Ухвала суду № 42163429, 26.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5367/14-к Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 11-кп/783/742/14 Доповідач: Белена А. В.

Категорія:ст.203-2 ч.1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Головатого В.Я., Партики І.В.,

секретаря судового засідання - Сеньківа А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12014140000000162 внесеного до ЄРДР 24.03.2014 року за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Львівської області Криштановича С.С. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 01.10.2014 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лисичанська Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.203-2 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Криштановича С.С.,

захисника-адвоката - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_2

встановила:

Прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 01.10.2014 року, яким ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.203-2 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 127 500 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень із конфіскацією грального обладнання.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді застави в розмірі 97 440 гривень буде скасовано та повернуто заставодавцю, після набрання вироку законної сили.

Вирішено питання з процесуальними витратами.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженню просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 та призначити покарання за ч.1 ст.203-2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання.

Апелянт не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 покликається на те, що вирок постановлений з порушенням вимог ст. 414 КПК України, а саме, що покарання визначене судом першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Вважає, що судом першої інстанції не здобуто пом'якшуючих обставин, які б з урахуванням особи винного, свідчили про істотне зниження тяжкості вчиненого злочину, які б слугували підставою для застосування ст. 69 КК України.

Покликається, що зміна місця проживання ОСОБА_2 не може впливати на ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, в період з 17 січня по 25 березня 2014 року, діючи умисно з корисливих мотивів і в порушення вимог Закону Україну "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009 року, незаконно, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, займався забороненою господарською діяльністю по наданню платних послуг з організації, проведення та надання доступу до азартних ігор, обов'язковою умовою участі в яких є сплата гравцем грошей, в тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику, як отримати грошовий виграш, так і не отримати його залежно від випадковості, тобто гральним бізнесом. Так, 17 січня 2014 року, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на отримання незаконних прибутків від забороненої господарської діяльності, ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_4 договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, де відкрив інтерактивний клуб, в якому організував та проводив незаконну діяльність підпільного грального закладу. При цьому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 облаштував у орендованому ним приміщенні 15 системних блоків персональних комп'ютерів із встановленими на них програмними комплексами "Superomatic", обладнання для створення в клубі локальної комп'ютерної мережі та доступу до мережі "Інтернет". Крім цього, ОСОБА_2 з вказаною метою обладнав у даному гральному закладі спеціальне приміщення каси, в якому облаштував робоче місце менеджера-касира та встановив систему відеоспостереження за приміщенням закладу.

В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 залучив до зайняття грального бізнесу невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які мали виконувати відведені їм ролі надання послуг в сфері грального бізнесу з метою власного незаконного збагачення та збагачення ОСОБА_2

Так, в період з 17 січня 2014 року по 25 березня 2014 року, ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими досудовим розслідуванням особами, конспіративно, під виглядом надання послуг із надання доступу до мережі "Інтернет", здійснював у вказаному гральному закладі заборонену господарську діяльність з організації, проведення та надання можливості доступу до азартних ігор з використання спеціального грального обладнання, в тому числі за допомогою програмного комплексу "Superomatic", який за своїми ознаками відноситься до програм "Інтернет-казино" (організація азартних ігор через Інтернет). При цьому ОСОБА_2 як організатор вказаного підпільного грального закладу, здійснював організаційно-розпорядчі функції шляхом вирішення питання про прийом працівників на роботу в клуб та їх звільнення, координував та контролював роботу менеджерів-касирів, по наданню гравцям платних послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, встановлював та контролював умови проведення і надання доступу до азартних ігор, виплати гравцям виграшів, порядок ведення документації у діяльності закладу, в тому числі "чорнової" бухгалтерії про результати вищевказаної незаконної діяльності, здійснював контроль за доходами та видатками клубу, а також розподіляв прибутки між учасниками злочинної групи, отримані гральним закладом від зайняття гральним бізнесом.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив зайняття гральним бізнесом, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.203-2 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, міркування захисника-адвоката ОСОБА_3, підтримане обвинуваченим ОСОБА_2, який просив залишити вирок без змін, а апеляції прокурора - без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.203-2 КК України, вчинено за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам та ніким не оспорюється.

Так висновок суду першої інстанції ґрунтується на доказах, які ніким не оспорювалися, а тому в суді першої інстанції не досліджувалися відповідно до ст. 349 КПК України.

Покликання прокурора на те, що судом першої інстанції не вказано належні підстави для застосування ст. 69 КК України не знайшли свого підтвердження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 вид та міру покарання за ст. 203-2 ч.1 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття обвинуваченого, активне сприяння у розкритті злочину,з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, не має постійного місця праці, а отже регулярних доходів, оскільки є переселенцем з місць проведення АТО, та відсутність обтяжуючих обставин. Крім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_6.

З врахуванням сукупності пом'якшуючих покарання обставин та даних про особу обвинуваченого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд прийшов до правильного висновку про можливість при призначенні покарання ОСОБА_2 застосувати ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.203-2 КК України.

При перевірці кримінального провадження по даній справі, колегія суддів не виявила допущення істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушуються питання в апеляціях.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд врахував вимоги ст.65 КК України, обрав необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень. Підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляцію прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення, а вирок Залізничного районного суду м.Львова від 01.10.2014 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: