Ухвала суду № 42199609, 09.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №2020/2359/2012 Головуючий 1 інст. Богдан М.В.

Провадження № 22ц/790/7825/14 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, ОСОБА_1, третя особа Комунальне підприємство Жилкомсервіс про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

13 березня 2013 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, ОСОБА_1, який у подальшому уточнили та просили стягнути солідарно з КП ХТМ та ОСОБА_1 на їх користь спричинену залиттям їх квартири матеріальну шкоду у розмірі 29478 грн., 4450 грн. - у відшкодування вартості зіпсованих та втрачених під час залиття квартири речей, моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а також витрати, повязані з проведенням експертизи, надання юридичної допомоги та сплати судового збору.

В обґрунтування позову вказали, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 06.02.2012 р. сталося залиття квартири з вини власника квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_1, що відображено у акті начальника дільниці № 25. Відповідач ОСОБА_1 була власником зазначеної квартири в період з 07.02.2011 р. та до набрання законної сили рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.06.2012 року. Крім того, позивачі вважають, що фактично, причиною залиття їх квартири стала аварія на мережі опалення будинку № 18 в квартирі № 53 по вул. Дизельній, у м. Харкові, тобто з вини діяльності КП ХТМ, яке під час виконання робіт на будинку № 18 не вжили необхідних заходів щодо попередження мешканців квартир про можливі наслідки після зливу та повторного заповнення теплоносія мережі теплопостачання. Утримання стану трубопроводу у належному стані є обовязком КП ХТМ.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29478 грн. матеріальної шкоди, 1266 грн. витрат за проведення експертизи, сплачений судовий збір у сумі 214,60 грн., 500 грн. за надання правової допомоги, а всього 31458,60 грн. В задоволенні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Комунального підприємства Харківські теплові мережі відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд не узяв до уваги, що ОСОБА_1 не отримала в користування, та не заселилася в квартиру, у звязку з перешкодами ОСОБА_4, який звернувся з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2, 3 ст. 10, ч. 1 ст. 57, ч. 3, 4 ст. 60, Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до розяснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі, рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23, ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 2 ст. 321, ст. 322, ч. 3 ст. 334, ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1192 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення ї прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_3.

Відповідач ОСОБА_1 07.02.2011 р. уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4. Вказаний договір було укладено між ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідчений ПНХМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 425 та зареєстрований в КП ХМБТІ.

Як вбачається з акту від 06.02.2012 р., який було складено комісією в складі: начальника дільниці № 25 КП Жилкомсервіс, майстра дільниці, майстра ТУ №6 КП ХТМ, при обстеженні квартири № 51 та квартири № 49 було виявлено пошкодження у вигляді руйнування конструкції підвісної стелі, лущення мурування стін у кімнатах, виявлені наслідки повного залиття підлоги у обох квартирах. Причиною залиття є розмороження нижньої частини другої секції опалювального прибору з причин халатного відношення мешканців квартири № 53 внаслідок відкритої балконної двері. На час обстеження квартири № 53 були відкриті балконні двері настіж тривалий час та балконні фрамуги. Внаслідок низької температури в кімнаті, опалювальний прилад було розморожено, що призвело до залиття розташованих нижче квартир № 51 та № 49.

Суд вважав, що вимоги позивачів про стягнення на їх користь 4450 грн. у відшкодування вартості зіпсованих та втрачених під час залиття квартири речей не підлягають задоволенню, оскільки до суду не було надано належних та допустимих доказів спричиненої шкоду на вказану суму, а посилання позивачів та їх представника на той факт, що причиною залиття квартири стала також діяльність відповідача КП ХТМ нічим не підтверджуються.

Посилання представника позивача на той факт, що акт від 06.02.2012 р. не відповідає вимогам закону суд першої інстанції не узяв до уваги.

Відповідно до п.2.3.6 Наказу державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4.

Згідно до п.4.7 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.2005р. встановлено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт, де описується, що трапилося і які наслідки, чітко зазначається причина залиття.

Акт від 06.02.2012 р. відповідає вказаним вимогам, крім того, його було складено на підставі обстеження квартири № 53.

Судом також встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.01.2014 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.04.2014 р. було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 07.02.2011 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8

Але ні відповідачем ОСОБА_1, ні її представником не надано до суду належних та допустимих доказів того, що остання ніколи не проживала, не мала доступу до квартири АДРЕСА_5, та ніколи не заходила у квартиру.

Крім того ОСОБА_1, як власнику квартири № 53 належало право володіння, користування та розпорядження цією квартирою і вона була зобовязана утримувати це житло у належному стані згідно нормативних актів діючого законодавства, як споживач житлово-комунальних послуг.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді колегії :