Рішення № 42162288, 21.08.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/593/14 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/4089/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гриновець Б. М.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цар М.М.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за договором овердрафту №302.41150/FW302.444 від 16.12.2009 року у розмірі 196013,27 грн., що складається із суми основного боргу в розмірі 176013,27 грн. та пені в розмірі 20000,00 грн..

Аналогічну суму стягнено з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк».

Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» в рівних частках судовий збір в розмірі 1960,00 грн..

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які полягали, на його думку, у тому, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.11 ЦПК України, при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач, згідно уточнених позовних вимог просив стягнути основний борг у розмірі 1,00 грн., а судом стягнуто 176013,27 грн.. Крім того, вважає, що оскільки після відкриття провадження було частково погашено заборгованість у розмірі 337802,16 грн., то всі уточнені позовні вимоги позивача фактично є сплаченими боржником. Вказує, що на його думку, розмір пені, нарахований позивачем у розмірі 1075625,08 грн. суперечить ст.ст.553, 554 ЦК України у контексті ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та фактично встановлює субсидіарну відповідальність відповідачів у порівнянні із боржником ТзОВ «Компанія ОБВ». Зазначає, що обґрунтованою та законною, на його думку, є пеня у розмірі 105843,36 грн., яку, у зв'язку із зарахуванням 337802,16 грн., вважає погашеною заборгованістю. У зв'язку із вищевказаним, вважає, що єдиною заборгованістю несплаченою відповідачами є сума основного боргу у розмірі 1,00 грн..

На підставі вказаного, просить суд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні всіх позовних вимог, крім стягнення 1,00 грн. суми основного боргу, відмовити.

Апелянт - представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні дав пояснення аналогічні доводам апеляційної скарги, додатково наголосивши, що пеня нарахована позивачем невірно і така підлягає стягненню у розмірі 105843,36 грн..

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апелянт вводить суд в оману, перекручуючи обставини справи та спотворюючи існуючі правовідносини та просив розглядати справу за відсутності представника ПАТ «ПроКредит Банк».

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 30.01.2013 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту №302.41150/FW302.444 від 16.12.2009 року у розмірі по 1603748,50 грн. з кожного та судових витрат. Сума заборгованості при цьому складалася з: 297569,60 грн. - сума основного боргу; 56096,16 грн. - проценти по графіку; 160122,67 - проценти за фактичне користування простроченим капіталом; 1089960,07 грн. - пеня (а.с.3-4).

Згідно уточнень до позовної заяви від 18.04.2013 року позивач в особі представника ОСОБА_7 просив стягнути заборгованість за договором про надання овердрафту №302.41150/FW302.444 від 16.12.2009 року у розмірі 1265946,34 грн. з кожного із боржників: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та судові витрати. При цьому сума зазначеної заборгованості складається з: 1,00 грн. - сума основного боргу; 31665,57 грн. - проценти по графіку; 158654,69 грн. - проценти за фактичне користування простроченим капіталом; 1075625,08 грн. - пеня (а.с.66).

Як вбачається із оскаржуваного рішення таким ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за договором овердрафту №302.41150/FW302.444 від 16.12.2009 року у розмірі 196013,27 грн., що складається із суми основного боргу в розмірі 176013,27 грн. та пені в розмірі 20000,00 грн. (а.с.193).

Заборгованість у розмірі 196013,27 грн., що складається із суми основного боргу в розмірі 176013,27 грн. та пені в розмірі 20000,00 грн. ухвалено стягнути на користь ПАТ «ПроКредит Банк» також і з ОСОБА_4 (а.с.193).

Таким чином, судом першої інстанції стягнено 176013,27 грн. основного боргу, в той час, як згідно уточнень до позовної заяви представника позивача останній просив стягнути з кожного з відповідачів 1,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається із матеріалів справи підстави для обмеження принципу диспозитивності, передбачені ч.ч.4, 5 ст.174, ч.6 ст.175, ч.ч.3, 4 ст.303 ЦПК України, відсутні. Крім того, відсутні і обмеження прав представника позивача щодо зміни розміру позовних вимог (а.с.67).

На підставі вищевказаного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в частині стягнення з кожного із відповідачів суми основного боргу у розмірі 176013,27 грн. безпідставно вийшов за межі позовних вимог, що відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 та ч.3 ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки вихід судом за межі позовних вимог призвів до неправильного вирішення справи. Відтак, оскаржуване рішення в частині стягнення з кожного з відповідачів суми основного боргу у розмірі 176013,27 грн. підлягає скасуванню.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги (а.с.212-215) та заперечень на позовну заяву (а.с.164-166) відповідач ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 1,00 грн. визнає та, згідно прохальної частини апеляційної скарги, просить ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні всіх позовних вимог, за вийнятком 1,00 грн. основного боргу.

На підставі вищевказаного колегія суддів вважає, що відповідачем ОСОБА_2 визнається сума заборгованості в частині основного боргу в розмірі 1,00 грн..

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Таким чином, на підставі вищевказаного колегія суддів приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідачів суми основного боргу слід ухвалити нове рішення, яким задовольнити таку позовну вимогу позивача та стягнути з кожного з відповідачів суму основного боргу в розмірі 1,00 грн..

Крім того, оскаржуваним рішенням з кожного з відповідачів стягнено пеню в розмірі 20000,00 грн., в результаті чого позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пені в розмірі 1075625,08 грн. задоволено частково.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду в цій частині позивач та його представник не оскаржували, апеляційної скарги не подавали, що дає колегії суддів підстави вважати, що позивач погоджується із оскаржуваним рішенням.

Водночас представник відповідача у процесі розгляду справи судом першої інстанції, у наданих запереченнях на позовну заяву, вказував, що розмір пені у сумі 1075625,08 грн., нарахований позивачем є необґрунтований та безпідставний. При цьому обґрунтованим, на думку відповідача ОСОБА_2 та його представника є розмір пені у розмірі 105843,36 грн. (а.с.164-166). Вказана позиція відображена і в мотивах апеляційної скарги, в якій апелянт не погоджуючись із нарахованою позивачем пенею вказує такий же розмір пені (а.с.212-215), що підтвердив і представник апелянта у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір пені, стягнений судом першої інстанції сторонами не заперечується та не оскаржується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині стягнення пені слід залишити без змін.

Керуючись 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з ОСОБА_2 та з ОСОБА_4 суми основного боргу в розмірі 176013,27 грн. з кожного та судового збору в розмірі 1960,00 грн. в рівних частинах - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

Стягнути з ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», ЄДРПОУ 21677333, суму основного боргу у розмірі 1,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_4, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», ЄДРПОУ 21677333, суму основного боргу у розмірі 1,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», ЄДРПОУ 21677333 в рівних частках судовий збір в розмірі 243,60 грн., а саме по 121,80 грн. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Б.М.Гриновець

Судді: Н.О.Шеремета

Р.П.Цяцяк