Ухвала суду № 42194431, 03.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

Феєра І.С., ОСОБА_2

при секретарі - Головець М.А. , з участю прокурора - Кавки Ю.Ю., Малецького С.І., обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4, захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6, потерпілого - ОСОБА_7, свідка - ОСОБА_8 розглянув апеляційні скарги: старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 12.06.2014 року в кримінальному провадженні № 11-кп/777/284/14 яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, одружений, з вищою освітою, тимчасово відсторонений від займаної посади начальника сектору БНОН Мукачівського МРВ (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області, раніше не судимий

засуджений за ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 364 КК України до покарання на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, зі штрафом в дохід держави у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250,00 грн. ( чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок); за ч.2 ст. 190 КК України на 1 (один) рік обмеження волі .

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання на строк 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що становить 4250 грн. ( чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, не одружений, з вищою освітою, тимчасово непрацюючий, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 364 КК України до покарання на 1 (один) рік 1 місяць обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, зі штрафом в дохід держави у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250,00 ( чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень ; за ч.2 ст. 190 КК України до покарання на 1 рік обмеження волі .

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання на строк 1(один) рік 1 місяць обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. ( чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок)

Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постановлено рахувати з моменту вступу вироку в законну силу та фактичного звернення судового рішення.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обом засудженим залишено без змін у вигляді застави.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за проведення криміналістичної експертизи по справі в розмірі по 1224,50 грн. ( однієї тисячі двохсот двадцяти чотирьох гривень 50 копійок) з кожного.

Згідно вироку ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника сектору БНОН Мукачівського МВ (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області (наказ начальника УМВС України у Закарпатській області від 21.09.2012 року за № 215 о/с) та ОСОБА_4, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору БНОН Мукачівського MB (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області (наказ начальника УМВС України у Закарпатській області від 31.07.2012 року за №170 о/с) будучи представниками влади та службовими особами правоохоронного органу - міліції, грубо ігноруючи покладені на них законом обов'язки, зловживаючи та протиправно використовуючи всупереч інтересам служби надану їм владу та службові повноваження, у період з 28.09.2012 року по 29.01.2013 року, діючи за попередньою змовою і у групі між собою, з метою одержання неправомірної вигоди для самих себе та заволодіння чужим майном, вчинили умисні злочини у сфері службової діяльності та проти власності, за наступних обставин.

Так, 28.09.2012 року співробітниками Мукачівського МВ (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області під час огляду гаражного приміщення, по місцю тимчасового проживання потерпілого ОСОБА_7 в АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_8, було виявлено та вилучено суху подрібнену речовину рослинного походження схожу на наркотичний засіб -канабіс (марихуану) загальною вагою 10,0526 гр.

ОСОБА_3, працюючи на той час начальником СБНОН Мукачівського МВ (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області, разом із підлеглим обвинуваченим ОСОБА_4 були присутніми під час огляду місця події. При цьому, зловживаючи та протиправно використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, вирішив використати факт виявлення наркотичного засобу у власних корисливих інтересах, що полягали у особистому протиправному збагаченні шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7

Реалізовуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні літньої кухні вищевказаного будинку, шляхом обману та словесного залякування переконав потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в тому, що остання як власниця домогосподарства, у гаражному приміщенні якого виявлено та вилучено наркотичну речовину, буде нести кримінальну відповідальність за зберігання наркотичного засобу - канабісу спільно із ОСОБА_7, як співучасниця злочину. При цьому достовірно знав, що правових підстав для притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вказаним фактом не має.

При цьому, ОСОБА_3, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які знали його як працівника міліції та по цій причині довіряли йому, запевнив їх в тому, що при умові передачі йому ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 500 доларів США, він, з використанням свого службового становища та влади, як керівник структурного підрозділу Мукачівського MB УМВС України в Закарпатській області, співробітники якого будуть приймати процесуальне рішення за матеріалами дослідчої перевірки, зібраними за вищевказаним фактом, вирішить питання щодо непричетності ОСОБА_8 до факту зберігання наркотичної речовини. Таким чином, запевнив, що кримінальну відповідальність за зберігання наркотичного засобу понесе тільки потерпілий ОСОБА_7 У такий спосіб обвинувачений ОСОБА_3 створив умови, при яких ОСОБА_7 вимушений був погодитись на сплату обумовленої суми неправомірної вигоди, оскільки бажав уникнути для себе негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності при обтяжуючій обставині - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Так 10.11.2012 року слідчим, стосовно ОСОБА_8 відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених статтями 309, 310, 396 Кримінального кодексу України і зазначена кримінальна справа стосовно ОСОБА_7 направлена до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті. В подальшому, у середині листопада 2012 року, ОСОБА_3, будучи обізнаним про наявність вищевказаної постанови, продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на одержання для себе неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів потерпілого ОСОБА_7, шляхом обману та зловживання довірою останнього, вступив у злочинну змову зі своїм підлеглим - старшим оперуповноваженим СБНОН Мукачівського (по обслуговуванню міста Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4.

08.12.2012 року ОСОБА_4, на виконання відведеної йому ролі співвиконавця злочину, зі свого мобільного телефону НОМЕР_5 зателефонував ОСОБА_7 на мобільний телефон НОМЕР_2 та повідомив, що діє від імені ОСОБА_3, який виконав умови їх із ОСОБА_7 домовленості щодо непритягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим висунув ОСОБА_7 вимогу передачі обумовленої раніше суми неправомірної вигоди - грошових коштів у найкоротші строки.

Після цього, ОСОБА_4, у період із 08.12.2012 року по 09.01.2013 року зі свого мобільного телефону неодноразово телефонував ОСОБА_7 на мобільний телефон з приводу того, коли саме останній сплатить їм із ОСОБА_3 обумовлену із останнім суму неправомірної вигоди, а саме грошових коштів в розмірі 500 доларів США.

10.01.2013 року о 19:20 годині ОСОБА_4, зловживаючи і протиправно використовуючи всупереч інтересам служби надану йому владу та службові повноваження, діючи за попередньою змовою в групі із ОСОБА_3, реалізовуючи їх спільний злочинний задум, спрямований на одержання неправомірної вигоди - грошових коштів ОСОБА_7, шляхом обману та зловживання довірою останнього, знаходячись біля адміністративного будинку Мукачівського МВ (по обслуговуванню міста Мукачево та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області за адресою: м. Мукачево, вул. Я. Мудрого, 8, діючи на виконання відведеної йому ролі співвиконавця злочину, одержав від ОСОБА_7 частину обумовленої суми грошової винагороди у розмірі 800 гривень для подальшої їх передачі ОСОБА_3.

У подальшому, упродовж 11.01.2013 - 29.01.2013 року ОСОБА_4, за попередньою змовою в групі із ОСОБА_3, діючи на виконання відведеної йому ролі співвиконавця злочину, неодноразово телефонував ОСОБА_7 на мобільний телефон з приводу того, коли останній сплатить їм із ОСОБА_3 решту обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 400 доларів США.

Так, 29.01.2013 року о 10:25 годині, ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі із ОСОБА_3, знаходячись по місцю проживання потерпілого ОСОБА_7, у приміщенні літньої кухні будинковолодіння АДРЕСА_3, одержав від ОСОБА_7 решту обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 3200 грн. для їх подальшої передачі ОСОБА_3

Про факт отримання від ОСОБА_7 обумовленої суми неправомірної вигоди, ОСОБА_4 у телефонній розмові відразу повідомив ОСОБА_3, після чого був викритий на місці вчинення злочину співробітниками ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будучи працівниками правоохоронного органу - міліції, грубо ігноруючи покладені на них законом обов'язки, зловживаючи і протиправно використовуючи всупереч інтересам служби свої службові повноваження відповідно - керівника структурного підрозділу правоохоронного органу - начальника СБНОН Мукачівського МВ (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області та старшого оперуповноваженого сектору БНОН Мукачівського MB (з обслуговування міста Мукачева та Мукачівського району) УМВС України у Закарпатській області вчинили умисний корисливий злочин у сфері службової діяльності, що пов'язаний із одержанням неправомірної вигоди. Своїми діями заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу органів МВС України та шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7 заволоділи його грошовими коштами в розмірі 4000 грн., чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційних скаргах:

Захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати вирок Мукачівського міськрайонного суду щодо його підзахисного та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 364 КК України та ч.2 ст. 190 КК України. Вказує на те, що показання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 в частині доведеності участі ОСОБА_3 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях свого підтвердження не знайшли та спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 категорично заперечив факт будь-якої розмови з потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в приміщенні літньої кухні та наявність домовленості між ним та потерпілим щодо передачі грошових коштів. Вказані показання співпадають з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4, який вказав, що його керівник не знав про наявність домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Визнав, що свідомо ввів в оману потерпілого щодо участі ОСОБА_3 у вказаній домовленості. Жоден із допитаних в ході судового засідання свідків, а саме: працівники СБНОН Мукачівського МВ ОСОБА_12 та ОСОБА_13, працівники міліції ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, слідчий ОСОБА_33 не змогли підтвердити можливість виникнення домовленості між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_7 Показання інших свідків, які лежать в основі вироку є показами зі слів ОСОБА_17, які в свою чергу є показаннями зі слів ОСОБА_7. Отже, сторона захисту ОСОБА_3 вважає, що судом першої інстанції не здобуто жодного доказу, який би вказував на наявність в діях ОСОБА_3 кримінально караних дій. Клопоче про повторний повний допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 уточнили апеляційні вимоги та просили суд апеляційної інстанції , з врахуванням визнання ОСОБА_3 вини у скоєному, щирого розкаяння у вчиненому , позитивних характеристик пом'якшити призначене покарання і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням;

прокурор у вказаному кримінальному провадженні просить вирок Мукачівського міськрайонного суду від 12.06.2014 року скасувати через м'якість призначеного покарання. Вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід призначити покарання: за ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 364 КК України ( в редакції Закону України від 18.04.2013 року) у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 550 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України просить призначити обом обвинуваченим покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 550 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вважає, що судом занадто високо оцінено позитивні характеристики обвинувачених, молодий вік та відсутність судимостей та не достатньо враховано, що вони обвинувачуються у вчиненні корисливих злочинів та не визнали своєї вини. Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину на стадії судового слідства, що є не що інше, як намагання уникнути кримінального покарання. Прокурор клопоче про дослідження даних, характеризуючих особу обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме: довідки про склад сім'ї, характеристики за місцем проживання та роботи, довідки про судимість, витяг з наказу про призначення на посаду, копію функціональних обов'язків та висновок службового розслідуванн;

Захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 через суворість призначеного покарання та застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що судом не достатньо враховано характеризуючі дані про особу ОСОБА_4 : характеристику за місцем роботи, відсутність судимостей, молодий вік, щире каяття та співпрацю з слідством. Тому захисник ОСОБА_4 приходить до переконання про можливість застосування ст. 69, 75 КК України щодо його підзахисного та можливість виправлення і перевиховання без реального відбування покарання.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 уточнили апеляційну скаргу та просули суд не враховувати доводи , щодо застосування вимог ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримання поданої апеляційної скарги та доводи на підтримання уточненої апеляційної скарги, доводи захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 на підтримання уточненої апеляційної скарги та безпідставність апеляційної скарги прокурора, промову прокурора на підтримання поданої ним апеляційної скарги та необґрунтованість апеляційних скарг захисників, перевіривши та дослідивши матеріали провадження в межах доводів апеляційних скарг, допитавши потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, уточнена апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 подали зміни до апеляційної скарги у яких ОСОБА_3 визнав свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, розкаявся та просив з урахуванням його віку, позитивних характеристик , ставлення до вчиненого, тяжкості вчинених злочинів , а також того, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності звільнити його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши приписи ст. 75 КК України.

Оскільки , відповідно до вимог ч.3 ст.403 КПК України особа яка подала апеляційну скаргу має право змінити або доповнити її лише до початку апеляційного розгляду, то колегія суддів вважає за необхідним дати відповіді на доводи первинної апеляційної скарги захисника ОСОБА_5, а доводи викладені в змінах до апеляційної скарги - врахувати при постановленні судового рішення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєних злочинах , передбачених ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 364 КК , ч.2 ст. 190 КК України визнав . Вказав суду на те, що шкодує про вчинене, щиро розкаюється. Зазначив про добровільність його правової позиції щодо визнання вини , яку він зробив без будь-якого примусу , добровільно , у наслідок усвідомлення своїх діянь та їх переоцінки. Підтвердив , що дісно мав розмову зі свідком ОСОБА_8 28.09.2012 року після того як працівники СБНОН виявили наркотичну речовину у гаражному приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3 під час якої і запропонував ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спосіб залагодити проблему за винагороду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав, пояснивши, що дійсно, діяв у змові з ОСОБА_3, зловживаючи своїм посадовим становищем, шляхом обману, заволодів грошовими коштами ОСОБА_7, в зв'язку з виявленням 28.09.2012 року працівниками СБНОН, у належному ОСОБА_8 гаражному приміщенні, наркотичних засобів та пістолету.

Крім визнання вини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх вина у скоєних злочинах повністю підтверджена сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що 28.09.2012 на територію домоволодіння АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_8 , зайшли працівників міліції , один з них - ОСОБА_4. Сказали, що роблять перевірку. В процесі її проведення знайшли один кущ коноплі. Після цього, попросили згоду ОСОБА_8 на огляд всього подвір'я та літньої кухні, на що остання погодилася. Коли прийшов ОСОБА_3, то одразу викликав оперативну групу. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайшли в приміщення гаражу без будь - якого дозволу, на що ОСОБА_8 та слідчий зробили їм словесне зауваження. ОСОБА_18, в свою чергу, відповів , що у випадку незгоди з їх діями, він принесе рішення суду на огляд не лише всього подвір'я, але й цілого будинку. Після чого, ОСОБА_8 дала згоду на огляд гаража. В той час, коли слідча група проводила опис побаченого, ОСОБА_3 сказав ОСОБА_8 , що це кримінал, за вчинення якого їй світить позбавлення волі, оскільки вона є власницею дворогосподарства, на території якого знайшли наркотики. Після цього, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_8 зайти у приміщення літньої кухні, де вони деякий час перебували наодинці. Невдовзі ОСОБА_8 покликала його для розмови з ОСОБА_3 Під час їх спільного спілкування, ОСОБА_8 сказала ОСОБА_7, що їй непотрібні зайві проблеми, і щоб він вирішив це питання з міліціонерами, показавши у бік ОСОБА_3, на що той сказав йому, що це не буде задарма, озвучивши суму 500 дол. США. ОСОБА_8 сказала, що не має таких грошей. ОСОБА_7 сказав , що вирішить цю проблему , отримавши при цьому згоду ОСОБА_3.

У подальшому, в приміщенні Мукачівського МРВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 висловив йому претензію, відносно того, коли він розрахується з ними за непритягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, на що ОСОБА_7 відповів, що розрахується одразу після того, як справа потрапить до суду, і він достовірно буде знати, що ОСОБА_8 не буде визнана причетною до вищеописаних подій.

На початку грудня 2012 року ОСОБА_4 зателефонував йому, висловивши претензії з приводу затримки передачі коштів, сказавши при цьому, що на нього давить начальство, зокрема ОСОБА_3. На початку січня ОСОБА_4 зателефонував потерпілому, та пригрозив, що у випадку відсутності коштів, ОСОБА_7, по його справі буде мати обтяжуючу обставину - вчинення злочину групою осіб, а ОСОБА_8 буде відповідати ще й за незаконне зберігання пістолету. ОСОБА_7 відповів ОСОБА_20, що обов'язково розрахується. Знайшовши 800 гривень , він зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_4 в кафе "Стіль", яке знаходиться біля Мукачівського МРВ УМВС в Закарпатській області, біля якого і відбулася передача частини обумовленої суми коштів. При цьому, ОСОБА_7 сказав ОСОБА_4, що відносно решти суми треба зачекати, оскільки в нього є певні фінансові проблеми, на що той відповів, що не може пробачити йому цей борг, оскільки в нього є начальник -ОСОБА_3, і він змушений йому підкорятися. Тоді потерпілий запитав у ОСОБА_4, чи точно про передані ним кошти буде знати ОСОБА_3, на що той дав стверджувальну відповідь.

16.01.2013 ОСОБА_7, у ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України, написав заяву з приводу вимагання від нього працівниками Мукачівського МРВ УМВС в Закарпатській області - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів. Після передачі ОСОБА_20 29.01.2013 решти обумовленої суми коштів у розмірі 3200,00 грн. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 та сказав що в ОСОБА_7 все в порядку, і що той хоче йому подякувати.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала , що після того, як ОСОБА_3 із ОСОБА_4 знайшли наркотики та зброю під час огляду її будинковолодіння , ОСОБА_3 шляхом образ та погроз про кримінальну відповідальність , оскільки вона є власницею будинку, сказав що може вирішити це питання через ОСОБА_7, тобто все оформити на нього. Після того, як у приміщення літньої кухні зайшов ОСОБА_7, ОСОБА_3 повідомив їм, що за 500 доларів США вона не буде нести кримінальну відповідальність по факту зберігання наркотичних засобів, оскільки таку відповідальність понесе тільки ОСОБА_7, на що вони погодилися. Також ОСОБА_3 пообіцяв їм із ОСОБА_7, що кримінальна справа за фактом зберігання пістолету, який був виявлений обвинуваченими, буде закрита за відсутністю складу злочину. На пропозицію ОСОБА_3 погодилася, оскільки не хотіла неприємностей для себе, а також по тій причині, що обвинувачений пригрозив їй позбавленням батьківських прав.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що 28.09.2012 року разом з ОСОБА_3 та іншими співробітниками Мукачівського МРВ УМВС у Закарпатській області проводив огляд будинку АДРЕСА_3, в зв'язку з оперативною інформацією про зберігання наркотичних речовин на території вказаного домоволодіння. Факт розмови обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_18 із свідком ОСОБА_8 не бачив.

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_13, та ОСОБА_15 дали аналогічні показання , показанням свідка ОСОБА_12.

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що працівниками ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України була опрацювана заява ОСОБА_7 від 16.01.2013 року про вимагання від нього грошових коштів в сумі 500 доларів США начальником СБНОН ОСОБА_3 та його підлеглим ОСОБА_4, в ході чого було з'ясовано, що вищевказаними працівниками міліції вимагалося від потерпілого ОСОБА_7 вказана сума коштів за їх допомогу у вирішенні питання щодо непритягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за зберігання виявлених 28.09.2012 року працівниками СБНОН в Закарпатській області за адресою: АДРЕСА_3, де проживала ОСОБА_8 та ОСОБА_7, наркотичних засобів та пістолету.

На підставі вказаної заяви 16.01.2013 прокуратурою Закарпатської області були внесені відомості в реєстр кримінальних розслідувань.

29.01.2013 року він разом з іншими працівниками ВВБ, а саме ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 спостерігали за передачею грошових коштів ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_4 в сумі 3200 гривень, яка відбулася за адресою АДРЕСА_3, де мешкає ОСОБА_8 Для цього ними були застосовані негласні дії - аудіо та відео контроль, за допомогою яких, вони, у автомобілі, слідкували за діями ОСОБА_4 в реальному часі.

Свідки: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_25 дали аналогічні показання про те, що до ВВБ у Закарпатській області надійшла заява від ОСОБА_7, який повідомив про те, що від нього вимагають кошти працівники міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Після опрацювання звернення ОСОБА_28, 29.01.2013 року, майже весь відділ ВВБ у Закарпатській області виїхав до будинку ОСОБА_8, де вони за допомогою відео та аудіо контролю спостерігали у автомобілі за передачею коштів ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_4 в сумі 3200 грн. Після передачі грошових коштів, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3, який повідомив, що також приїде до них з ОСОБА_7, а тому всім задіяним працівникам ВВБ була надана вказівка чекати приїзду ОСОБА_3 Однак ОСОБА_3 не приїхав, а тому ними відразу було затримано ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_25 також ствердив, що при розмові ОСОБА_4 із ОСОБА_7, обвинувачений підтвердив слова ОСОБА_7 щодо отримання ними з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 100 дол. США. Також бачив і чув, як ОСОБА_4, на пропозицію потерпілого зателефонувати ОСОБА_3 з метою подякувати за співпрацю, зробив це.

