Постанова № 42174121, 23.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року 08:55 № 826/18657/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Саніна Б.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної виконавчої служби Українипровизнання дій протиправними та скасування постанови від 28.10.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі - відповідач або ДВС України), в якому просить:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. з винесення постанови від 28.10.2014 року по виконавчому провадженню №41979874 про стягнення виконавчого збору протиправною;

- скасувати постанову від 28.10.2014 року по виконавчому провадженню №41979874 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 19.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова від 28.10.2014 року про стягнення виконавчого збору винесена з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У судове засідання 19.12.2014 року з'явилися представники сторін. Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про правомірність оскаржуваної постанови.

Суд у судовому засіданні 19.12.2014 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовою А.Н. за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №255/7624/13-ц, виданого 05.02.2014 року Ворошиловським районним судом міста Донецька про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» (код ЄДРПОУ 35831283) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» (код ЄДРПОУ 36125262) уступлену суму грошової вимоги, пеню та 3% річних у розмірі 39 767 979, 78 грн.; прострочену плату за користування факторинговим фінансуванням, пеню та 3% річних у розмірі 2 318 234, 01 грн.; комісію за адміністрування дебіторської заборгованості, пеню та 3% річних у розмірі 345 758, 71 грн., а всього стягнути 42 431 972 (сорок два мільйона чотириста тридцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві) гривні 50 копійок, в якому в якості боржника зазначено ОСОБА_1, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2014 року (ВП №41979874).

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій матеріалів вищезазначеного виконавчого провадження, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімової А.Н. від 24.02.2014 року постановлено зупинити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №255/7624/13-ц, виданого 05.02.2014 року Ворошиловським районним судом міста Донецька, у зв'язку з зупиненням ухвалою Вищого спеціалізованого суду України виконання рішення Ворошиловського районну суду міста Донецька до закінчення касаційного провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімової А.Н. від 05.06.2014 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №255/7624/13-ц, виданого 05.02.2014 року Ворошиловським районним судом міста Донецька.

У межах виконавчого провадження №41979874 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовою А.Н. винесено постанову про розшук майна боржника від 23.06.2014 року, якою оголошено розшук майна, а саме: автомобіль марки TOYOTA RAV4 2.0L, ДНЗ НОМЕР_2, що належить боржнику - ОСОБА_1.

Згідно матеріалів виконавчого провадження, 08.09.2014 через канцелярію ДВС України від представника стягувача у виконавчому провадженні №41979874 надійшла заява, в якій останній просив державного виконавця звернутися до суду з поданням про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами виконавчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі №761/27453/14-ц (провадження №6/761/1782/2014) затверджено вказану вище мирову угоду.

Надалі, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовою А.Н. винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 28.10.2014 року, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 4 243 197,25 грн.

Водночас, поставною від 13.11.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовою А.Н. постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №255/7624/13-ц, виданого 05.02.2014 року Ворошиловським районним судом міста Донецька.

Вважаючи дії з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 28.10.2014 року протиправними, а саму постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору.

Приписами ч. 2 ст. 25 Закону №606 визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У силу положень ч. 1 ст. 28 Закону №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

На виконання положень Закону №606 Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкція №512/5).

Так, згідно п. 3.7.1 Інструкції №512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

З аналізу викладеного вище вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника у разі не виконання останнім рішення у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного (самостійного) виконання, та вчиненням державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання такого рішення.

В свою чергу, представником позивача під час судового розгляду справи не заперечувалося факту невиконання позивачем рішення, з приводу примусового виконання якого відкрито виконавче провадження, у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного (самостійного) виконання даного рішення.

Крім того, як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження, у процесі примусового виконання виконавчого листа №255/7624/13-ц, виданого 05.02.2014 року Ворошиловським районним судом міста Донецька, державним виконавцем вчинялися дії, спрямовані на реальне виконання вказаного рішення, зокрема, направлялися запити з метою виявлення майна боржника, оголошено розшук майна боржника.

При цьому, сторонами не заперечувалося факту укладення мирової угоди між сторонами виконавчого провадження вже після того як з боку відповідача розпочалося примусове виконання виконавчого листа №255/7624/13-ц, виданого 05.02.2014 року Ворошиловським районним судом міста Донецька.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача законодавчо обґрунтованих підстав для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 28.10.2014 року у виконавчому провадженні №41979874.

Натомість, слід зазначити, що винесення даної постанови 28.10.2014 року, а не на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, як це передбачено положеннями п. 3.7.1 Інструкції №512/5, не впливає на факт правомірності оскаржуваної постанови, а лише свідчить про можливі процедурні порушення при прийнятті останньої, що, на думку суду, не дає підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 83050, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ___ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді О.А. Кармазін

Б.В. Санін