Постанова № 42174115, 19.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2014 року 09:11 № 826/17935/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Кобилянський К.М., судді: Санін Б.В., Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача по направленню постанови №30070538 від 16.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору для подальшого виконання управлінням державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області;

- скасувати постанову відповідача №30070538 від 16.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- зобов'язати відповідача винести нову постанову, якою стягнути з боржника виконавчий збір в сумі 680,00 грн. та направити її для подальшого виконання у відділ державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не вірно визначив розмір виконавчого збору. Крім того, позивач вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №30070538 належить до підвідомчості відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції, а тому дії відповідача по направленню вказаної постанови до управління державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області є протиправними.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість. Вважає, що позивач трактує частину 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» на власний розсуд, однак його доводи про те, що сума виконавчого збору мала бути накладена у розмірі 680,00 грн., як за невиконання рішення немайнового характеру є помилковими. Посилалась на те, що оскаржувані дії вчинені державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 17.12.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивач як боржник у виконавчому провадженні не виконав судове рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання, що є підставою для стягнення з нього суми виконавчого збору. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області №2-9994/11 від 08.11.2011 про стягнення з ОСОБА_1 ТОВ «Аліго-Трейд» на користь акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (накопичувальний рахунок № 32078415801 в ГУ НБУ по м. Києву і Київської області, МФО 321024, код 19338316) заборгованість за кредитним договором від 04.07.2007 №14/10-101 в сумі 27 297 919,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 60 грн. та судовий збір в сумі 850 грн. з кожного.

Постановою державного виконавця від 25.07.2014 ВП №30070538 про зміну назви сторони виконавчого провадження, замінено стягувача АБ «Банк регіонального розвитку» на нового стягувача - ОСОБА_3.

12.08.2014 ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про відмову від стягнення та повернення виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області №2-9994/11 від 08.11.2011.

Державний виконавець, після отримання зазначеної заяви стягувача у ВП №30070538 виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.09.2014 ВП №30070538, згідно якої зі ОСОБА_1 постановлено стягнути судовий збір у розмірі 2 729 882,92 грн.

17.09.2014 державний виконавець, керуючись положеннями пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого листа.

Вважаючи протиправною постанову відповідача від 16.09.2014 ВП №30070538 про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач оскаржив її до суду, просив визнати протиправними дії відповідача по направленню даної постанови для подальшого виконання до управління державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирської області, а також просив зобов'язати відповідача винести нову постанову, якою стягнути з боржника виконавчий збір в сумі 680,00 грн. та направити її для подальшого виконання у відділ державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2011 ВП №30070538, відповідач встановив позивачу семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Позивач посилався на те, що словосполучення «у зазначених розмірах» стосується саме сум виконавчого збору, передбачених другим реченням частині 1 статті 28 названого Закону (40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи і 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи).

На думку позивача, оскільки друге речення частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначає розмір виконавчого збору під час виконання рішень немайнового характеру, то законодавець з метою кращого сприйняття змісту третього речення частини 1 даної статті підсилив його словом «також», що має на увазі сума виконавчого збору стосується немайнових видів стягнень, а «також» майнових, але за певних умов, а саме - у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Позивач вважає, що той факт, що третім реченням частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» було встановлено пільговий порядок стягнення суми виконавчого збору саме для майнових видів стягнень (на рівні як для немайнових) підтверджується фразою «після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача», яка прямо вказує на випадок добровільного виконання рішення майнового характеру.

Суд відхиляє наведені доводи позивача, як помилкові, з огляду на наступне.

З правового аналізу частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що законодавець чітко встановив розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника у разі невиконання ним рішення, розмежувавши такий розмір в залежності від того майновий чи немайновий характер носить рішення, яке підлягає примусовому виконанню, а також в залежності від того фізична чи юридична особа є боржником у виконавчому провадженні.

У даній нормі слова «у зазначених розмірах» стосуються розмірів виконавчого збору обох видів рішень, як майнового так і немайнового характеру.

Предметом виконавчого провадження №30070538 було стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму 27 298 829,23 грн.

Таким чином, оскільки боржник не виконав судове рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, то з нього підлягає виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, тобто 2 729 882,92 грн., відповідно до положень частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд дійшов висновку про те, що державний виконавець правильно визначив розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню зі ОСОБА_1, з огляду на що позовні вимоги про скасування постанови №30070538 від 16.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору та зобов'язання відповідача винести нову постанову, якою стягнути з боржника виконавчий збір в сумі 680,00 грн. та направити її для подальшого виконання у відділ державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по направленню постанови №30070538 від 16.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору для подальшого виконання управлінням державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області, суд зазначає вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що відповідач направив постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.09.2014 ВП №30070538 до управління державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області, що підтверджується супровідним листом від 18.09.2014 №359/2.-9 (а.с. 29 Т. І).

У відповідності до пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є виконавчими документами та підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з пунктом 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

З матеріалів виконавчого провадження видно, що адресою боржника - ОСОБА_1 є наступна: АДРЕСА_1.

Положеннями частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

- боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

- сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як було зазначено вище, сума виконавчого збору, згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.09.2014 ВП №30070538 становить 2 729 882,92 грн., тобто менше ніж сума, визначена пунктом 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, боржник - ОСОБА_1 не належить до осіб, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 21 вказаного Закону.

Отже, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.09.2014 ВП №30070538 не належить до підвідомчості управління державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області, а мала бути направлена до територіального відділу примусового виконання рішень у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав для направлення вказаної постанови до управління державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України по направленню постанови №30070538 від 16.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору для подальшого виконання управлінням державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Житомирській області.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок