Рішення № 4219150, 17.03.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" березня 2009 р. Справа № 5/012-09

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ

до

Приватного підприємства «Ліей», м. Біла Церква

про

стягнення 26831,80 грн.

за участю представників:

позивача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(далі –Позивач) до Приватного підприємства «Ліей»(далі –Відповідач) про стягнення 26831,80 грн., з яких 22069,64 грн. основний борг, 361,39 грн. пені, 2206,96 грн. штрафу, 45,17 грн. 3% річних, 617,95 інфляційних втрат, 180,69 грн. процентів за користування чужими коштами та 1350 грн. збитків понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представником позивача 27.01.2009р. в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду клопотання від 26.01.2009р. № 1586, яким позивач зменшив розмір позовних вимог в зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 2440,39 грн. та просить суд стягнути з відповідача 19629,25 грн. основного боргу, 361,39 грн. пені, 2206,96 грн. штрафу, 45,17 грн. 3% річних, 617,95 грн. інфляційних втрат, 180,69 грн. процентів за користування чужими коштами та збитків у вигляді понесених витрат у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права в розмірі 1350 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду клопотання в якому просить провести судове засідання без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 26.12.2008р. та від 27.01.2009р., в судове засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки товару від 29.08.2008р. № 0159/08 (далі –договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов’язався поставити та передати у власність покупця - відповідача лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі-товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, який поставляється відповідачу, вказується у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору, платежі за поставлений по даному договору товар проводяться в безготівковому порядку.

Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно способу оплати вказаного у п. 3.1 договору не пізніше строку визначеному в накладних (п. 3.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і в будь –якому випадку діє до виконання сторонами взаємних зобов’язань і проведення взаємних розрахунків (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення за накладною № 2533972 від 12.09.2008р. на суму 83,14 грн. з узгодженим терміном сплати до 12.10.2008р., за накладною № 2533973 від 12.09.2008 р. на суму 3110,25 грн. з узгодженим терміном сплати до 12.10.2008р., за накладною № 2537863 від 16.09.2008р. на суму 1719,99 грн. з узгодженим терміном сплати до 16.10.2008р., за накладною № 2537838 від 16.09.2008 р. на суму 4962,03 грн. з узгодженим терміном сплати до 16.10.2008 р., за накладною № 2537837 від 16.09.2008р. на суму 94,79 грн. з узгодженим терміном сплати до 16.10.2008р., за накладною № 2548862 від 30.09.2008р. на суму 608,16 грн. з узгодженим терміном сплати до 30.10.2008р., за накладною № 2548863 від 30.09.2008р. на загальну суму 2969,21 грн. з узгодженим терміном сплати до 30.10.2008р., за накладною № 2548850 від 30.09.2008р. на суму 147,21 грн. з узгодженим терміном сплати до 30.10.2008р., за накладною № 2548851 від 30.09.2008р. на загальну суму 7178,65 грн. з узгодженим терміном сплати до 30.10.2008р., за накладною № 2548821 від 30.09.2008р. на загальну суму 1196,21 грн. з узгодженим терміном сплати до 30.10.2008р. Загальна сума поставленого відповідачу товару по переліченим накладним склала 22069,64 грн. Вказані накладні підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками, штампами товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково на суму 2440,39 грн. Станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 19629,25 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 19629,25 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 617,95 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 45,17 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, в зв’язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

Крім того, позивач посилаючись на п. 7.3 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, яка за його розрахунком складає 361,39 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та за вказаних обставин вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого в строк товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За розрахунком позивача штраф складає 2206,96 грн. Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. За таких обставин вимоги в цій частині позовних вимог є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в сумі 180,69, розмір яких позивач визначив на рівні облікової ставки НБУ, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що договором від 29.08.2008р. № 0159/08, укладеним між сторонами у справі розмір процентів за користування чужими коштами не встановлений. Актом цивільного законодавства також не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами за договором поставки.

Посилання позивача на положення ст. 1048 ЦК України, відповідно до яких, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, судом не приймається до уваги, оскільки зазначена норма регулює відносини щодо встановлення процентів за договором позики, а не за договором поставки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для здійсненого позивачем нарахування вказаних відсотків на суму заборгованості за договором поставки і в свою чергу для стягнення з відповідача заявленої суми відсотків за користування коштами за договором поставки.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є безпідставними та недоведеними, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 1350 грн., які полягають в витратах понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права, то такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню шкодою (збитками).

З огляду на викладене, та враховуючи вказані приписи законодавства, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в заявленій сумі, в зв’язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ліей»(09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 50 –річчя Перемоги, 84, код ЄДРПОУ 25294563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 30263519) 19629 (дев’ятнадцять тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 25 коп. основного боргу, 361 (триста шістдесят одну) грн. 39 коп. пені, 2206 (дві тисячі двісті шість) грн. 96 коп. штрафу, 45 (сорок п’ять) грн. 17 коп. 3% річних, 617 (шістсот сімнадцять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 251 (двісті п’ятдесят одну) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 110 (сто десять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.