Ухвала суду № 4217483, 18.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“18” березня 2009р. №К-7657/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Євтушевський В.М.

за участю представників:

позивача: Цурій В.К., Марценюк О.Г.

відповідача:Лисиця О.С.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2005р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р.

у справі №6/353а/14а

за позовом Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”(далі по тексту позивач, ЗАТ “Чернігівська горілка”) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.03.2004р. №0003822320/2, №0002932320/2 та №0003832320/2.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004р. у справі №6/353а/14а (суддя Блохіна Ж.Б.) позовні вимоги задоволено частково; визнано повністю недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 16.03.2004р. №0003822320/2 та №0002932320/2; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 16.03.2004р. №0003832320/2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 303831,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” 203,00 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі №6/353а/14а (головуючий суддя Муравйов О.В., судді Сотніков С.В., Кот О.В.) змінено рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004р. в частині стягнення судових витрат, а саме, стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” 101,50 грн. судових витрат; в іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004р. у справі №6/353а/14а залишено без змін.

ДПІ у м. Чернігові, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2004р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі №6/353а/14а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2004р. ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0003822320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 582040,00 грн., в т.ч. 291020,00 грн. основного платежу та 291020,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) №0002932320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1229340,00 грн., в т.ч. 614670,00 грн. основного платежу та 614670,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 3) №0003832320/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 323834,00 грн., в т.ч. 13329,00 грн. основного платежу та 310505,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкові повідомлення-рішення від 16.03.2004р. №0003822320/2, №0002932320/2 та №0003832320/2 прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі акту “Про результати додаткової позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” за період з 17.10.2001р. по 01.07.2003р.” від 29.12.2003р. №193/23-320/31597869 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем порушено: 1) п.п. 4.1.1, п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження зобовязань з податку на прибуток у розмірі 905690,00 грн. та завищення відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 881900,00 грн.; 2) п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 621009,00 грн. за березень, травень, липень, серпень, вересень 2002р. та завищення зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 607680,00 грн. за січень, лютий, жовтень, листопад 2002р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Закрите акціонерне товариство “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” зареєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 26.07.2001р. №252-р. Відповідно до п. 1.5 Статуту ЗАТ “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” є правонаступником усіх прав та обовязків Чернігівського обласного державного обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Чернігівспиртгорілка” у частині пасивів та активів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу підприємства. Згідно п. 3.1 Статуту позивача, він є правонаступником всіх прав та обовязків структурного підрозділу Чернігівського обласного державного обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Чернігівспиртгорілка” - Чернігівського лікеро-горілчаного заводу в частині активів і пасивів.

Наказом Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України від 13.11.2001р. №48 припинено діяльність Чернігівського лікеро-горілчаного заводу - структурного підрозділу Чернігівського обласного державного обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Чернігівспиртгорілка” шляхом виділення його із зазначеного обєднання з наступним приєднанням до орендаря.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок не включення позивачем до складу валового доходу кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності у розмірі 382747,00 грн. у 4 кварталі 2001р. та 1-4 кварталах 2002р., Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Актом перевірки встановлено, що згідно розподільчого балансу Чернігівського обласного державного обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Чернігівспиртгорілка” кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги станом на 01.11.2001р. склала 3 160000,00 грн. (рядок 530 Балансу). В ході перевірки встановлено суми кредиторської заборгованості, які були передані ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” по розподільчому балансу та по яких минув термін позовної давності.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що в Акті перевірки відсутні будь-які посилання на первинні документи (договори, накладні, рахунки-фактури та інші), які досліджувались при проведенні перевірки позивача і на підставі яких первинних документів відповідач встановив дату початку перебігу строку позовної давності, не надано жодних доказів на підтвердження висновків Акта перевірки.

Поряд з цим, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій фактично не досліджувались підстави виникнення зобовязання (договір або інші підстави), суть самого зобовязання і строк його виконання, а також момент виникнення у кредитора права на позов, тобто початок перебігу строку позовної давності з врахуванням приписів ст.165 Цивільного кодексу УРСР, які необхідні для визначення строків позовної давності по кредиторській заборгованості.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до Акту перевірки згідно з розподільчим балансом ЧОГО “Чернігівспиртгорілка” у 4 кварталі 2001р. передані виробничі запаси у розмірі 209000,00 грн. При перевірці декларацій про прибуток за 4 квартал 2001р. ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” встановлено, що вартість отриманих товариством виробничих запасів у розмірі 198 280,95 грн. віднесено до складу валових витрат товариства та відображено у рядках 12.1 та 12.2 декларації про прибуток підприємства.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, яки придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 4.2 Порядку складання декларацій про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 08.07.1997р. №214, у рядку 12 декларації відображається вартість придбаних як за національну, так і за іноземну валюту, матеріалів, сировини.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” отримані виробничі запаси є валовими витратами, здійснюваними як компенсація вартості товарів, які придбавались у кредиторів, переданих по розподільчому балансу, по розрахунках з якими позивач став правонаступником згідно ст. 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Позивачем включено до складу валових витрат вартість виробничих запасів у рядку 12.1 декларації та у рядку 12.2 декларації зменшено на таку ж саму суму згідно п.1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.06.98р. №124.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали нормативно-правового обґрунтування включення до складу валових витрат вартості товарів, отриманих позивачем за розподільчим балансом, та відображення їх вартості у рядку 12 декларації, обмежившись формальним аналізом Акту перевірки.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, можуть призвести до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі №6/353а/14а задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі №6/353а/14а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар