Рішення № 42199422, 22.12.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 674/638/14-ц

Провадження № 22-ц/792/2492/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Марцинкевича А.М.,

суддів: Кізюн О.Ю., Харчука В.М.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: сторін та їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданою їх представником ОСОБА_3 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунальної установи Дунаєвецької районної ради «Дунаєвецька центральна районна лікарня», приватного підприємства Медичний центр «ВІК», третя особа Дунаєвецька районного рада Хмельницької області про визнання дій Дунаєвецької центральної районної лікарні, приватного підприємства Медичного центру «ВІК» протиправними та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року позивачі звернулися до суду і після уточнення позовних вимог просили визнати протиправними дії Дунаєвецької центральної районної лікарні та приватного підприємства Медичного центру «ВІК», стягнути солідарно з Дунаєвецької центральної районної лікарні та приватного підприємства Медичного центру «ВІК» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдану їм моральну шкоду по одній гривні кожному та стягнути судовий збір. В обґрунтування вимог вказали, що 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 стала на облік в жіночу консультацію Дунаєвецької центральної районної лікарні на 10 тижні вагітності. За її вагітністю, з перших днів взяття на облік, спостерігав завідуючий пологовим відділенням Дунаєвецької центральної районної лікарні лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4.

20 грудня 2011 року, під час чергового обстеження, ОСОБА_2 на 17 тижні вагітності, було призначено здачу аналізів крові біохімічного скринінгу II триместру вагітності, що складається з досліджень: Хоріонічний гонадотропін людини (далі ХГЛ), Альфа-фетопротеїн (далі АФП) та Вільний естріол (неконюгозаний естріол). Дані

дослідження призначаються для оцінювання ризику хромосомних аномалій плоду таких як: трисомії 21 (синдром Дауна), трисомії 18 (синдром Едвардса) та наявність дефекту нервової трубки (ДНТ).

________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 Провадження 22ц/792/2492/14

Доповідач Марцинкевич А.М. Категорія №59

Для здійснення даних досліджень ОСОБА_2 було скеровано для здачі крові в медичний центр «ВІК» в місті Дунаївці.

24 грудня 2011 року, під час позапланового обстеження, ОСОБА_2 було рекомендовано повторне дослідження на рівень АФП в крові.

Після отримання результатів всіх досліджень та проведення ультразвукового дослідження (далі УЗД), ОСОБА_2 та її чоловікові ОСОБА_1, лікар ОСОБА_4 повідомив, що плід розвивається нормально та будь-яких відхилень у розвитку плода не було виявлено.

На 32 тижні вагітності, під час чергового проходження УЗД, лікар ОСОБА_4, направив ОСОБА_2 в Хмельницький міський перинатальний центр для проходження УЗД та консультацію у лікаря-генетика. 03 квітня 2012 року, після проходження УЗД в Хмельницькому міському перинатальному центрі та консультації у лікаря-генетика, було виявлено патології внутрішних органів плоду, а саме: спинномозкову грижу 14 мм., гідроцефалію та синдром Арнольда Кіарі II ступеня та повідомлено ОСОБА_2, що переривання її вагітності можливе тільки до 22 тижнів.

28 травня 2012 року, внаслідок «Кесаревого розтину», у позивача народився син ОСОБА_6 з внутрішніми вадами розвитку центральної нервової системи (далі ВВР ЦНС): відкритою спинномозковою грижею, гідроцефалією та синдромом Арнольда Кіарі II ступеня.

В обґрунтування вимог позивачі вказали, що під час первинного звернення в жіночу консультацію Дунаєвецької центральної районної лікарні ОСОБА_2 заповнювала анкету вагітної, в якій вказала, що мати її чоловіка хвора на рак, проте дані відомості лікарем не були взяті до уваги і всупереч до п.п.2.1, 2.2 «Методичних рекомендацій щодо організації надання медико-генетичної консультації», затверджених сумісного наказу Міністерства охорони здоровя України та Національної медичної академії наук України від 31 грудня 2003 року № 641/84 «Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні», ОСОБА_2П не було направлено на медико-генетичну консультацію.

Згідно досліджень біохімічного скринінгу II триместру вагітності на 17 тижні вагітності у ОСОБА_2 було виявлено підвищення рівня АФП в крові, а саме 153,5 МО/мл. при толерантній межі 19-76 МО/мл., під час повторного дослідження рівня АФП в крові на 18 тижні вагітності також виявлено підвищення рівня АФП, а саме 137/1 МО /мл при толерантній межі 21-86 МО/мл., що вказувало на загрозу ВВР ЦНС, а саме, на дефект нервової трубки у плода. Проте лікар не проінформував ОСОБА_2 про результати дослідження та можливу загрозу народження дитини з вродженими вадами.

Крім того, позивач вказує на порушення в діях лікаря, і те,що ним і всупереч п.2.5 «Методичних рекомендацій, щодо організації амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 15 липня 2011 року № 417, ОСОБА_2 не було направлено на медико-генетичну консультацію для здійснення додаткових досліджень, а саме інвазивної пренатальної діагностики, яку має здійснювати лікар акушер-гінеколог, який пройшов спеціалізацію з методичної генетики.

Позивач звертає увагу суду на те, що жінка не має права одноосібно переривати небажану вагітність від 12 до 22 тижня, а обовязково повинні бути підстави та відповідно до клініко-статистичної кваліфікації хвороб, розробленої на базі міжнародної кваліфікації хвороб 10 (далі МКХ -10) діагноз, спинномозкова кила з гідроцефалією кваліфікується під кодом Q -05.2. і відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України від 31 грудня 2010 року № 1177 «Про затвердження клінічного протоколу «Комплексна допомога під час небажаної вагітності», для переривання вагітності потрібно було пренатальне підтвердження діагнозу плоду. Для пренатального підтвердження діагнозу плоду лікар повинен був направити ОСОБА_2 на медико-генетичне консультування для проведення пренатальної діагностики, основним завданням якої є визначення прогнозу здоровя майбутньої дитини, інформування майбутніх батьків щодо ступеня ризику народження хворої дитини, за наявності високого ступеня ризику спадкової та вродженої патології інформування щодо можливостей подальшого виношування вагітності або прийняття усвідомленого проінформованого рішення вагітної щодо переривання вагітності у відповідності до чинного законодавства; забезпечення оптимального ведення вагітності та ранньої діагностики внутрішньоутробної патології.

Під час вагітності всі УЗД ОСОБА_2 проходила в приватному підприємстві медичний центр «ВІК». Позивачка вказала, що відповідно до п.3.3.6 «Методичних рекомендацій щодо організації надання медико-генетичної консультації», затверджених сумісного наказу Міністерства охорони здоровя України та Національної медичної академії наук України від 31 грудня 2003 року № 641/84 «Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні», УЗД вагітних з високим ступенем генетичного ризику проводиться за протоколами УЗД наведені в додатку 7 вище вказаного наказу, згідно протоколу № 2. При необхідності проводиться доплерографічне дослідження. Тому позивачі вказали що, наслідками неправомірних дій лікаря ОСОБА_4 та лікаря, який проводив ультразвукове обстеження, стало причиною позбавлення можливості ОСОБА_2 перервати небажану вагітність до 22 тижня, внаслідок чого народився в позивачів син ОСОБА_6, якому згідно рішення ЛЛК надали статус інваліда з дитинства підгрупи «А». Вважають, що такими діями медичних працівників їм було завдано моральну шкоду, адже вони пережили великий стрес, що стало причиною розладу апетиту та сну у ОСОБА_2 та стражданням безсоння ОСОБА_1

