Ухвала суду № 42199375, 29.12.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/12915/14-к

№ провадження 1-кп/646/772/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.14 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді Чудовського Д.О.,

суддів Білінської О.В., Олізаренко С.М.,

при секретарі Косовій Т.В.,

за участю прокурора Хихля О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката: ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за фактом участі у діяльності терористичної організації та сприяння її діяльності, посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, вчинені особою, яка є представником влади та дії якої призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000495 від 17.09.2014 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 258-3, ч.3 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло кримінальне провадження № 42014220000000495, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених, ч. 3 ст. 110 КК України та ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.12.2014 року визначено питання щодо підсудності даного кримінального провадження.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили думку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Прокурором та захисником обвинувачення заявлено клопотання про виклик свідків.

Захисником обвинуваченого заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Обґрунтовуючи його тим, що підозра є необґрунтованою, порушення порядок її предявлення, обвинувачений не ухилявся від суду, та у кримінальному провадженні проведенні усі необхідні слідчі дії.

Також захисник обвинуваченого підтримав раніше подане клопотання про скасування постанови про арешт майна.

Прокурор просив суд продовжити строки тримання під вартою, через те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, обвинувачений, як колишній працівник правоохоронних органів, може вплинути на свідків, що не допитані ще у судовому засіданні.

За змістом обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачуються в тому, що він скоїв кримінальні правопорушення злочини, передбачені ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Частиною 2 статті 291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи помякшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

З першої по сімнадцяту сторінку обвинувального акту викладено фактичні обставини кримінальних правопорушення, які прокурор вважає встановленими, після чого, на сторінці вісімнадцятій зазначено, що: «Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення злочини, передбачені ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики до вчинення таких дій, вчинене особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації.»

Однак, при цьому, сторона обвинувачення не конкретизує, які саме обставини становлять, на їх думку, склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а які склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 110 КК України, що, на думку суду, є порушенням обвинуваченого права на захист та порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Також дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 3 статті 110 КК України, яка передбачає кваліфікуючи ознаки у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків, що на думку сторони обвинувачення виразилися в загибелі громадян,отриманні останніми тілесних ушкоджень, руйнуванню та пошкодженню майна тощо. Таким чином, злочин передбачений ч.3 ст.110 КК є злочином з матеріальним складом, що передбачає встановлення наявності збитків, в тому числі і матеріальних, які органом досудового розслідування, виходячи зі змісту обвинувального акту, не встановлено.

Також, як вбачається зі змісту обвинувального акту, органом досудового розслідування зазначено, що потерпілих від кримінальних правопорушень немає, при цьому сторона обвинувачення зазначає, що дії ОСОБА_1 призвели до загибелі кількох десятків людей та отримання громадянами тілесних ушкоджень.

В свою чергу, статтею 55 КПК передбачено, що потерпілим в кримінальному провадженні може бути, зокрема фізична, або юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, при цьому права та обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про злочин або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст. 55 КПК України).

В порушення зазначених норм Закону, а також п.3 ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт не містить відомостей щодо потерпілих осіб (родичів загиблих; осіб, що отримали тілесні ушкодження; власників пошкодженого та знищеного майна; вартості пошкодженого та знищеного майна).

З урахуванням наведеного, встановити осіб, яким завдано шкоду на стадії судового розгляду не є можливим, оскільки встановлення даних осіб може відбутися тільки за допомогою проведення оперативних, слідчих дій.

З урахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014220000000495 не відповідає вимогам статті 291 КПК України, зокрема щодо анкетних відомостей кожного потерпілого, викладу фактичних обставин інкримінованих кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а тому з зазначених підстав та керуючись статтею 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги висновки суду про повернення обвинувального акту, клопотання учасників судового провадження стосовно виклику свідків задоволенню не підлягають, оскільки є такими, що заявлені передчасно. При цьому суд вважає за необхідне розяснити, що відмова в задоволенні даних клопотань не перешкоджає їх повторному заявленню в разі надходження справи до суду.

Розглянувши клопотання захисника обвинуваченого про скасування арешту на майно суд приходить до наступних висновків.

В якості обґрунтування заявленого клопотання захисник посилався на ті обставини, що 24.09.2014 року за ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова було задоволено клопотання про арешт майна підозрюваного, під час обшуку було арештоване майно, яке не належить обвинуваченому, а належить його сину ОСОБА_3.

Разом з тим, враховуючи, що стороною обвинувачення у підготовчому судовому засіданні не передані для долучення до обвинувального акту матеріали кримінального провадження по обвинуваченю ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України та ч. 1 ст. 258-3 КК України, у суду відсутні докази, які підтверджували б обставини, на які посилається захисник обвинуваченого як на підставу для задоволення його клопотання, тому клопотання захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає як таке, що заявлене передчасно.

Стосовно заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд приходить до наступного.

За ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.09.2014 року, відносно ОСОБА_1. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зі строком дії запобіжного заходу до 19.11.2014 року, та подовжений за ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.11.2014року, зі строком дії запобіжного заходу до 17.01.2015 року.

На час розгляду заявленого клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, частина 5 статті 176 КПК України, передбачає, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального Кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1. обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, клопотання про зміну запобіжного заходу за даних умов, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою виходячи з наступного.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, стан його здоровя не перешкоджає перебування у місці попереднього увязнення, судовий розгляд не розпочато. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими доводами для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

На час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків.

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не надано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 314-316, 372 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42014220000000495 від 17.09.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України та ч. 1 ст. 258-3 КК України повернути прокурору для усунення недоліків.

2. Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 17 березня 2015 року включно.

3. Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та у клопотанні про скасування арешту майна.

4. У задоволенні клопотання прокурора та захисника обвинуваченого про виклик свідків - відмовити.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд міста Харкова, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.О. Чудовський

Судді О.В. Білінська

ОСОБА_4