З показань свідка ОСОБА_30 вбачається, що 28- 29.01.2013 року був запрошеним понятим, спочатку - при обробці працівниками міліції хімічним порошком грошових коштів в сумі 3200 грн., а згодом - при затриманні ОСОБА_4 за вимагання від потерпілого ОСОБА_7 грошових коштів. Зайшовши на подвір'я будинку АДРЕСА_3, ОСОБА_4 пробув там близько 20-30 хв. При виході з подвір'я на вулицю, побачивши працівників ВВБ, почав викидати із лівої кишені куртки грошові кошти. ОСОБА_4 відразу було затримано. В подальшому, у його присутності та присутності іншого понятого, слідчий прокуратури почав проводити огляд місця події. За допомогою ультрафіолетової лампи було оглянуто руки та верхній одяг ОСОБА_4 Внаслідок цього, він побачив, що та внутрішній частині лівої нижньої кишені куртки ОСОБА_4 відмічалися жовто - оранжеві сліди порошку. Також експерт, в їх присутності, зібрав із землі розкидані грошові кошти, які викинув ОСОБА_4, перерахував їх, та за допомогою ультрафіолетової лампи освітив. Внаслідок цього він побачив на лицевій стороні кожної купюри напис "хабар".

Свідок ОСОБА_31 в суді дав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_30 .

Вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у інкримінованих їм діяннях підтверджується також дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 29.01.2013 року (додаток №1 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 26-37), згідно з даними якого, за місцем одержання ОСОБА_4 від ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 3200 грн., а саме в будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_8, вилучені змиви із долонь рук ОСОБА_4, мобільний телефон марки "Caмcyнг-GT-E1080W", ІМЕІ НОМЕР_6, грошові кошти в сумі 3200 грн., які обвинувачений викинув з кишені куртки, а також куртку з наявними слідами спецхімзасобу.

- протоколом огляду речей від 30.01.2013 року (додаток №1 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 161-170) у якому відображені дані відносно наявності на вилученому у ОСОБА_4 верхньому одязі (куртка) слідів спецхімречовини, а в мобільному телефоні марки " Самсунг-GT-E1080W", ІМЕІ НОМЕР_6 - інформації про номери мобільних телефонів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, та про телефонні дзвінки ОСОБА_7 28.01.2013 року та 29.01.2013 року.

При огляді мобільного телефону ОСОБА_4 марки "Самсунг-GT-E1080W" були виявлені записи збережених номерів телефонів різних абонентів, у тому числі: ОСОБА_7 (НОМЕР_1), ОСОБА_7 (НОМЕР_2), ОСОБА_3 (НОМЕР_3 та НОМЕР_3). У меню "Журнал вызовов" "Пропущенные" зафіксована інформація про дзвінки 28.01.2013 час 22:18, 29.01.2013 час 09:43 - від ОСОБА_7 та 29.01.2013 року час 11:05 від ОСОБА_3 У меню "Журнал вызовов" - "Входящие" - 29.01.2013 час 11:08 (тривалістю 00.00.16) та 11:09 (тривалість 00.00.10) ОСОБА_3.

У меню "Журнал вызовов" - "Исходящие" - 28.01.2013 час 22:19 (00.02.08) ОСОБА_7; 29.01.2013 час 09:43 (00.00.52) ОСОБА_7; 29.01.2013 час 10:06 (00.00.29) ОСОБА_7 та 29.01.2013 час 10:13. (00.00.54) ОСОБА_3.

У меню "Журнал вызовов" - "Последние" - 28.01.2013 час 22:19 (00.02.08) ОСОБА_7; 29.01.2013 час 09:43 (00.00.52) - ОСОБА_7 та 29.01.2013 час 10:06 (00.00.29) ОСОБА_7.

У меню "Сообщения" - "Входящие" виявлено запис смс - повідомленням із текстом "Набери мене бо тут ОСОБА_7 кіпіш піднімає" від абонента НОМЕР_4, час отримання 25.12.2012 о 13:02:44 год.

- протоколом огляду від 26.02.2013 року (додаток №2 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 11-13; додаток №3 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 96-97), об'єктом якого стала кримінальна справа №21052812, в матеріалах якої містилася постанова старшого слідчого СВ Мукачівського MB УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_33 від 10.11.2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України ( в редакції 1960) за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 309 КК України.

- протоколом огляду від 23.02.2013 року (Додаток №2 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 71-88), об'єктом якого був мобільний телефон ОСОБА_3 марки "Нокіа - 8800-еl", серійний номер НОМЕР_7, із сім-карткою мобільного оператора "МТС", серійним НОМЕР_8. У вказаному документі зафіксована інформація про зміст журналу прийнятих викликів, а саме 29.01.2013 року о 10:15 годині зареєстрований вхідний дзвінок абонента (НОМЕР_5) ОСОБА_4, та набраних викликів - 29.01.2013 року об 11:11 годині вихідний дзвінок на номер абонента НОМЕР_5 (ОСОБА_4.).

- протоколом про результати перегляду проведеної негласної слідчої (розшукової) дії від 05.02.2013 року (Додаток №2 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 118-125), у відповідності з яким за допомогою аудіо та відео контролю підтверджено факт зустрічі ОСОБА_7 із обвинуваченим ОСОБА_4 у будинку де тимчасово проживав потерпілий. Даній зустрічі передував телефонний дзвінок ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_7 решту обумовленої суми неправомірної винагороди у розмірі 3200 грн. На прохання потерпілого ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3, та в процесу розмови з останнім, сказав, що ОСОБА_7, тобто ОСОБА_7, хоче йому подякувати, а також повідомив ОСОБА_3, що між ним та ОСОБА_7 все в порядку.

- протоколом ідентифікації грошових коштів від 28.01.2013 року (додаток №2 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 126-136), відповідно якого, за участю понятих та оперуповноважених в ОВС ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС Укрїни була проведена ідентифікація грошових коштів у сумі 3200,00 грн., які належали ОСОБА_7 Працівниками ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України було помічено вищевказані грошові кошти та вручено ОСОБА_7 для подальшої передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3. На кожній купюрі за допомогою спеціального невидимого барвника люмінесцентного маркера "Фломастера-резидента" було нанесено слово "ХАБАР", яке розміщувалося у лівому верхньому куті лицьового боку купюри. Окрім цього, кожна купюра була оброблена спеціальним порошком "Люмінор жовто-зелений 6540т".

-протоколом огляду документів від 03.04.2013 року (додаток №5 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 233-242), в якому зафіксовані дані щодо огляду роздруківок телефонних дзвінків по мобільному оператору ПАТ "МТС-Україна", зокрема відносно вхідних та вихідних з'єднань та смс -повідомлень абонента НОМЕР_2 (ОСОБА_7). Зокрема, ОСОБА_3 із номеру мобільного НОМЕР_3 телефонував ОСОБА_7 на номер мобільного НОМЕР_2 протягом 01.10.2012 - 02.10.2012 року; ОСОБА_4 із номера мобільного НОМЕР_5 систематично телефонував ОСОБА_7 на номер НОМЕР_2 протягом 08.10.2012 року по 29.01.2013 року; дві телефонні розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 о 10:14 годині та 11:09 годині 29.01.2013 року.

- висновком експерта криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 29.03.2013 №788 (додаток №6 до матеріалів кримінального провадження, а.с. 6-9), у відповідності з яким спеціальна хімічна речовина, виявлена на поверхнях фрагментів фільтрувального паперу, за допомогою яких зроблено змиви із правої та лівої долонь рук ОСОБА_4, грошових знаків у сумі 3200 грн. та навколо кишені куртки ОСОБА_4,. має спільні родові ознаки із зразком спеціальної хімічної речовини, наданої на експертне дослідження;

Отже, доводи первинної апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 про те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, що ОСОБА_3 не вчиняв злочинів за які засуджений, апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції розглядаючи дане кримінальне провадження в повному об'ємі дослідив докази щодо їх належності, допустимості, достовірності , а їх сукупність - щодо достатності та прийшов до правильного переконання , що ОСОБА_3 винен в скоєнні злочинів, передбачених за ч.2 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 190 КК України. Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні цих злочинів відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Колегія суддів критично оцінює і доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 про те , що потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8. обмовили ОСОБА_3 у скоєнні злочинів. У матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б давали підстави вважати, що у потерпілого та свідка були підстави для обмови обвинуваченого , що їх показання є обмовою. Так, потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 дали суду послідовні, логічні і змістовні показання щодо їх схиляння з боку ОСОБА_3 на передачу грошових коштів у сумі 500 доларів США за непритягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за фактом виявлення, у належному їй домоволодінні наркотичної речовини . Потерпілий та свідок повідомили також те, що безпосередню участь у вказаних подіях приймав і ОСОБА_4, якому потерпілий почергово передавав грошові кошти на загальну суму 4000,00 грн. Покази вказаних осіб у повній мірі узгоджується між собою та іншими доказами дослідженими у суді першої інстанції в тому числі , щодо загальної суми неправомірної вигоди, яку отримали обвинувачені та яку озвучував ОСОБА_3 потепілому та свідку; наявності процесуального рішення від 10.11.2012 року стосовно ОСОБА_8 про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 309, 310 та 396 КК України; телефонними з'єднаннями та розмовами 28.01.2013 року - 29.01.2013 року ОСОБА_4 з номеру НОМЕР_5 із ОСОБА_7 та ОСОБА_3(протокол огляду від 30.01.2013, додаток №1 до матеріалаів к.п. , а.с. 161-164) ; зафіксованої розмови ОСОБА_7 з обвинуваченим ОСОБА_4 стосоно грошових коштів у загальній сумі 4000,00 грн., яка відбувался між ними 29.01.2013 року з реалізацією ОСОБА_4 прохання ОСОБА_7 (при передачі коштів у сумі 3200,00 грн.) здійснити дзвінок ОСОБА_3 стосовно подяки потерпілого за виконання взятих на себе ОСОБА_3 зобов'язань щодо непритягненння ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, а тому колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дав їм вірну оцінку.

Показання інших свідків , допитаних у судовому засіданні в суді першої інстанції сторони кримінального провадження визнали повними, об'єктивними та неупередженими, зміст показань не містить суперечностей та не оспорювався в суді апеляційної інстанції.

Сторони кримінального провадження також не оспорювали фактичні обставини підтверджені іншими доказами та не вказували на неповне чи необ'єктивне їх дослідження.

Колегія суддів вважає , що судом першої інстанції вірно дана критична оцінка показанням обвинуваченого ОСОБА_4 в частині щодо навмисного введення в оману ОСОБА_7 стосовно обізнаності ОСОБА_3 з їх особистими домовленостями з потерпілим. Така версія обвинуваченого є суперечливою, а наведені ОСОБА_4 обставини не надавали йому переваги при практичній реалізації його особистих домовленостей з ОСОБА_7 щодо непритягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності. Послідовні та узгоджені дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які доповнювали одна одну у досягненні ними мети на заволодіння коштами ОСОБА_7 на загальну суму 500 доларів США, свідчать про наявність попередньої змови між обвинуваченими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Одночасно колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності застосування до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ч.1 ст. 364 КК України в редакції закону від 18.04.2013 року.

Так , згідно ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність , що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотню дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Таким чином, оскільки в редакції закону від 18.04.2013 року виключено частину третю ст. 364 КК України , що поліпшує становище обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а частково посилено кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 364 КК України , за якою кваліфіковано їх діяння , то вказаний закон має зворотню дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Частиною 2 ст. 4 КК України встановлено, що злочинність і карність , а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність , що діяв на час вчинення діяння, а тому до обвинувачених необхідно застосовувати ч.1 ст. 364 КК України в редакції від 07.04.2011 року, про що і зазначив суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Так, суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у межах санкцій статтей КК України які їм інкримінуються , але не врахував вимог ч.2 ст. 50 КК України , яка передбачає , що покарання має на меті не тільки кару , а й виправлення.

Враховуючи характер вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діянь, що класифікуються як злочини середньої тяжкості , що становлять ідеальну сукупність, даних про їх особу - вчинили злочини в молодому віці, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягалися, позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи, вину у скоєному визнали, за наявністі обставини , що пом'якшує покарання - щире каяття та обставини , що обтяжує покарання - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, колегія суддів вважає можливим їх виправлення без ізоляції від суспільства, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком. З метою контролю за поведінкою засуджених колегія суддів вважає необхідним покласти на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у відповідності з вимогами ст. 76 КК України, обов'язки : періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію , повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи.

З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного обвинуваченим покарання.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено жодних даних, які приводили б до висновку про неможливість виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без ізоляції їх від суспільства

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 408 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково, уточнену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити, апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 12.06.2014 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки: періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_3 встановити тривалістю три роки, обвинуваченому ОСОБА_4 - тривалістю два роки.

Вважати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засудженими за ч.1 ст. 364 КК України в редакції закону від 07.04.2011 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою ,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: