Ухвала суду № 42195752, 21.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської об ласті у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Чужі Ю.Г.

при секретарі - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Позивач (далі - Банк) у серпні 2013 року звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що згідно укладеного договору №DNH4KP99800376 від 13.04.2006 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2 830,09 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці та кінцевим терміном погашення 14.04.2008. Однак, у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконала та станом на 25 липня 2013 року має заборгованість в сумі 27 665,69 грн. (заборгованість за кредитом - 2 249,49 грн., 9 330,28 - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 14 292,32 грн. пеня та штрафи: 500,00 грн. - фіксована частина і 1 293,60 грн. - процентна складова). Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 665,69 грн. та судові витрати у розмірі 276,66 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 14 373,37 грн. та судові витрати в розмірі 276,66 грн. В задоволені решті позовних вимог - відмовлено.

На це рішення відповідач, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, а провадження по справі закрити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що позивач пропустив встановлений законодавством трьохрічний строк позовної давності. Також апелянт вважає, що суд безпідставно посилається на Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), оскільки такі умови ОСОБА_1 не підписувала, і застосовувати їх є неправомірним.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року, ухвалене за результатами розгляду цієї апеляційної скарги, було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року, та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 13.04.2006 між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNH4KP99800376, за умовами якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 2 830,09 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 25,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці та кінцевим терміном погашення 14.04.2008.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі - Умови) та Тарифів.

Свою згоду з Умовами та Тарифами ОСОБА_1 висловила у своїй заяві, яку власноручно підписала (а.с.7-8), тому судова колегія не бере до уваги твердження апелянта щодо неправомірності посилання суду першої інстанції на Умови.

За умовами договору погашення кредиту здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами по 151,66 грн.

Проте відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого допустила заборгованість перед Банком, яка станом на 25 липня 2013 року склала 27665,69 грн., з яких: - 2249,49 грн., заборгованість за кредитом; - 9 330,28 - заборгованість по відсотках за користування кредитом; - 14 292,32 грн. - пеня; - 500,00 грн. - штраф - фіксована частина; -1 293,60 грн. - штраф - процентна складова.

За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, цивільно-правові зобов'язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; особа відповідальна за порушення зобов'язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі. Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, в т.ч. - пенею, і право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобов'язання (ст. ст. 549, 550 ч. 1 ЦК України).

Банком було визначено до стягнення пеню у розмірі 14 292,32 грн.. Проте, зважаючи на заперечення відповідача, відповідно до ст. 551 ч. 3 ЦК України, розмір пені було зменшено судом першої інстанції до 1000 грн., і таке рішення Банк не оскаржував.

Строк дії договору було визначено до 14.04.2008. Апелянт вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду та посилається на положення ст. 11 ч. 11 п. 7 Законну України «Про захист прав споживачів».

Проте положення зазначеної норми, якою кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі 6-126цс13, і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, проте позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з журналу судового засідання, відповідач була присутня в судовому засіданні 30 жовтня 2013 року. Заяв про застосування позовної давності не заявляла. Письмової заяви про застосування позовної давності матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, судова колегії вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча: Судді: