Ухвала суду № 42168579, 24.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6610/14 Головуючий 1-інст. - Аркатова К.В. Справа № 638/17692/13-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія: право власності У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.

за участю секретаря - Пруднікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Харківської міської ради про припинення права власності за ОСОБА_7 та визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом , в якому, з урахуванням уточнень, просили припинити право власності ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 і визнати за ними право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.

В обгрунтування заявлених вимог позивачі посилались на те, що у 1990 році за згодою адміністрації та профспілкового комітету ДП "Харківський завод електроапаратури" вони тимчасово: до підходу черги у малосімейному гуртожитку оселились в будинку АДРЕСА_1, будучи впевнені, що він належить ДП "Харківський завод електроапаратури". У 1990 році уклали договори на постачання до будинку електричної енергії, зробили поточний, а згодгом - капітальний ремонт будинку, проте у 2012 році комісією заводу було складено акт про їх начебто незаконне проживання в будинку та поданий позов про виселення.

Під час розгляду вказаної справи з"ясувалось, що власником будинку є ОСОБА_7, якій було надало однокімнатну квартиру, а належний їй будинок у відповідності до рішень виконавчого комітету Харківської міської ради № 433-3 від 25.12.1985 року, 49-15 від 14.02.1986 року, № 174-17 від 11.06. року, № 145-48 від 13.05.1987 року та рішення Ленінського райвиконкому міста Харкова № 91/1 від 04.05.1990 року мав був знесений.

Проте рішення в частині анулювання права власності ОСОБА_7 на будинок та знесення будинку не було виконано, а підприїємство вирішило використовувати його на свій розсуд, заселивши до будинку їх сім"ю

У 1990 році заступник генерального директора ДП " ХЗЕА" звертався з листом до начальника промислової служби " Промгаз" з проханням переоформити особистий рахунок на користування газом з ОСОБА_7 на ОСОБА_4 У січні 1997 року підприємство повідомляло Дзержинский райвиконком міста Харкова про те, що їх сім"я до надходження черги для поліпшення житлових умов буде проживати в будинку АДРЕСА_1.

Вважали, що за наведених обставин, встановлених чинним судовим рішенням, право власності відповідача на будинок АДРЕСА_1 припинилось, а у відповідності до положень ч.1 ст.344 ЦК України виникло у них.

Ухвалою від 23 квітня 2014 року суд залучив до участі в якості співідповідача Харківську міську раду.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляцйній скарзі позивачі просять скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення вважають невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вказують на невідповідність рішення вимогам ст.215 ЦПК України через відсутність в ньому висновків суду, крім посиланеня на норми ЦК України без зазначання яким чином вони впливають на відмову у задоволенні позовних вимог, не надано оцінки обставинам. викладеним у дослідженому ним рішенні Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 травня 2013 року.

Порушення норм матеріального права позивачі убачають у незастосуванні судом ноорм ст.ст.346 та 344 ЦК України і ненаданні оцінки факту добросовісного володіння ними спірним будинком , а також тієї обставини, що лише у 2013 році їм стало відомо, що власником будинку вважається ОСОБА_7

Відповідачі до апеляційного суду не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. За відомостями відділу адресно-довідкової ролботи ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_7 зареєстрованою у місті Харкові і Харківській області не значиться. (а.с.26).

Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, які беруть участь у спправі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України : в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суду першоїінстанції, судова колегія доходить висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давнісь), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Чинним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 травня 2013 року по справі за позовом ДП "Харківський завод електроаппаратури" ( далі ДП " ХЗЕА") до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення встановлено, що рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 433-3 від 25.12.1985 року , № 49-15 від 14.02.1986 року, № 174-17 від 11.06.1986 року, № 145-48 від 13.05.1987 року ВТ "Харківський завод елекроапаратури" ( Нині ДП "ХЗЕА") відведена земельна ділянка для проектування та забудови 351 мікрорайону, орієнтовною площею 8,7 га. Будівництво житлового мікрорайону ДП " ХЗЕА" було зобов"язано здійснити протягом 1987-1990 р.р.

Згідно додатку до цих рішень за № 67 від 20.02.1989 року будинок АДРЕСА_1 підлягав знесенню, а його власники - відселенню.

Рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 91/1 від 04.05.1990 року (п.п3.3.9) власниці будинку ОСОБА_7 було виділено 1-кімнатну ізольовану квартмиру АДРЕСА_2, вона отримала ордер на вказане житло і виселилась з будинку.

В подальшому рішення виконкому Харківської міської ради в частині знесення будинку не було виконано і ДП " ХЗЕА" використало вказаний будинок для тимчасового вселення в нього сім"ї працівників заводу ОСОБА_5 , до підходу їх черги на поліпшення житлових умов.

Реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_7 не анульована і вказана особа значиться титульним власником будинку. Будівництво житлового мікрорайону ДП " ХЗЕА" не здійснило, державного акту на право користування виділеною на вказані цілі земельною діялнкою не оформило.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 травня 2013 року у задоволенні вимг ДП "ХЗЕА" про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено .

Наведені обставини свідчать про те, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, як об"єкт нерухомості , ОСОБА_7 фактично втратила і реєстрація за нею цього права зберігається всупереч змісту вищенаведених рішень, які на теперішній час не скасовані.

ДП " ХЗЕА" законного права на володіння та користування вказаним будинком також не набуло.

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Між тим, позивачі не заперечують, що будинок мав бути знесений і що до будинку їх сім"я вселилась тимчасово, з дозволу адміністрації та профспілкового комітету ДП "ХЗЕА" та без відому ОСОБА_7, тобто вказаний будинок був наданий їм як тимчасове житло, а не передававя у володіння як власність.

За таких обставин сама по собі тривалість їх проживання в будинку не є підставою для визнання права власності на нього за набувальною давністю.

Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову і підстави для скасування рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя -

Судді колегії -