Рішення № 4219455, 09.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/95

09.06.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»

до відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»

про розірвання депозитного договору та повернення вкладу в розмірі 3400000,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Парфенюк В.В. – представник за довіреністю № 18 від 22.01.2009;

від відповідача: Дмітрішин Д.М. - представник за довіреністю № 22/1869 від 26.03.2009; .

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»про розірвання депозитного договору та повернення 3 400 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.02.2008 року між закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»(позивачем) та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (відповідачем) був укладений депозитний договір № 13-ДЮ-980-173, згідно умов якого банк прийняв від вкладника грошові кошти на депозит в сумі 3 000 000,00 грн. та зобов’язався виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених договором.

Сторонами неодноразово вносились зміни до депозитного договору № 13-ДЮ-980-173 в частині розміру відсоткової ставки та суми внеску на депозит, шляхом укладення додаткових угод № 1 ,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до договору № 13-ДЮ-980-173.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за депозитним договором № 13-ДЮ-980-173, а відповідач допускав порушення істотних умов договору № 13-ДЮ-980-173 щодо дострокового повернення частини чи всієї суми депозитного внеску.

Позивач звернувся із листами № 924 від 14.10.2008 року та № 989 від 24.11.2008 року до відповідача про повернення суми депозиту в розмірі 2 500 000,00 грн., але відповідач лише частково задовольнив вимоги щодо повернення суми вкладу. Станом на 19.01.2009 року сума внесків на депозитному рахунку позивача становила 3 400 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/95, розгляд справи призначено на 17.03.2009 року.

В судове засідання 17.03.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 02.02.2009 року не виконав, подав суду заяву про уточнення позовних вимог, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Керуючись ст. 77 ГПК України, враховуючи факт нез’явлення в судове засідання представника відповідача суд відклав розгляд справи на 31.03.2009 року.

В судовому засіданні 31.03.2009 року представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, а також заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 року не виконав, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, а також провести акт звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 07.04.2009 року.

В судових засіданнях 07.04.2009, 26.05.2009 року судом оголошувались перерви для надання сторонами додаткових доказів.

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав суду остаточну заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача депозитний вклад у розмірі 3 400 000,00грн. на поточний рахунок закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»за договором № 13-ДЮ-980-173, а також суму грошових по несплаченим відсоткам у розмірі 132 651,41 грн., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні 09.06.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що Постановою Правління НБУ № 157 від 23.03.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»строком на шість місяців –з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року, тобто виконання зобов’язання по договору зупинено на час мораторію.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.02.2008 року між закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»(позивачем) та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(відповідачем) був укладений депозитний договір № 13-ДЮ-980-173 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту), згідно умов якого банк прийняв від вкладника грошові кошти на депозит в сумі 3 000 000,00 грн. та зобов’язався виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 року вкладник розміщує на депозитному рахунку суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.

Відповідно до п.2.2, 2.3, 2.4 договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 року сума внеску на депозит –3 000 000,00 грн., процентна ставка за користування депозитом –16 % річних, строк депозиту до 04.03.2009 року.

Сторонами неодноразово вносились зміни до депозитного договору № 13-ДЮ-980-173 в частині розміру відсоткової ставки та суми внеску на депозит, шляхом укладення додаткових угод № 1 ,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до договору № 13-ДЮ-980-173.

17.10.2008 року було укладено додаткову угоду № 7 до депозитного договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008, відповідно до якої сторони виклали п.2.2 договору у наступній редакції: „сума внеску на депозит –3 400 000,00 грн.».

Додатковою угодою від 11.11.2008 року № 8 до депозитного договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 сторони виклали п.2.3 договору у наступній редакції: „процентна ставка за користування депозитом –23 % річних», пункт 2.3.1 договору виклали в наступній редакції: «процентна ставка за користування депозитом –23 % річних діє до 11 лютого 2009 року. Після спливу цього строку процентна ставка встановлюється банком у розмірі діючих тарифів».

Факт перерахування позивачем коштів на депозитний рахунок на виконання умов депозитного договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача за період з 28.02.2008 по 17.10.2008 року.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.4.3 депозитного договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 банк зобов’язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або при його достроковому витребуванні, погодженому з банком.

Пунктом 4.3 договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 передбачено, що нарахування процентів здійснюється щомісяця. Банк перераховує вкладнику суму нарахованих процентів на його поточний рахунок, не пізніше третього робочого дня наступного місяця.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В матеріалах справи наявна довідка про заборгованість від 30.03.2009 № 265, з якої вбачається, що станом на 30.03.2009 дебіторська заборгованість відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»перед Закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»становить 3 400 000,00 грн. –сума депозитного вкладу, 132 651,41 грн. - сума несплачених відсотків за грошовим вкладом.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 13-ДЮ-980-173 від 27.02.2008 року закінчився 04.03.2009 року, а банком сума депозитного вкладу на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача за основною сумою депозиту в сумі 3 4000 000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 132 651,41 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу та відсотків за депозитом підлягають задоволенню з урахуванням заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог.

Посилання відповідача на введення в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку” мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов’язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобов’язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов’язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за депозитним договором депозитного вкладу та нарахованих штрафних санкцій.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв’язку із невиконанням зобов’язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРПОУ 19338316) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант Страхування життя»(03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, п/р 26509005479001 в АБ „АвтоЗАЗбанк” м. Києва, МФО 320940, код ЄДРПОУ 31025837) депозитний вклад у розмірі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за несплаченими відсотками за депозитом у розмірі 132 651 (сто тридцять дві тисячі шістсот п’ятдесят одна) грн. 41 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., а також 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 17.07.2009 року.