним місяця, зазначив, що відповідно до п. 2.1.2 договору, відповідач був зобов’язаний перерахувати страхові платежі, утримані з заробітної плати працівників відповідача, які застраховані позивачем, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним. Таким чином, відповідач повинен утримати страхові платежі за грудень 2006 р. лише у січні 2007 р., тобто після розірвання договору (14.12.2006 р.) та навіть після закінчення строку його дії (31.12.2006 р.), що підтверджується позивачем. Розрахунок пені за прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснюється позивачем з 20.01.2007 р.

Вважає, що надані відповідачем списки страхувальників для здійснення утримань з їх заробітної плати не можуть бути належним доказом, оскільки не підтверджують відповідних обставин і не мають значення для вірного вирішення справи, крім того, даний лист підписаний невідомою особою, повноваження якої не підтверджені, та не скріплений печаткою позивача.

Повідомив, що право відповідача на розірвання договору та на відмову у будь-який час від дій щодо утримання сум страхових внесків із заробітної плати Страхувальників та перерахування їх на поточний рахунок позивача прямо встановлено чинним законодавством і не потребує додаткових підстав.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення не одержаних доходів, відповідач зазначив, що позивачем заявлені неодержані ним доходи у розмірі 218 349,30 грн., які складаються з сум страхових платежів Страхувальників з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. (після закінчення терміну дії договору – 31.12.2006 р.). Вважає, що відповідач не мав грошових зобов’язань перед позивачем та не є стороною у зобов’язанні щодо сплати страхових платежів, зобов’язання щодо сплати страхових платежів виникає у страхувальників на підставі договорів добровільного медичного страхування, укладених безпосередньо між позивачем та фізичними особами, тобто без участі відповідача.

Зауважив, що розірвання Договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. не створило умов та перешкод, які б заважали страхувальникам сплачувати, а позивачу отримувати страхові внески в інший спосіб, відповідно до п. 4.1.1 договорів добровільного медичного страхування. Повідомив, що позивачем не надано жодного доказу та не доведено, що зазначені доходи не були ним отримані внаслідок саме дій відповідача та жодного доказу, що зазначені доходи взагалі не були отримані ним.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, повідомив, що відповідач не є боржником і не має грошових зобов’язань (боргу) перед позивачем, оскільки відповідно до договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. надавав лише послуги з перерахування коштів Страхувальників. Зазначив, що керуючись нормами ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” відповідач не може нести відповідальність за грошовими зобов’язаннями інших осіб (Страхувальників), та за нібито понесені позивачем збитки і неодержані ним доходи.

Підкреслив, що договір про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. не містить згоди між позивачем та відповідачем щодо пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та її розміру, як це передбачено ст.ст.1, 3, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а позовна давність щодо зазначених вимог спливла.

Просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ТДВ „Страхова компанія „СПІЧ і К” до ЗАТ „Макіївський металургійний завод”.

Відповідачем до матеріалів справи були подані досудові претензії позивача про сплату боргу за договором страхування до Зеленової О.В. № 249 від 25.09.2008 р. та до Гіршневої Т.А. № 539 від 25.07.2008 р. в підтвердження того, що відповідач не є боржником по договорам добровільного медичного страхування, дане грошове зобов’язання про сплату боргу по договору страхування виникає у страхувальників (працівників відповідача).

15.06.2009 р. позивачем були надані заперечення проти відзиву відповідача № 568/0109 від 06.05.2009 р., вважає відзив відповідача повністю необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи виходячи з наступного.

Відповідачем не були надані пояснення щодо порушення ч.3 ст.636 Цивільного кодексу України, бо на думку позивача, саме це положення було грубо порушено відповідачем, яке полягає в тому, що з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи (працівників відповідача). Як зазначив позивач, в даних запереченнях, згода робітників на розірвання з ними договорів страхування та припинення відрахувань із їх заробітної плати повинна бути підтверджена двома заявами. Відповідач не отримав зазначених заяв від своїх робітників, внаслідок чого порушив права робітників ЗАТ „ММЗ” на медичну допомогу за договорами добровільного медичного страхування та права позивача на отримання страхових платежів.

Щодо вимог відповідача про надання до суду доказів укладання договорів добровільного медичного страхування з 2 484 страхувальниками та доказів не отримання страхових платежів від цих страхувальників у інший спосіб, позивач зазначив, що відповідно до п.6 ст.988 Цивільного кодексу України та п.6 ст.20 Закону України „Про страхування”, не має права за законодавчо необґрунтованою вимогою відповідача надавати договори добровільного медичного страхування, які укладені із робітниками ЗАТ „ММЗ”, оскільки у зв’язку з цим буде порушено конфіденційність цих договорів та таємницю страхування. Зауважив, що найважливішим підтвердженням укладання договорів страхування із робітниками ЗАТ „ММЗ” є перерахування із їх заробітної плати страхових платежів, та виплата страхового відшкодування Страховиком.

10.07.2009 р. до матеріалів справи надійшли додаткові Пояснення позивача з додаванням договору № 1434/89 від 2012.1999 р. добровільного медичного страхування, укладеного між позивачем та ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” та Профспілковим комітетом ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”.

15.07.2009 р. відповідачем надані Додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких він наполягає на безпідставності вимог позивача.

Розгляд справи відкладався.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом, -

В с т а н о в л е н о.

01.04.2005 р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ і К” (Страховик/позивач) та Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод” (Підприємство/відповідач) був укладений договір про перерахування страхових платежів № 624/05 (надалі – договір).

Відповідно до п.1.1 договору, предметом даного Договору є перерахування страхових платежів по договору добровільного медичного страхування № 1434/99 від 20.12.1999 р. з зарплати робітників Підприємства на рахунок ТДВ „Страхова компанія „СПІЧ і К” ЗАТ „Макіївський металургійний завод”.

Як передбачено п.2.1 договору, Підприємство зобов’язалося: за заявою працівників Підприємства утримувати з їх заробітної плати та перераховувати на розрахунковий рахунок ТДВ СК „СПІЧ і К” страхові платежі (п.2.1.1); щомісячно до 20 числа, місяця наступного за звітним, перераховувати на розрахунковий рахунок ТДВ СК „СПІЧ і К” страхові платежі, що утримані з заробітної плати робітників, застрахованих в ТДВ „СК „СПІЧ і К” (п.2.1.2); щомісячно в строк, вказаний в п.2.1.2 даного Договору, надавати ТДВ СК „СПІЧ і К” списки робітників, застрахованих в ТДВ „СК „СПІЧ і К”, з заробітної плати яких утримані страхові платежі (п.2.1.3).

Страховик, відповідно до п.2.2 договору, зобов’язався, зокрема, консультувати співробітників підприємства з питань страхування (п. 2.2.1.), сплачувати послуги Підприємства в розмірі 1,8 % від суми утриманих та перерахованих страхових платежів, не пізніше п’яти банківських днів з моменту їх перерахування (п.2.2.3); ТДВ СК „СПІЧ і К” в строк до 25 числа кожного місяця надає в бухгалтерію Підприємства списки Страхувальників – співробітників підприємства, для здійснення утримання з їх заробітної плати страхових платежів (п.2.2.4).

Згідно з п.3.1 договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01 серпня 2005 р. Якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення дії договору за 30 календарних днів до спливу строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Для розірвання даного Договору сторона – ініціатор припинення його дії - за 30 днів подає іншій стороні письмове повідомлення про це (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, у випадку припинення дії даного Договору всі його умови мають силу по відношенню до всіх діючих та незавершених зобов’язань сторін до моменту їх повного виконання.

Предметом договору № 1434/99 від 20.12.1999 р. добровільного медичного страхування, укладеного між позивачем ( страховик), ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”( Комбінат) та Профспілковим комітетом ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”, є добровільне медичне страхування. Об’єктом страхування є майнові інтереси, що пов’язані зі здоров’ям та працездатністю застрахованої особи.

Листом № 306/002 від 09.11.2006 р. (вх. № 86 від 13.11.06 р.) відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 684/05 від 01.04.2005 р. з 14.12.2006 р.

Листом № 195 від 15.11.2006 р. позивачем надано відповідь, в якій повідомлено, що строк дії договору відповідно до п.3.1 спливає 31.12.2006 р., так як договір був пролонгованим на календарний рік. Дострокове ж розірвання умовами договору не передбачено. Повідомив, що одностороннє розірвання відповідачем договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. перш за все призведе до порушення соціальних прав працівників, гарантованих ст.ст.21, 22 Конституції України, та недотриманню Заводом коштів в сумі 1,8 % від суми утриманих страхових платежів, що перераховуються Компанією згідно п. 2.2.3. договору.

13.12.2006 р. позивач направив на адресу відповідача з супровідним листом № 230 доповнення по утриманням страхових платежів за грудень 2006 р. по 720 виду на диску 3,5 А.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 8 від 17.01.2007 р. (вх. № 931 від 19.01.2007 р.), в якій зазначено неправомірність рішення відповідача про розірвання договору № 684/05 від 01.04.2005 р. Повторно нагадав про процедуру повідомлення про дострокове розірвання договору, передбачену п.3.1 договору. Зазначив, що списки на утримання страхових платежів в грудні 2006 р. були подані страховою компанією 13.12.2006 р. (вх. № 16170 від 13.12.2006 р. канцелярії ЗАТ „ММЗ”), тобто до закінчення дії Договору.

Зауважив, що навіть, відповідно до листа відповідача, по строкам розірвання договору, відповідач зобов’язаний був провести утримання. Наполягав на порушенні відповідачем умови договору, а саме: не утримані та не перерахуванні на розрахунковий рахунок страхової компанії страхових платежів з заробітної плати працівників за грудень 2006 р. Одностороннім розірванням договору № 684/05 від 01.04.2005 р. нанесена матеріальна шкода страховій компанії у розмірі 53 310,60 грн.

Зазначив, що неперерахування страхових платежів робить неможливим виконання зобов’язань по страхуванню перед працівниками підприємства, які мають договори страхування з ТДВ СК „СПІЧ і К”, що, в свою чергу, наносить шкоду, діловій репутації ТДВ СК „СПІЧ і К”, та, тим самим, наносить моральну шкоду компанії.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи зміст договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р., на підставі якого заявлені позовні вимоги, суд зауважує, що в п.1.1 договору прямо вказано, що його предметом є перерахування страхових платежів за договором добровільного медичного страхування № 1434/9 від 20.12.1999 р. із заробітної платні працівників ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, на рахунок ТДВ „Страхова компанія „СПІЧ і К”.

Предметом договору № 1434/99 від 20.12.1999 р. добровільного медичного страхування, укладеного між позивачем (страховик), ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”( Комбінат) та Профспілковим комітетом ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”, є добровільне медичне страхування. Об’єктом страхування є майнові інтереси, що пов’язані зі здоров’ям та працездатністю застрахованої особи.

Суб’єктами страхування є: Страхова компанія “СПІЧ і К” (Страховик) та працівники Комбінату ( Страхувальники).

Згідно п. 4.3. договору страховий платіж може за заявою працівника ММК утримуватися з його заробітної плати Комбінатом або сплачуватися готівкою в страхову компанію.

Відповідно до Свідоцтва Серія АОО № 296694 про державну реєстрацію юридичної особи Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”, код 33185989, дата проведення державної реєстрації – 28.09.2004 р., номер запису про державну реєстрацію 1 273 102 0000 000190.

Згідно з п. 1.1. Статуту ЗАТ “Макіївський металургійний завод” , ЗАТ “ММЗ” засновано відповідно до рішення установчих зборів від 27.09.2004 р.

Засновниками Товариства є ЗАТ “Макіївсталь” та ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” ( п. 1.5. Статуту).

Товариство є самостійним господарюючим суб’єктом ( п. 1.9. Статуту).

Товариство не несе відповідальності за зобов’язаннями своїх Засновників та акціонерів ( п. 1.11. Статуту).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про страхування” страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Отже, внесення плати за страхування страховикові на підставі договору страхування є обов’язком страхувальника, який, крім того, зобов’язаний своєчасно вносити страхові платежі, про що прямо зазначено в п.1 ч.1 ст.21 Закону України „Про страхування” та п.1 ч.1 ст.989 Цивільного кодексу України.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст.16 Закону України “Про страхування”).

Отже, боржником в зобов’язанні по сплаті страхового платежу за договором страхування є страхувальник.

Договір № 684/05 від 01.04.2005 р. не є договором страхування, а за своєю правовою природою є договором про надання послуг, згідно якого, за приписами ст.901 Цивільного Кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. До відносин за договором про надання послуг застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідач не укладав з позивачем договорів страхування, а значить не є страхувальником; позивач, відповідач та страхувальники не укладали договори про переведення боргу зі сплати платежів на відповідача. Отже, останній не може вважатися зобов’язаним сплачувати страхові платежі, і тому, як наслідок, до нього не можуть застосовуватися заходи відповідальності у зв’язку з несплатою таких платежів.

Надаючи правову оцінку договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р., вказаний договір слід розцінювати як такий, що не виключає можливість сплати страхових платежів і самим страхувальником, який є зобов’язаною особою за договором страхування.

Згідно ст.528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Отже, уклавши договір № 684/05 від 01.04.2005 р., сторони погодили порядок, коли страхові платежі можуть направлятися не особисто страхувальником, а передаватися через іншу особу – відповідача, та позивач буде приймати ці кошти як належні. Тобто, ЗАТ „Макіївський металургійний завод” за даним договором виконує лише функцію посередника (з перерахування коштів), а тому в разі ненадходження страхових платежів відповідач не може відповідати за їх несплату, оскільки, як зазначалось, не є боржником у зобов’язанні зі сплати страхових платежів за договором страхування (таким боржником є страхувальник).

Позивачем не надані до матеріалів справи договори страхування з працівниками ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, на які посилається позивач. За відсутності таких договорів матеріали судової справи не містять підтверджень того, які суми страхових платежів мали сплачуватися страхувальниками згідно умовам укладених договорів страхування.

Наданий позивачем перелік страхувальників, складений в односторонньому порядку, не може вважатися об’єктивним та належним доказом фактів укладення позивачем договорів страхування з працівників відповідача, яким є ЗАТ “Макіївський металургійний завод” ( а не ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”), та підтвердженням їх умов (зокрема, розмірів страхових платежів).

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення даної норми позивач не довів обставин, на які він посилався в якості обґрунтування своїх вимог, що є підставою для відхилення таких вимог. Доводи позивача, що умови договорів страхування становлять конфіденційну інформацію, є безпідставними (адже інформація надається суду для здійснення його функцій) та не звільняють позивача від обов’язку доказування обставин по справі.

Аналіз наданих сторонами обставин розірвання дії договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р., вказує на наступне.

Згідно п.3.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2005 р. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на таких саме умовах.

Сторони не заперечили, що по закінченні строку дії договору № 684/05 жодна із сторін не заявила про його припинення, тому договір був пролонгований до 31.12.2006 р.

Водночас, п.3.2 договору встановлено, що для розірвання договору сторона-ініціатор припинення його дії за 30 днів подає іншій стороні письмове повідомлення про це.

09.11.2006 р. відповідач направив позивачу лист № 306/002, яким повідомив позивача про розірвання договору з 14.12.2006 р., даний лист був отриманий позивачем 13.11.2006 р.

Отже, порядок розірвання договору ( а не припинення) погоджений сторонами в п. 3.2. договору.

Сторони в договорі не визначили необхідність отримання згоди іншої сторони на розірвання договору, тому слід вважати, що пунктом 3.2 договору безпосередньо передбачено право сторони в односторонньому порядку розірвати договорів (за умови, що інша сторона була повідомлена про це за 30 днів до дати розірвання).

Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічне правило закріплене ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, з 14.12.2006 р. договір про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. був розірваний.

Крім того, лист відповідача № 306/002 від 09.11.2006 р. є також і свідченням його бажання припинити дію договору, у зв’язку з чим договір не міг бути автоматично продовжений ще й на 2007 рік.

За відсутності згоди на розірвання договору, позивач не був позбавлений права, наданого йому ст. 188 Господарського кодексу України, передати спір на вирішення суду.

Позивач не надав до матеріалів справи рішення суду з відповідного питання.

Посилання позивача на ст.636 Цивільного кодексу України та неможливість розірвання договору № 624/05 від 01.04.2005 р. без згоди страхувальників є безпідставним, оскільки дана стаття до договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. застосовуватися не може.

Згідно положенням ст.636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір № 684/05 від 01.04.2005 р. не є договором на користь третьої особи, отже розірвання договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. не вимагає погодження зі страхувальниками.

Посилання позивача на п.3.3 договору № 684/05 від 01.04.2005 р., щодо якого у випадку припинення дії договору всі його умови залишають силу у відношенні всіх діючих та незакінчених зобов’язань сторін до моменту їх повного виконання, не може бути підставою для задоволення позову, з огляду на те що позивачем не підтверджено документово наявність у відповідача діючих та незакінчених зобов’язань перед позивачем станом на 14.12.2006 р.

Списки страхувальників, у яких потрібно було утримати страхові платежі з січня 2007 року по дату закінчення кожного договору страхування ( листопад 2007 р.), укладеного Позивачем з кожним робітником ЗАТ “ММЗ” та дискета з електронними списками страхувальників не можуть вважатися належними доказами, оскільки є лише систематизованими відомостями, поданими позивачем, які не мають належного документованого підтвердження.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ТДВ „Страхова компанія „СПІЧ і К” безпідставними та недоведеними. Позивач не довів суду факти укладання договорів страхування з працівниками відповідача, та, як наслідок, не довів розміри страхових платежів та суми заборгованості з їх сплати. Не надав позивач суду і доказів того, що внаслідок дій відповідача він зазнав збитків у вигляді неодержаних прибутків (втраченої вигоди) на заявлені суми.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

При цьому, позивач повинен довести, що збитки, заподіяні саме відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між невиконанням зобов’язання і заподіянням збитків та розмір збитків.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За загальним принципом, цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Оцінивши всі надані позивачем докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з банку упущеної вимоги через недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і збитками позивача, розмір яких позивачем також не доведений.

За таких умов позовні вимоги ТДВ „Страхова компанія „СПІЧ і К” про стягнення з відповідача збитків, в тому числі недоодержаного доходу в загальній сумі 268720,35 грн. не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення інфляційних в сумі 28 265,50 грн., трьох процентів річних у сумі 2 993,28 грн., подвійної ставки НБУ у сумі 81 614,90 грн.

Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, визначаються Господарським кодексом України.

Неустойка, штраф, пеня за цим Кодексом визнаються штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання ( п.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається ( п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України).

Санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором у разі, якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом ( п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання».

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору про перерахування страхових платежів № 684/05 від 01.04.2005 р. сторонами не обумовлено нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, не визначено сторонами також і розмір пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за порушення грошового зобов’язання, зокрема як вказано в частині другій цієї статті – за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позивач помилково ототожнює поняття грошового зобов’язання та збитків, які вимагаються ним до стягнення, не вказуючи на приписи чинного законодавства, які б надавали йому право нарахування інфляційної суми, трьох відсотків річних та пені на суму збитків.

Враховуючи вище викладене, вимоги позивача про стягнення завданих збитків у сумі 50 371,05 грн., недоодержаного доходу в сумі 218 349,30 грн., інфляційних в сумі 28 265,50 грн., трьох процентів річних у сумі 2 993,28 грн., подвійної ставки НБУ у сумі 81 614,90 грн. – всього 381 594,03 грн., не підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ і К”, м. Макіївка Донецької області у задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка Донецької області про стягнення завданих збитків у сумі 50 371,05 грн., недоодержаного доходу в сумі 218 349,30 грн., інфляційних в сумі 28 265,50 грн., трьох процентів річних у сумі 2 993,28 грн., подвійної ставки НБУ у сумі 81 614,90 грн., усього 381 594,03 грн.

За погодженням сторін в судовому засіданні 16.07.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 17.07.2009 р.

Суддя Дучал Н.М.

Вик. Калашник Н.А.

Надруковано 3 екземпляри:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – у справу.