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 Олександровчиа, ОСОБА_2 до комунальної установи Дунаєвецької районної ради «Дунаєвецька центральна районна лікарня», приватного підприємства медичний центр «ВІК», третя особа: Дунаєвецька районна рада, про визнання дії Дунаєвецької центральної районної лікарні, приватного підприємства Медичного центру «ВІК» протиправними та стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рішення суду вважають незаконним та необґрунтованим, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просили скасувати його, ухвалити нове рішення, яким задоволити їх позовні вимоги. Апелянти вказали, що суд першої інстанції керувався власними поглядами, які суперечать вимогам Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» та наказів МОЗ України. Апелянти не погоджуються із висновками суду, щодо визнання дій лікаря ОСОБА_4 правомірними, оскільки суд вважає, що виконання та дотримання лікарем наказів МОЗ носить рекомендаційний характер і не є обовязком лікаря щодо їх дотримання. Крім того, апелянти вказують, що в рішенні суду не надано правової оцінки показам самого лікаря-акушера гінеколога ОСОБА_4, який визнав факт допущення ним помилки, оскільки під час обстеження вагітної ОСОБА_2 в період 17 по 21 тиждень вагітності ним було виявлено підвищення рівня показників АФП (альфапротеіну), які становили 153,5 МО/мл при толерантній межі 19-76 МО/мл, проте лікар не направив ОСОБА_2 на медико-генетичне консультування. Підставою для направлення вагітної ОСОБА_2 на медико-генетичне консультування було і наявність онкопатології у бабусі майбутньої дитини по батьковій лінії.

Помилковим вважають висновок суду щодо відсутності прямого причинного звязку між допущеними недоліками лікаря та народженням ОСОБА_6 з вадами, оскільки вада ЦПС у нього є вродженою. Апелянти звертають увагу суду на те, що актом службового розслідування лікарів було встановлено, що своєчасна консультація генетика могла б сприяти більш ранній діагностиці вади розвитку плоду, що в свою чергу дало б можливість прийняти рішення вагітній ОСОБА_2 на можливе штучне переривання вагітності.

Апелянти вважають, що протиправними та незаконними діями лікаря ОСОБА_4, з порушенням норм національного законодавства, їм заподіяно моральні страждання, тому просили визнати дії комунальної установи «Дунаєвецька центральна районна лікарня» та приватного підприємства Медичний центр «ВІК» протиправними та стягнути з них на користь позивачів по одній гривні кожному через завдану їм моральну шкоду.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Конституція України проголошує людину, її життя і здоровя найвищою соціальною цінністю, а також гарантує кожному громадянину право на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування.

Основи законодавства України про охорону здоровя від 19.11.1992 року містять положення, в яких закріплено основні принципи охорони здоровя, права та обовязки громадян України у сфері охорони здоровя, гарантії реалізації права на охорону здоровя та його державний захист; положення щодо забезпечення надання медичної допомоги та охорони здоровя матері та дитини.

Статтею 283 ЦК України передбачено, що кожна фізична особа має право на охорону її здоровя, яка забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Відповідно ч.1 ст.285 ЦК України повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоровя, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоровя.

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоровя і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоровя відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобовязані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоровя здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2011 року позивачка ОСОБА_2 стала на облік в жіночу консультацію Дунаєвецької центральної районної лікарні на 10 тижні вагітності. За її вагітністю з перших днів взяття на облік, по вибору позивачів, спостерігав завідуючий пологовим відділенням Дунаєвецької центральної районної лікарні лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4, що підтверджується копіює індивідуальної карти вагітної та породіллі, заяви позивачки про згоду на комплекс медичних обстежень та виконання рекомендацій лікаря під час вагітності.

ОСОБА_4 також являється власником приватного підприємства Медичний центр «ВІК». За його рекомендаціями ОСОБА_2 пять разів проходила, у зазначеному центрі, ультразвукові дослідження, а саме: 25.10.2011 року на терміні вагітності 9 тижнів 2 дні, згідно з протоколом відхилення у плода відсутні (а.с. 68); 23.11.2011 року на терміні вагітності 13 тижнів 3 дні, відповідно протоколу відхилення відсутні (а.с.69); 29.12.2011 року встановлено термін вагітності 18 тижнів 3 дні відхилення відсутні (а.с. 70); 16.01.2012 року визначено вагітність 21 тижня, згідно протоколу - відхилення відсутні (а.с. 71). І тільки 02.04.2012 року, відповідно до висновку ультразвукового дослідження, було виявлено відхилення від норми, яке визначило розширення бокових шлуночків головного мозку плода до 14 мм, через що лікарем, який проводив обстеження встановлено вентрикуломегалію у плода та рекомендовано контрольне УЗД в Хмельницькому перинатальному центрі (а.с. 72).

Згідно досліджень біохімічного скринінгу II триместру вагітності на 17 тижні вагітності у ОСОБА_2 було виявлено підвищення рівня АФП в крові, а саме 153, 5 МО /мл. при толерантній межі 19-76 МО /мл., під час повторного дослідження рівня АФП в крові на 18 тижні вагітності також виявлено підвищення рівня АФП, а саме 137/1 МО/мл при толерантній межі 21-86 МО/мл., що вказувало на загрозу ВВР ЦНС, а саме на дефект нервової трубки у плода. Проте лікар, отримавши результати досліджень, не проінформував майбутніх батьків про завищені показники рівня АФП в крові вагітної, ні після першої здачі аналізу, ні після повторного дослідження, про можливі наслідки цього, про ступінь ризику народження хворої дитини, за наявності високого ступеня ризику спадкової та вродженої патології, та не направив ОСОБА_2 на медико-генетичне консультування. Вказаними діями лікар ОСОБА_4 порушив вимоги п.11 Додатку 6 Наказу МОЗ України № 417, які регламентують його дії за наявності зазначених обставин.

За наявності очевидних даних, для направлення на обстеження до лікаря-генетика, лікар ОСОБА_4 продовжував обстеження позивачки у своєму Медичному центрі «ВІК», що свідчить про неналежне виконання ним своїх обовязків як завідуючого пологовим відділенням Дунаєвецької ЦРЛ та особисту зацікавленість у діяльності свого центру. Крім того, при таких показниках ультразвукове дослідження вагітних з високим ступенем генетичного ризику мало б проводитися за протоколами № 2 УЗД відповідно додатку 7, згідно до п.3.3.6 «Методичних рекомендацій щодо організації надання медико-генетичної консультації», затверджених сумісного наказу Міністерства охорони здоровя України та Національною медичної академії наук України від 31.12.2003 року № 641

/84 «Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні». Зазначені вимоги Медичним центром «ВІК» не були виконанні. Після отримання результатів аналізів крові, зазначений Медичний центр взагалі не вправі був продовжувати обстеження і це мав усвідомлювати лікар ОСОБА_4, який одночасно є його власником. В результаті таких дій, ОСОБА_2 отримала неякісну медичну допомогу.

Наказом № 98 від 20.09.2012 року Дунаєвецькою центральною районною лікарнею було призначено розслідування, і встановлено не дотримання лікарем ОСОБА_4 вимог п.11 Додатку 6 Наказу МОЗ України № 417 про не скерування вагітної ОСОБА_2 до лікаря медичного генетика при виявленні дівхилень по результатах біохімічного скринінгу, що стало підставою застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, після позапланової перевірки надання медичної допомоги у Медичному центрі «ВІК», управлінням охорони здоровя Хмельницької облдержадміністрації за дорученням МОЗ України, керівника приватного підприємства Медичний центр «ВІК» ОСОБА_4 зобовязано направити лікаря ОСОБА_7 на підвищення кваліфікації.

За таких обставин, колегія судів апеляційної інстанції не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивачів у визначенні дій лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_4 та Медичного центру «ВІК» протиправними. Судом першої інстанції не враховано, що згідно до ст. 6 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоровя» кожний громадян України має право на охорону здоровя, кваліфікаційну методичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоровя тому, до обовязку лікаря входить проінформувати та розяснити пацієнтам про стан їхнього здоровя, а право вибору та методу лікування повинен визначати хворий.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди з відповідачів не підлягають задоволенню, оскільки, рішення суду має базуватися на реальних доказах і фактах. Доводи апелянтів, проте що якби вони вчасно дізналися про народження хворої дитини, то можливо б перервали вагітність на допустимому терміні вагітності, ґрунтуються на припущеннях, тому судом не можуть бути взяті до уваги. Встановлення судом бездіяльність лікарів щодо непроінформованості позивачів про стан розвитку плоду, не є причиною народження дитини з вадами, які є вродженими.

Саме тому, вимога позивачів щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди на їх користь в розмірі однієї гривні за вчинення протиправних дій лікарями, не може бути задоволена.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313,316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

рішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2014 року скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії працівників Дунаєвецької центральної районної лікарні та працівників приватного підприємства медичний центр «ВІК» протиправними.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.М.Марцинкевич