Рішення № 42190570, 04.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/9212/13-ц 22-ц/774/2420/К/14

Справа № 212/9212/13-ц Головуючий в суді 1-ї інстанції

Провадження № 22-ц/774/2420/К/14 суддя Ваврушак Н.М.

Категорія 27 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Турік В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Турік В.П.

суддів: Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

при секретарі: Булах К.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору кредиту.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивач Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Колісніченко Євген Юрійович,

відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №014/149668/3656/74 від 09 червня 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 27000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності строком до 09 червня 2023 року.

В забезпечення виконання зобов'язань вищезазначеного кредитного договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/08/11-03/080/08 від 09 червня 2008 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 11 червня 2013 року складає 14195,24 дол.США, що еквівалентно 113 462,55 грн..

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість, яка станом на 05 вересня 2014 року складає 19049,95 дол. США та судові витрати по справі.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона після розлучення з чоловіком - відповідачем ОСОБА_3 та поділу між ними майна, залишила всі правовстановлювані документи на будинок та всі договори, які були укладені з позивачем у ОСОБА_3 тому їй було невідомо чи виконував він належним чином умови кредитного договору. Крім того, в п. 1.3.4 Кредитного Договору вказано, що договір поруки не укладається, а п.5.2 даного договору зазначено, що виконання зобов'язання забезпечується порукою, якщо це передбачено вищезазначеним пунктом. У зв'язку з цим вважає, що кредитні зобов'язання договором поруки не забезпечуються, тому договір поруки між нею та позивачем складено неправомірно.

Посилаючись на викладене, просила суд: визнати причину пропущеного нею строку позовної давності для захисту її порушеного права поважною; визнати договір поруки № 014/08/11-03/080/08 про від 09 червня 2008 року недійсним та стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на її користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 234,60 грн.

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договору кредиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він вже виплатив позивачу кредит у сумі 14352 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 114816 грн. з урахуванням курсу долара - 8 гривень. Проте, на даний час у зв'язку з кризовим становищем в країні він позбавлений можливості своєчасно виплачувати кредит. Крім того, вважає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суттєво порушує умови кредитного договору, оскільки змінює їх в односторонньому порядку, пред'явивши до нього вимоги про стягнення всієї суми заборгованості як по сумі кредиту, так і по сумі процентів та вимагає достроково виплатити кредит в цілому по всім платежам до встановленого сторонами строку дії договору.

Посилаючись на викладене, просив суд розірвати кредитний договір № 014/149668/3656/74, укладений між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою суду від 18 квітня 2014 року позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/149668/3656/74 від 09 червня 2008 року у розмірі 19049,95 доларів США, де: 11 945,92 дол. США - непогашена сума кредиту, 2 907,41 дол. США - несплачені проценти, 4 196,62 дол. США - пеня, що по курсу НБУ станом на 05.09.2014 року становить 244 262, 27 грн., де: 153 172,98 грн. - непогашена сума кредиту, 37 279,39 грн. - несплачені проценти, 53 809,90 грн. - заборгованість по пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків.

Стягнуто у рівних чатинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 136,60грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог в повному обсязі та відмову в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд дійшов помилкового висновку щодо недоведеності її позовних вимог та в порушення вимог ч. 5 ст. 297 ЦК України застосував до них строк позовної давності. Крім того, суд незаконно стягнув заборгованість в іноземній валюті - у доларах США, оскільки відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. А також судом не взято до уваги, що згідно умов кредитного договору зобов'язання позичальника ОСОБА_3 договором поруки не забезпечуються, у зв'язку з чим укладений між нею та позивачем договір поруки є неправомірним. Вважає, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк не має права вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 також ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким відмовити у стягненні штрафних санкцій та пені, розірвати кредитний договір від 09 червня 2008 року, укладений між ним та позивачем та відмовити в прийнятті заяви позивача від 10 вересня 2014 року про збільшення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не взяв до уваги, що ним сплачено кредит у сумі більше 19000 доларів США, проте на даний час у зв'язку з кризою в економіці країни, він може сплачувати більш менші суми ніж сплачував раніше, але від своїх зобов'язань по сплаті кредиту він не відмовляється. Вважає, що Банком не надано доказів щодо обґрунтування його позовних вимог, оскільки зазначаючи в позові про стягнення кредиту штрафів та пені, Банк не надав належних розрахунків та розрахунків щодо внесених платежів відповідачем по погашенню кредиту. Крім того, судом не взято до уваги, що Банк одностороннє змінив вимоги кредиту, пред'явивши до нього позов про стягнення всієї суми заборгованості без застосування п.1ч.2 ст.258 ЦК України А також, подану позивачем заяву від 10 вересня 2014 року, суд не повинен був розглядати сумісно з первісним позовом, оскільки вона не оплачена судовим збором та її зміст має збільшення позовних вимог, тобто носить суть іншого позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/149668/3656/74, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 27000 доларів США строком до 09 червня 2023 року, а ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання повернути отримані кошти та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,5% річних відповідно до графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором позивачем укладено з ОСОБА_2 договір поруки № 014/08/11-03/080/08 від 09 червня 2008 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, видавши ОСОБА_3 кошти в розмірі 27000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером та заявою на видачу готівки.

У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 05 вересня 2014 року за розрахунками Банку складає 19049,95 доларів США, з яких: 11945,92 дол. США - непогашена сума кредиту; 2907,41 дол.США - несплачені проценти; 4196,62 дол.США - пеня, що по курсу НБУ станом на 05 вересня 2014 року складає 244262,27 грн., з яких: 153172,98 грн. - непогашена сума кредиту; 37279,39 грн. - несплачені проценти; 53809,90 грн. - заборгованість по пені.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічних позовів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв?язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором станом на 05 вересня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 19049,95 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями частин 1, 2 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та наданих позивачем доказів, з Умовами надання кредиту відповідачі ознайомились та були згодні, про що свідчать їх підписи на договорах кредиту та поруки.

Проте, внаслідок невиконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором, станом на 05 вересня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 19049,95 доларів США.

Правильно встановивши обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі та стягнув з відповідачів солідарно заборгованість станом на 05.09 2014 року по кредитному договору № 014/149668/3656/74 від 09 червня 2008 року в сумі 19049,95 доларів США.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 на те, що згідно умов кредитного договору зобов'язання позичальника ОСОБА_3 договором поруки не забезпечуються є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Інші доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 висновків суду в цій частині рішення не спростовують та не містять підстав для їх задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено обставини справи, перевірено розрахунок заборгованості, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, тому доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 на те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не надано належних розрахунків щодо стягнення з нього кредиту штрафів та пені, а також розрахунків щодо внесених платежів відповідачем по погашенню кредиту не можуть бути взятими до уваги.

Крім того, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надані належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів, які б спростовували невірність розрахунків позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконного стягнення заборгованості в іноземній валюті - у доларах США, оскільки відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях є також безпідставними, оскільки відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ст.533 ЦК України.

Згідно цієї статті Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як убачається із п.п1.1.1 кредитного договору № 014/149668/3656/74 від 09 червня 2008 року, Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 27000 дол. США Згідно умов повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісячно відповідно до Графіку платежів, наведеного в Додатку №1. Розрахунок розміру сплати боргу в додатку № 1 зазначено в іноземній валюті.

Встановивши, що кредит відповідачеві надано в іноземній валюті правомірно, суд першої інстанції правильно зазначив у резолютивній частині рішення розмір заборгованості в іноземній валюті, а також його еквівалент у грошовій одиниці України - гривні за курсом, встановленим Національним Банком України на момент розгляду справи.

Також безпідставними є й посилання ОСОБА_3 на неправомірне нарахування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнення судом всієї суми заборгованості, оскільки згідно п.9.1 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом із сплатою всіх сум належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього Договору.

Посилання ОСОБА_3 на процесуальні порушення, допущені судом, зокрема, неправомірного розгляду заяви про збільшення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 10.09.2014 року сумісно з первісним позовом у зв'язку з тим, що позивачем не сплачено судовий збір та позов має інший зміст, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з огляду на положення п.2 ст. 31 ЦПК України, яким визначено, що позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Крім того, в прохальній частині заяви від 10.09.2014 року зазначено щодо несплати судового збору, а саме: про стягнення витрат по справі з відповідачів.

Разом з тим, правомірно прийшовши до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачами строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, про що зазначив в мотивувальній частині рішення, не врахувавши роз'яснень викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно яких суд зазначає у рішенні про відмову у позові з підстав пропуску без поважних причин строку для звернення з позовом, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. У зв'язку з чим підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2014 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним з підстав пропуску строку позовної давності.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: