Рішення № 42178761, 26.12.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" грудня 2014 р. Справа № 906/1412/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ластовін О.С. - довіреність б/н від 29.09.2014;

від відповідача: Козачишена Л.А. - довіреність б/н від 08.10.2014;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м.Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (м.Житомир)

про стягнення 50848,91 грн.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів - до 07.01.2015.

В судовому засіданні 16.12.2014, згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 11:00 год 26.12.2014, та в судовому засіданні 26.12.2014 - до 15:00 год. 26.12.2014.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 50848,91 грн., з яких 45000 грн. основного боргу, 2923,23 пені, 1948,62 грн. інфляційних, 977,06грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 43-44; 85-87). Зазначив, що позивач має технічну можливість встановлювати чи має місце факт використання музичних творів саме за укладеним із ним договором.

Представник відповідача проти позовних вимог та пояснень позивача заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 24-25, 36, 80-81).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказано у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (користувач/відповідач) укладено договір № ТРЦ-0605/12 з додатками (а.с. 13-17).

Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (далі - Твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання Творів, та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП, відповідно до даного договору та Закону.

В додатку №1 до договору (а.с. 16) сторони погодили перелік приміщень загального користування торгівельно-розважального центру, в яких користувач здійснює використання творів - ТРЦ Глобал UA м.Житомир.

Позивач вказує, що, на дату звернення його до суду, відповідачем мали бути здійснені платежі за 26 місяців, однак в порушення умов Договору, відповідач провів часткові розрахунки за надані послуги, заборгувавши при цьому 45000,00грн. винагороди за період з травня 2013 по жовтень 2014 (за 18 місяців).

Посилаючись на ст.ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, п.5.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", позивач просить стягнути вищевказану заборгованість.

За несвоєчасно проведені розрахунки, позивач просить суд також стягнути з відповідача 2923,23грн. пені, 1948,62грн. інфляційних та 977,06грн. 3% річних (а.с. 8-9).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.24-25, 36, 80-81). Вважає, що оскільки в порядку, визначеному п. 5.2. Договору, відповідач направив позивачу повідомлення про припинення використання музичних творів з 15.05.2013 та про припинення дії договору з 31.12.2013, то у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу винагороду (роялті) за період, що розпочався після 15.05.2013. Доказом припинення використання музичних творів за договором № ТРЦ-0605/12 від 01.09.2012 вважає також договір, укладений ним 30.05.2013 з іншою юридичною особою (124-130).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників процесу та приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі № ТРЦ -0705/12 від 01.09.2012, предметом якого є видача дозволу на використання в комерційній діяльності музичних творів у приміщеннях загального користування торгівельно-розважального центру ТРЦ Глобал UA м.Житомир за адресою: 10001, м.Житомир, вул. Київська, 77.

У відповідності до ст.8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон N 3792-XII) твори, без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження, є об'єктами авторського права.

За приписами ст. 433 ЦК України, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.

За положеннями п.6 ст. 441 ЦК України відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, публічне виконання твору, зокрема, є його використанням.

Використанням виконання, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 453 ЦК України, зокрема є доведення виконання до відома публіки під час його здійснення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.32 Закону N 3792-XII, виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами належить автору та іншій особі, яка має авторське право, на підставі авторського договору.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

У відповідності до ч. 5 ст.32 Закону N 3792-XII, право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до статті 1 Закону N 3792-XII, організацією колективного управління (організацією колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.11 (а.с.12) Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору, який, за ч.2 вказаної статті укладається у письмовій формі.

Тобто, спір між сторонами виник в процесі виконання укладеного ними ліцензійного договору про надання дозволу на публічне виконання музичних творів.

Згідно ч.1,3 ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У Додатку №2 до Договору, сторони погодили, що загальна суму щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 2500,00грн. та щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

У відповідності до умов п. 5.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 01.09.2012.

У відповідності до п. 2.3. Договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що, на дату звернення позивача до суду, відповідачем було сплачено роялті за 8 місяців у сумі 20000,00грн. (а.с.18).

При цьому, після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачу 1250,00грн. винагороди за використання музичних творів за період з 01.05.2013 по 15.05.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (72-76).

За вказаних обставин, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Що стосується решти заявленої до стягнення заборгованості в сумі 43750,00грн. (за період з 15 травня 2013 по жовтень 2014), враховуючи доводи відповідача про припинення використання музичних творів з 15.05.2013 та припинення дії договору з 31.12.2013, господарський суд враховує наступне.

Умовами п. 5.1. Договору сторони обумовили, що Договір діє до 31.12.2013, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа.

У п. 3.3. Договору сторони визначили, що користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення використання Творів в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, погоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Матеріалами справи підтверджено, що, керуючись п. 3.3. Договору, відповідач направив позивачу письмове повідомлення № 728 від 30.04.2013 про припинення використання музичних творів (публічне відтворення) в закладі відповідача з 15.05.2013 (а.с.26-27). Також, у вказаному повідомленні зазначено про припинення дії договору № ТРЦ-0605/12 від 01.09.2012, у відповідності до п.5.2 Договору, з 31.12.2013.

Однак, направлене позивачу в квітні 2013 повідомлення, зважаючи на приписи п.5.2 Договору, не може мати наслідком припинення його дії. При цьому, письмового повідомлення про припинення дії Договору, яке надіслане з дотриманням приписів п. 5.2 останнього, а саме - протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 Договору дати, матеріали справи не містять. За вказаного, твердження відповідача про припинення дії Договору з 31.21.2013 є безпідставними, так як на дату звернення позивача до суду, Договір є чинним.

Водночас, направлення позивачу повідомлення про припинення використання творів, здійснене відповідачем на підставі п. 3.3. Договору, не розцінюється судом як юридичний факт, що припинив вцілому договірне зобов'язання ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" по виплаті роялті, оскільки у вказаному пункті Договору йдеться про наслідки несвоєчасного повідомлення про припинення використання творів в закладах користувача, однак не врегульовано юридичні наслідки своєчасного повідомлення. Зокрема, не зазначено, в якому обсязі і за який період підлягає сплаті така винагорода, порядок узгодження сторонами її обсягу і періоду сплати.

Наведене узгоджується з п.5.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", позивач вважає, що якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання лінцензіатором відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).

До того ж, як вбачається з листа позивача (а.с. 82), за результатами перевірки, здійсненої уповноваженим представником ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" було встановлено, що відповідач надалі використовує на підставі договору твори у ТРЦ "Глобал UA".

Що стосується обґрунтування відповідачем припинення використання музичних творів за договором № ТРЦ-0605/12 від 01.09.2012 договором, укладений ним 30.05.2013 з іншою юридичною особою (124-130), то наведені обставини не являються такими, що впливають на зобов'язання сторін та їх договірні правовідносини вцілому за Договором № ТРЦ-0605/12, оскільки ці договора не пов'язані між собою та врегульовують відносини окремих самостійних учасників господарських відносин.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 43750,00грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 2.6. Договору, у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по договору УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 27.05.2013 по 31.10.2014 в розмірі 2923,23грн., господарський суд вважає правомірним її нарахованння в розмірі 2876,31грн. - за період з 27.05.2013 по 13.10.2014 (дата направлення позовних матеріалів відповідачу (а.с. 5,6)) У стягненні 46,92грн. пені слід відмовити.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % за період з 27.05.2013 по 31.10.2014 в розмірі 977,06грн., суд встановив, що правомірним є їх нарахування в розмірі 913,13грн. - за період з 27.05.2013 по 13.10.2014 (дата направлення позовних матеріалів відповідачу (а.с. 5,6)). У стягненні 63,93грн. 3 % річних слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних за період з травня 2013 по квітень 2014, суд встановив, що їх нарахування в сумі 1948,62грн. є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 49488,06грн., з яких 43750,00грн. основного боргу, 913,13грн. 3% річних, 2876,31грн. пені, 1948,62грн. інфляційних. В частині стягнення 1250,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 46,92грн. пені та 63,93грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 77, ід. код 32744172)

на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Бажова, 15/20, ід. код 32744172)

- 43750,00грн. основного боргу;

- 913,13грн. 3% річних;

- 2876,31грн. пені;

- 1948,62грн. інфляційних;

- 1823,02 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1250,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В частині стягнення 46,92грн. пені та 63,93грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.12.14

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи

2- відповідачу (наручно)