Постанова № 42162085, 12.12.2014, Франківський районний суд м. Львова

Справа 465/960/14-а

Провадження №2-а/465/270/14

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.12.2014 року Франкiвський районний суд м. Львова

в складi: головуючого - суддi ОСОБА_1

при секретарях - Фортуна Т.Я., Кметь Г.М.

розглянувши у судовому засіданні справу м.Львові справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області,відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 41510318 від 20.01.2014 року, суд

в с т а в о в и в:

Позивач - Головне управлiння Пенсiйного фонду України у Львiвськiй областi звернувся з адмiнiстративним позовом в суд до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 41510318 від 20.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, знаходиться виконавчий лист №2а-427/2008 виданий 12.06.2013 року Франківським районним судом м. Львова про зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України у Львiвськiй областi перерахувати пенсію ОСОБА_2 відповідно до частини 3 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року №2262-XII (в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV) згідно грошового атестату, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, з 13 лютого 2007 року та здійснити її виплату провести.

Крім того, вважає що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №2а-427/2008, виданого 12.06.2013 року Франкiвським районним судом м. Львова, що не відповідає ст.18 Закону України Про виконавче провадження,а саме, у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ. Також виконавчий лист повинен бути виданий відповідно до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом від 05.12.2006 №155 Державної судової адміністрації України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 за № 1345/13219 (зі змінами).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 41510318 від 20.01.2014 боржнику надано термін для добровільного виконання рішення суду та зобовязано провести нарахування пенсії та виплату такої. Вважає, що спірна постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставною та незаконною, з висновками викладеними державним виконавцем в оскаржуваній постанові не погоджується.

Зазначає, що Головне управління ПФУ у Львівській області, як юридична особа є територіальним органом центрального органу виконавчої влади Пенсійного фонду України, а не територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, як визначає ст.21 Закону України Про виконавче провадження.

Отже, виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-427/2008р., виданого 12.06.2013 Франківським районним судом м.Львова, про зобовязання головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_2 відповідно до частини 3 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року №3591-ІV) згідно грошового атестату, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, з 13 лютого 2007 року та здійснити її виплату, не підвідомче відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області.

Крім того зазначаємо, що 23.10.2013 Франківським районним судом м.Львова прийнято рішення, яким задоволено позовну заяву головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови від 17.07.2013 ВП №38634150 про відкриття виконавчого провадження. Скасовано постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 17.07.2013 про відкриття виконавчого провадження ВП №38634150.Таким чином, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представники вiдповiдачiв повторно в судове засідання не прибули, причин неприбуття не повідомили. Оскільки вiдповiдно до п.4 ст.128 КАС України, у разi не прибуття вiдповiдача субєкта владних повноважень, належним чином повiдомленого про день, час i мiсце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається i справу може бути вирішено на пiдставi наявних у нiй доказiв, суд вважає, що справу слід слухати у їх вiдсутностi, на пiдставi наявних у справi доказiв.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, зясувавши дiйснi обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних пiдстав.

Судом встановлено, що згiдно виконавчого листа №2а-427/2008, виданого 12.06.2013 року Франківським районним судом м. Львова зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України у Львiвськiй області перерахувати пенсію ОСОБА_2 відповідно до частини 3 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року №2262-XII (в редакції Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV) згідно грошового атестату, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням та враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, з 13 лютого 2007 року та здійснити її виплату провести.

Суд вважає, що такий виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленими Законом України Про виконавче провадження, а тому покликання представника позивача про те, що у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення є безпідставні.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Львiвськiй областi ОСОБА_3 винесено постанову № 41510318 від 20.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання рішення суду.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства Українипід час розгляду адміністративних справ, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцієюта законами України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ст.20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі Інструкція-512/5), місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 20 Закону.

У вiдповiдностi до положень п.1 ч.1 ст.21 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконання рiшень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адмiнiстрацiя Президента України, вищi чи центральнi органи виконавчої влади, Конституцiйний Суд України, Верховний Суд України, вищі спецiалiзованi суди, апеляцiйнi суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва i Севастополя, вiйськовi прокуратури регiонiв та вiйськова прокуратура Вiйськово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Нацiональний банк України, Рахункова палата, Управлiння справами Верховної Ради Автономної Республiки Крим, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська i Севастопольська мiськi ради або обласнi, Київська i Севастопольська міські державнi адмiнiстрацiї та їх структурнi пiдроздiли, iншi органи державної влади та їх посадовi особи покладено на підрозділ примусового виконання рiшень Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстиції України.

Згiдно з вимогами п.4 ч. 1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець вiдмовляє у вiдкриттi виконавчого провадження у разi предявлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за мiсцем або пiдвiдомчiстю виконання рiшення.

Вiдповiдно до Положения про головні управлiння Пенсiйного фонду України в Автономнiй Республiцi Крим, областях, містах Києвi та Севастополi, затвердженого постановою правлiння ПФУ вiд 27.06.2002р. №11-2 головнi управлiння в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi утворюють систему органів Пенсiйного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Законом України Про центральні органи виконавчої влади вiд 17.03.2011 №3166-VI визначено, що систему центральних органів виконанчої влади складають мiнiстерства України та інші центральні органи виконанчої влади.

Згiдно ст. 8 цього ж Закону міністр утворює, лiквiдовує, реорганiзовує за погодженням з Кабiнетом Мiнiстрів України територiальнi органи мiнiстерства як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи.

Головне управлiння Пенсiйного фонду України у Львiвськiй області, як юридична особа є територіальним органом центрального органу виконавчої влади Пенсiйного фонду України, а не територіальним пiдроздiлом центрального органу виконавчої влади, як визначає ст.21 Закону України Про виконавче провадження.

Однак, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рiшень управління державної виконавчої служби Головного управління юстицiї у Львiвськiй області винесено постанову вiд 17.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 38634150, боржником у якій зазначено територіальний орган центрального органу виконавчої влади Головне управління Пенсійного фонду України у Львiвськiй областi.

У вiдповiдностi до положень п.10 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження направлення виконавчого документа за належністю до іншого вiддiлу державної виконавчої служби є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Незважаючи на вказані вимоги Законiв, вiдповiдачем - пiдроздiлом примусового виконана рішень вiддiлу державної виконанчої служби Головного управляння юстиції у Львiвськiй областi було відкрито виконавче провадження та не вчинено жодних дій для скерування виконавчого документа за належністю.

Згiдно ст.71 КАС України, в адмiнiстративних справах про протиправність рiшень, дiй чи бездiяльностi субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомiрностi свого рiшення, дiй чи бездiяльностi покладається на вiдповiдача, якщо вiн заперечує проти адмiнiстративного позову.

Вiдповiдачем, відділом примусового виконання рiшень управління державної виконанчої служби Головного управлiння юстицiї у Львiвськiй областi не було надано достатніх доказiв на пiдтвердження законностi оскаржуваної постанови, не спростовано доводiв позивача - Головного управлiння Пенсiйного фонду України у Львiвськiй областi.

Стаття 62 Конституції України встановлює призумцію невинуватості, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 86 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 41510318 вiд 20.01.2014 року.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 41510318 вiд 20.01.2014 року.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днiв з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адмiнiстративного суду через районний суд.

Суддя: Мартинишин М. О.