Рішення № 42160959, 25.12.2014, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/268/14-ц

46

2/339/151/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Поляниця М.М.

з участю: секретаря судового засідання Стельмах М.Ю.

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

представника третьої особи ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_6 Збігнєвича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_14 міська рада Івано-Франківської області „Про усунення перешкод у користуванні дорогою, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_10 Про зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду з позовом в обґрунтування якого вказують наступне. До належного їм будинковолодіння зокрема господарських будівель і споруд є заїзд з вул. Черешньовського та проходить між земельною ділянкою, що їх приватною власністю та земельною ділянкою відповідачів. Іншого заїзду до належних їм господарських споруд немає. Даний заїзд є спільним, земельна ділянка по якій він проходить належить ОСОБА_14 міській раді. Однак відповідачі по справі, які проживають в житловому будинку №6 по вул. Черешньовського чинять їм перешкоди у користуванні даним заїздом та незаконно перекрили проїзд, що веде до належної їм земельної ділянки, хвіртку зі сторони прибудинкової сторони території будинку №6 забили деревяними кілками та дошками, також встановили замок на воротах. Просять постановити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні дорогою до належного їхнього житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 шляхом зобовязання відповідачів зняти встановлений замок на воротах спільного заїзду та зобовязання відповідачів розгородити хвіртку, яка загороджена деревяними кілками та дошками зі сторони будинковолодіння № 6 по вул. Черешньовського м. Болехів. Стягнути з відповідачів на їхню користь понесені ними судові витрати.

ОСОБА_6 05 листопада 2014 року звернувся до суду з зустрічним позовом в якому зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 які проживають з ним по сусідству самі розмежували їхні земельні ділянки та самовільно без будь яких документів встановили бетонну огорожу, яка створює незручності, оскільки мішає оглядовості при виїзді на дорогу. Просить зобов'язати відповідачів загородити отвір в облаштованій ними бетонній огорожі між їхніми домоволодіннями №10-а та №6 по вул. Черешньовського в м. Болехові Івано-Франківської області, які висотою та по формі відповідають цій бетонній стіні, а також зобов'язати зняти по два прольоти зазначеної огорожі замінивши їх на такі що не обмежують оглядовість у відповідності до вимог ОСОБА_14 міської ради та нормативних документів, стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1М та представник позивача ОСОБА_10 по дорученню ОСОБА_2 заявлений ними позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві зазначивши, що встановити огорожу між будинками їх змусила неадекватна поведінка ОСОБА_6З та ОСОБА_5, які постійно вчиняли з ними конфлікту. Іншого доступу до будинку та господарських споруд не має. Проїзд між будинками розмішений на землях ОСОБА_14 міської ради. Заявлений ОСОБА_6 зустрічний позов не визнають оскільки він безпідставний.

Відповідач ОСОБА_6 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_10 не визнав, вказавши, що позивачі мають власне і подвіря, яке відгородили без їхньої згоди бетонною огорожею, а тому не мають права користуватися їхнім подвірям. Ними було закрито ворота на замок оскільки в їхній сімї є неповнолітні діти, одна з яких є інвалідом дитинства, з метою того, що вони не вибігали на проїжджу частину дороги. Встановлена позивачами без дозволу огорожа мішає оглядовості при виїзді з подвіря, що може призвести то негативних наслідків. Просить у позові ОСОБА_1М та ОСОБА_10 відмовити а його позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_10 позов не визнали зазначивши, що позивачі приватизували земельну ділянку і самі відгородились від них бетонною огорожею. Жодного відношення до їхнього будинку не мають а тому не мають права на користування заїздом. Заявлений ОСОБА_6З позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_7 вказала, що не розуміє, чому її залучено до участі у справі, жодних претензій не має.

Представник ОСОБА_14 міської ради ОСОБА_9 заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_10 позов підтримала та вказала,що згідно облікових даних земельна ділянка на якій розташований заїзд є землями міської ради, що підтверджується державними актами виданими ОСОБА_13 та ОСОБА_11 де вказано, що передана їм земельна ділянка межує з землями загального користування. Відповідачі не мають права обмежувати позивачів у користуванні заїздом. Щодо заявленого ОСОБА_6 позову то вказує, що міською радою тільки розробляється нормативний документ, щодо порядку встановлення огорож на території міста. На сьогоднішній день жодних дозволів на встановлення огорожі не потрібно.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показав, що згідно картографічних даних проїзд між будинками 10а та 6 по вул.. Черешньовського розташований на землях міської ради.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Нормами ч. 2 ст. 90 вказаного Кодексу передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Згідно ст. 126 зазначеного Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У відповідності до ст.152 вказаного Кодексу власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_10 є власником земельної ділянки площею 0,0330 га по вул. Черешньовського,10а в м. Болехові (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №704807). Вказана земельна ділянка межує з землями міської ради (багатоквартирний будинок №6) (а.с.5). ОСОБА_10 є власником магазину, що розташований за вказаною адресою, а ОСОБА_1 власником квартири (а.с.6-7). З відповіді головного архітектора м. Болехова вбачається, що спірний заїзд розташований між земельними ділянками, що належить ОСОБА_10 з одного боку та ОСОБА_13 та є у комунальній власності міста(а.с.98). На Державному акті на право приватної власності виданому на імя ОСОБА_13 26 жовтня 1999 року вказано, що надана йому земельна ділянка з одного боку (Е-Ж) межує з заїздом з іншого (Ж-З) з земельною ділянкою ОСОБА_11А.(а.с.121). Земельна ділянка, що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 згідно Державного акту серії ІФ №19-01-2/000165 від 24 березня 1997 року межує з земельною ділянкою ОСОБА_13 (П-Р) та землями загального користування (Р-С, С-П) (а.с.123). Зі збірного плану виготовленого відділом містобудування і архітектури виконавчого комітету ОСОБА_14 міської ради вбачається, що між будинками №10а та №6 по вул. Черешньовського наявний проїзд, який розташований на землях загального користування (а.с.124).З досліджених у судовому засіданні відеоматеріалів, вбачається, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_3 чинять перешкоди у користування позивачам проїздом та хвірткою.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

У відповідності до ст.39 Земельного кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Статтею 83 зазначеного Кодексу встановлено, що землі,які належать на праві власності територіальним громадам сіл,селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти

комунальної власності. До земель комунальної власності,які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Нормами ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобовязані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

В ході судового засідання встановлено, і це не заперечили сторони, що жителями багатоквартирного будинку №6 по вул. Черешньовського у м. Болехів, не створено обєдна-ння співвласників будинку. Земельна ділянка на якій розташований вказаний будинок належить територіальній громаді міста від імені якої виступає міська рада і не передавалась у власність жителям будинку.

Проаналізувавши надані сторонами докази, давши ім. правову оцінку, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_10 підлягає до часткового задоволення.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачі не мали і не мають права обмежувати ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у користуванні підїздом до належного їм домоволодіння та земельної ділянки шляхом закриття на навісний замок воріт, загородження проходу. Обираючи порядок захисту порушеного права позивачів суд враховує, що у відповідачів ОСОБА_6З та ОСОБА_16 на вихованні знаходяться неповнолітні діти, а тому з метою убезпечити їх можливий раптовий вихід на проїжджу, слід зобовязати відповідачів не чинити перешкоди позивачам у користуванні дорогою (спільним заїздом) до житлового будинку,10а та господарських споруд з вул. Черешньовського в м. Болехові Івано-Франківської області шляхом надання ОСОБА_10, ОСОБА_1 ключа від встановленого на воротах спільного заїзду навісного замка та розгородити хвіртку зі сторони будинковолодіння №6 по вул. Черешньовського в м. Болехові Івано-Франківської області.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_10 щодо зняття навісного замка на воротах слід відмовити на підставі вищенаведеного висновку.

Заявлений ОСОБА_6 позов до ОСОБА_1, ОСОБА_10 підлягає до часткового задоволення.

Діючими нормативними актами »а саме ДБН 360-92**, ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», СН 441-72* «Вказівки по проектуванню огорож майданчиків та ділянок підприємств, будинків і споруд», встановлені певні вимоги щодо облаштування огорож Огородження відрізняються за: призначенням (декоративні, захисні,їх поєднання), висотою (низькі від 0,3 м до 1 м. середні від 1,1 м до 1,7 м, високі від 1,8 м до 2,5 м), видом матеріалу (металічні, залізобетонні тощо), ступенем проникності для погляду (прозорі, глухі), ступенем стаціонарності (постійні, тимчасові, пересувні).

Пунктом 4.2.3 Правил благоустрою території міста Болехова що затверджені рішенням ОСОБА_14 міської радивід 29.11.2011 №32-12/11«Про затвердження Правил благоустрою території міста Болехова, забезпечення в ньому чистоти та належного санітарного стану» передбачено, що верхня частина огорожі не повинна обмежувати видимість у зоні перехресть вулиць та доріг.

Під час судового розгляду встановлено і це не заперечили сторони, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 встановили на належній їм земельній ділянці бетонну огорожу, яка обмежує оглядовість при виїзді на вулицю Черешньовського.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 Та ОСОБА_10 слід зобовязатизамінити встановлену огорожу на огорожу, яка не обмежує оглядовість від вулиці Черешньовського до створу будинку,№10а по вул. Черешньовського в м. Болехові, Івано-Франківської області у відповідності до вимог ДБН 360-92**.

Зустрічний позов ОСОБА_6 в частині зобовязання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 загородити отвір у встановленій огорожі то він не підлягає до задоволення з наведених вище підстав, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 мають право у відповідності до ст. 13 Конституції України, ст.83 Земельного кодексу України на користування землями загального користування до яких відносяться проїзди дороги, землі запасу територіальної громади міста та не можуть бути обмежені у здійсненні цього права.

Нормами ст.84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З врахуванням вище зазначених норм суд приходить до висновку, що на користь ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати у відповідності до ст.ст.84,88 ЦПК України у сумі 846,60 грн. На користь ОСОБА_6 з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 з врахуванням положень ст.ст. 84,88 ЦПК слід стягнути судові витрати у розмірі 546,60 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.13,41 Конституції України, ст.ст.39,83,90,96,116,125 Земельного кодексу України, та керуючись ст.ст.3,10,11,60,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_10, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_6 Збігнєвича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_14 міська рада Івано-Франківської області „Про усунення перешкод у користуванні дорогою- задоволити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_10, ОСОБА_1 у користуванні дорогою (спільним заїздом) до житлового будинку,10а та господарських споруд з вул. Черешньовського в м. Болехові Івано-Франківської області шляхом надання ОСОБА_10, ОСОБА_1 ключа від встановленого на воротах спільного заїзду навісного замка та розгородити хвіртку зі сторони будинковолодіння №6 по вул. Черешньовського в м. Болехові Івано-Франківської області.

Врешті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з:

- ОСОБА_17 400 (чотриста) грн. судових витрат;

- ОСОБА_5 -146 ( сто сорок шість) 60 коп. судових витрат;

- ОСОБА_4 - 150 (сто п'ятдесят) грн. судових витрат;

- ОСОБА_3 150 (сто п'ятдесят) грн. судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_10 Про зобовязання вчинити певні дії - задоволити частково.

Зобов'язати ОСОБА_10 та ОСОБА_1 замінти встановлену огорожу на огорожу, яка не обмежує оглядовість від вулиці Черешньовського до створу будинку,№10а по вул. Черешньовського в м. Болехові, Івано-Франківської області у відповідності до вимог ДБН 360-92**.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_6 з:

- ОСОБА_10 500 (п'ятсот) грн. судових витрат;

- ОСОБА_1 - 46 (сорок шість) грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.М. Поляниця