Ухвала суду № 42193255, 08.12.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19221/14-ц

н/п 4-с/640/72/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Абібуллаєва Е.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, зацікавлена особа ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:

скасувати постанову від 24.10.2014 р. про арешт коштів боржника, винесену державним виконавцем Білоконовим О.В. у виконавчому провадженні № 43915406;

скасувати постанову від 24.10.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем Білоконовим О.В. у виконавчому провадженні № 43915406;

визнати недійсним та скасувати складений державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 Акт опису та арешту майна від 28.10.2014 року;

зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 надати Боржнику можливість самостійного виконання судового рішення;

зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 проводити виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі повідомляти Боржника про здійснення виконавчих дій, направляти Боржнику копії постанов у передбачених законом випадках та не порушувати прав Боржника, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням суду від 18 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на відшкодування вартості поліпшення майна у розмірі 2 600 220 грн. та відсотки у розмірі 1 560 132 грн. На виконання даного рішення, яке вступило в законну силу, судом було видано виконавчий лист № 640/11609/13-ц від 16.06.2014 р. Постановою від 02.07.2014 року державного виконавця відкрито виконавче провадження № 43915406 за виконавчим листом № 640/11609/13-ц. Однак, ухвалою ВССУ від 18.06.2014 року (справа № 6-25269ск14) відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2014 року до закінчення розгляду касаційної скарги. В зв'язку з цим постановою від 21.07.2014 р. державного виконавця було зупинено виконавче провадження.

28 жовтня 2014 року боржника було викликано за місцезнаходженням належного йому нерухомого майна, за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 317, де державним виконавцем було надано йому для підписання Акт опису та арешту майна від 28.10.2014 року. Державним виконавцем про проведення вищевказаних виконавчих дій боржника не було повідомлено. З дати зупинення виконавчого провадження та до накладення арешту на майно боржника за Актом опису та арешту майна від 28.10.2014 року державним виконавцем не направлялась боржнику ніяка постанова про поновлення виконавчого провадження. Таким чином, державним виконавцем при здійсненні виконавчих заходів в рамках виконавчого провадження було порушено вимоги ст.ст. 6, 11, 12, 39 Закону України «Про виконавче провадження», порушено права боржника на своєчасне отримання відомостей та матеріалів виконавчого провадження.

Крім того, нежитлова будівля літ «А-2» по вул. Ак. Павлова, 317, належить на праві спільної власності боржнику та кредитору, без визначення конкретних приміщень, що є власністю кожного. На теперішній час боржником ще не здійснено державної реєстрації права приватної власності на зазначені в Акті від 28.10.2014 року приміщення, відповідно відсутні були підстави накладати арешт саме на це майно, оскільки право власності на нього виникає у боржника з моменту державної реєстрації. Боржник безпосередньо не був присутній при складенні Акту опису та арешту майна від 28.10.2014 року, а був викликаний лише для підписання цього акту, тобто порушено право Боржника на участь у провадженні виконавчих дій, передбачене ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з Актом опису та арешту майна від 28.10.2014 року державним виконавцем встановлено заборону відчуження та користування вищезазначеними приміщеннями. Державний виконавець не має повноважень на заборону користування арештованим майном Боржника, а має лише право обмежити таке користування і виключно у разі потреби. Однак, в Акті від 28.10.2014 року відсутні будь-які посилання на обставини або взагалі будь-яке мотивування наявності потреби у обмеженні права користування Боржником нерухомим майном, чим порушено ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Після отримання Акту опису та арешту майна боржник довідався про поновлення виконавчого провадження. Крім постанови від 03.10.2014 р. про поновлення виконавчого провадження, яка в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не була направлена Боржнику, в Реєстрі наявні також постанови від 24.10.2014 р. про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначені постанови так само не були направлені боржнику. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 02.07.2014 р., тобто після того, як вже було зупинено виконання рішення суду. Відновлюючи виконавче провадження, державний виконавець мав надати боржнику можливість на самостійне виконання судового рішення, оскільки на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконання рішення суду було зупинено і боржник звісно не повинен був та не мав можливості виконувати це рішення добровільно. Однак державний виконавець не зробив цього, одразу здійснив арешт майна та коштів боржника, чим порушив право боржника на самостійне виконання судового рішення.

Заявник в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляд повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. Суд вважає причини неявки неповажними. Неявка сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Представник ДВС проти задоволення скарги заперечував, зазначив, що діяв відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», надала письмові заперечення.

Представник ОСОБА_2 не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення скарги заперечувала, зазначила, що державний виконавець діяв відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», а дії скаржника направлені на затягування виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду.

Суд, вислухавши думку державного виконавця відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції в Харківській області ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року, яке Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22.05.2014 року залишено без змін, позовні вимоги у цивільній справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на поліпшення майна - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на відшкодування вартості поліпшення майна у розмірі 2600220 грн. 00 коп., відсотки у розмірі 1560132 грн. 00 коп.

На виконання вказаного рішення, яке вступило в законну силу, Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 640/11609/13-ц від 16.06.2014 р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2014 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22.05.2014 року до закінчення розгляду касаційної скарги Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т. 3 а.с.136)

02.07.2014 року Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №43915406 за виконавчим листом № 640/11609/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на відшкодування вартості поліпшення майна у розмірі 2600220 грн., відсотків у розмірі 1560132 грн. (а.с.158)

У зв'язку з зупиненням Ухвалою ВССУ виконання рішення суду постановою ДВС від 21.07.2014 р. зупинено виконавче провадження № 43915406 за виконавчим листом № 640/11609/13-ц від 16.06.2014 р.(т. 3 а.с.159). Державний виконавець зупинив виконавче провадження тоді, коли йому про це стало відомо. Крім того, зупинення виконання рішення суду не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, це є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року та Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22.05.2014 року залишено без змін (т.3 а.с. 1148-149)

У звязку з залишенням ВССУ рішень судів без змін постановою державного виконавця від 03.10.2014 року виконавче провадження №43915406 відновлено (т. 3 а.с. 161).

24.10.2014 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку ПАТ «Прокредит Банк», який належить боржнику ОСОБА_1 (т. 3 а.с.62)

24.10.2014 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно в межах суми боргу 4160352 грн., що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить, в межах суми боргу (а.с. 163)

Відповідно до Акту опису та арешту майна від 28.10.2014 року, складеного державним виконавцем Білоконовим О.В. у присутності понятих ОСОБА_4, ОСОБА_5, стягувача ОСОБА_2, боржника ОСОБА_1, було описано частина нежитлових приміщень по вул. Ак. Павлова, 317 в м. Харкові (т. 3 а.с. 160).

Як вбачається з акту опису та арешту майна, будь-яких зауважень щодо проведення виконавчих дій ні боржником, ні іншими особами не зазначались, тому відсутні підстави стверджувати, що державним виконавцем допущені порушення Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з наданого державним виконавцем реєстру відправки кореспонденції, постанови про зупинення, поновлення виконавчого провадження, постанови про накладання арешту на рахунок та майно боржника відправлялись на адресу боржника.

У звязку з цим, державним виконавцем не порушувались вимоги ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отримавши постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, боржник усвідомлював, що розпочате виконавче провадженні з примусового виконання рішення суду, тому при наявності необхідності та бажання міг в будь-який час знайомитися з матеріалами виконавчого провадження. Також, як вже зазначалось, оспорювані постанови державного виконавця направлялись на адресу боржника, тому підстави стверджувати про порушення державним виконавцем положень ЗУ «Про виконавче провадження», порушення прав боржника на отримання відомостей та матеріалів виконавчого провадження - відсутні.

Більш того, сторони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження через мережу Інтернет, про було зазначено, зокрема, у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, сам факт направлення чи не направлення оспорюваних постанов не може бути підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Закону, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до Акту опису та арешту майна від 28.10.2014 року, державним виконавцем Білоконовою О.В. була описана частина нежитлових приміщень 1-го поверху площею 247 кв.м. по вул. Академіка Павлова, 317 в м. Харкові.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлова будівля загальною площею 585 кв.м. літ. «А-2» по вул. Академіка Павлова, 317 в м. Харкові, належить на праві приватної спільної сумісної власності стягувачу ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_1

З метою виявлення майна боржника в межах виконавчого провадження державний виконавець надсилав запити до відповідних органів.

У звязку з цим, порушення державним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження» щодо опису майна боржника не вбачається.

Скаржник посилається на те, що у державного виконавця були відсутні підстави для опису та накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, оскільки вони належать боржнику та стягувачу на праві спільної сумісної власності, а не на праві приватної власності, а також те, що не визначено конкретні приміщення, що є власністю кожного.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що скаржник ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні щодо стягнення з нього заборгованості у розмірі 4 160 352 грн., то опис та накладання арешту на спірні нежитлові будівлі можуть порушити права лише другого співвласника ОСОБА_2, який є стягувачем у цьому виконавчому провадженні.

У разі необхідності ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», якщо вважатиме, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Разом з тим, скаржником не надано будь-яких доказів щодо порушення його прав при описі та накладенні арешту на спірні нежитлові приміщення, які належать йому на праві приватної спільної сумісної власності.

Більш того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року, яке набуло чинності 02.10.2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виділення в натурі його частки зі спільної сумісної власності на нежитлову будівлю №317 по вул. Академіка Павлова в м. Харкові. На підставі вказаного рішення державним виконавцем було складено акт опису та арешту боржника та описано май1но у присутності понятих.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як вбачається з акту опису та арешту майна від 28.10.2014 року, державним виконавцем на описане майно накладено арешт і вставлено заборону відчуження та користування майном.

Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», оголошення заборони розпоряджатися описаним майном, обмеження права користування майном є правом державного виконавця, який зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення (ч.ч. 1,2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження»).

В ЗУ «Про виконавче провадження» не вказано як обовязкову умову зазначення в акті опису та арешті майна обставин (розмір наявної заборгованості боржника тощо), які враховувались державним виконавцем при встановленні заборони.

Встановивши заборону користуватися майном, державний виконавець фактично обмежив користування майном у повному обсязі, тобто ці поняття тотожні. Тому підстави для скасування акту опису та арешту майна з цих доводів відсутні.

Не заслуговують на уваги доводи скаржника щодо ненадання державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду. Відсутні обєктивні перешкоди для добровільного виконання рішення суду боржником в будь-який час протягом значного проміжку часу. Крім того, після відновлення виконавчого провадження 03.10.2014 року, описано та арештовано майно було лише 28.10.2014 року.

Більш того, добровільність виконання рішення суду не є беззаперечною підставою для не накладання арешту на майно боржника. Зокрема, це випливає з положення ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Безпідставними є доводи скаржника як підстава для скасування акту опису майна помилкове зазначення в акті від 28.10.2014 року рік видачі паспорту скаржника, оскільки це на правильність проведення опису та арешту майна боржника не впливає, є технічною опискою та суть виконавчої дії не спростовує.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що накладений арешт державним виконавцем на майно боржника перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності. Безпідставним є посилання на норми ЦПК України, які регулюють вид та обсяг встановлення заходів забезпечення позову, які накладаються судом на будь-якій стадії судового розгляду до винесення рішення по справі. Примусове виконання рішення суду й полягає в обовязку державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, зокрема, здійснювати виявлення майна боржника, арешт, опис, вилучення, примусову реалізацію тощо.

Інші доводи скаржника не дають підстав для визнання дій державного виконавця незаконними.

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 60, 209, 212, 214, 386, 387 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 31, 57 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, зацікавлена особа ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий