Рішення № 42153527, 26.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю представника позивача Дурдинець Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Свалявського районного суду від 13 грудня 2013 р., -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» у листопаді 2013 р. звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним. Відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 21.08.2012 ОСОБА_2 за правилами ст. 634 ч. 1 ЦК України отримала кредит у розмірі 27408,97 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою щомісячно на залишок кредиту 18% річних за користування коштами. Кредитор свої зобов'язання виконав, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 06.08.2013 складав 33226,05 грн, в т.ч.: 27376,75 грн борг за кредитом, 3790,92 грн борг за процентами, а також 500,00 грн фіксована частина штрафу і 1558,38 грн процентна складова частина штрафу. Посилаючись на ці обставини і на право вимагати повернення боргу, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 33226,05 грн боргу із указаними складовими та покласти на нього судові витрати.

Рішенням Свалявського районного суду від 13.12.2013 у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно визнав борг погашеним, оскільки довідка, яку подав відповідач, не стосується договору, безпосередньо з якого виник спір. Оскільки доводи позову по суті відповідачем не спростовані, апелянт просить рішення суду скасувати, а позов, що є доведеним, задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача Дурдинець Р.Ю., яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідача ОСОБА_2, яка не з'явилася в судове засідання двічі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд приходить до такого.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що кредит на час розгляду справи погашений. Однак, своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і погодитись з ними не можна.

Апеляційним судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (а.с 59-63), 29.08.2008 уклало з ОСОБА_2 кредитний договір № MKSWNN00000004 і надало позичальнику кредит у розмірі 15000,00 грн на період з 31.07.2008 по 30.07.2013 зі сплатою за користування коштами 3,0% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, винагороди банку в розмірі 0,2% на місяць на плановий залишок по кредиту та щомісячною сплатою на погашення кредиту 570,69 грн.

На підставі наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 13.07.2012 № СП-2012-6797286 «Про затвердження технології комплексної реструктуризації проблемної заборгованості беззаставних активів банку» була розроблена технологія реструктуризації заборгованості відповідних категорій позичальників за кредитними договорами, укладеними з банком.

21.08.2012 ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_2 Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (кредитний договір SAMDN52000067246104) «з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 31.07.2008 (далі - договір 1)», яка складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 6-7), тексту Генеральної угоди (а.с. 8-9) та Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 10-55). За умовами Генеральної угоди:

по розділу 1 «Реструктуризація заборгованості»:

зменшено заборгованість, що виникла з дати надання позичальнику кредиту, щодо пені - на 10945,83 грн, щодо штрафу - на 500,99 грн; узгоджено, що заборгованість за договором 1 на дату підписання Генеральної угоди становить 29458,98 грн; дата остаточного погашення заборгованості за договором 1 - 30.07.2013 (п.п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3.);

з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами, позичальник зобов'язується в день підписання Генеральної угоди мати залишок на рахунку в розмірі 2050,00 грн (п. 1.2.);

підписання даної Генеральної угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості позичальника (п. 1.5.);

по розділу 2 «приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт»:

банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 27408,98 грн на строк 36 місяців, з 21.08.2012 по 31.08.2015 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 27408,98 грн, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у зазначені в заяві, Умовах і правилах строки (п. 2.1.);

при порушенні позичальником строків погашення заборгованості більші ніж на 31 день, за зобов'язаннями, строк яких не настав, сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення, заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 11446,82 грн (п. 2.2.).

Згідно з Умовами і правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом банку від 06.03.2010 № СП-2010-256, у випадку порушення клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (п. 1.1.5.20.) (а.с. 26).

Таким чином, відповідно до умов Генеральної угоди був реструктуризований і пролонгований кредит, що був виданий на період з 31.07.2008 по 30.07.2013 за кредитним договором від 29.08.2008 № MKSWNN00000004, розмір реструктуризованого кредиту був визначений як різниця між наявною, узгодженою сторонами заборгованістю за раніше виданим кредитом і залишком коштів на рахунку позичальника, що було умовою укладення Генеральної угоди (29458,98 грн - 2050,00 грн = 27408,98 грн). Саме про указаний вище дійсний період кредитування за раніше укладеним договором та про дійсні параметри заборгованості, яка облікувалася за цим договором, йдеться у Генеральній угоді, неточність у преамбулі Генеральної угоди щодо дати раніше укладеного кредитного договору на суть договору, зміст його істотних та інших умов, на характер правовідносин, що виникли між сторонами, не впливає.

Відповідач порушив свої зобов'язання за Генеральною угодою від 21.08.2012 і спричинив виникнення боргу. На підтвердження доводів позову та пред'явлених вимог кредитор подав розрахунок боргу та штрафних санкцій, що виникли станом на 06.08.2013: 27376,75 грн - борг за кредитом, 3790,92 грн - борг за процентами, разом - 31167,67 грн, а також 500,00 грн фіксована частина штрафу і 1558,38 грн процентна складова частина штрафу, розрахована виходячи з суми боргу за кредитом і процентами (31167,67 грн х 5% = 1558,38 грн), всього до стягнення - 33226,05 грн (а.с. 5).

Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду копію довідки банку від 12.12.2013 № 1082787, яка містить такий текст: «По угоді № MKSWNN00000004 (PCRED - персональний кредит) від 31.07.2008 заборгованість відсутня. Кредит погашений» (а.с. 80). Суд відмовив у позові ґрунтуючись лише на цій довідці.

Відповідно до положень ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 623-626, 629, 1054 ЦК України (в редакціях, що були чинними на день укладення обох кредитних договорів), цивільні зобов'язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; договір є обов'язковим для виконання; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; особа відповідальна за порушення зобов'язання; виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом); позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, сплатити проценти, а той управі за відповідних умов вимагати дострокового повернення боргу, відшкодування збитків, сплати неустойки; розмір боргу доказується кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За змістом ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом. ЦК України передбачає можливість припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ст. 604 ч.ч. 1, 2). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ч. 1 ЦК України).

Як випливає з обставин, установлених при апеляційному розгляді справи, має місце новація шляхом заміни первісного зобов'язання, що виникло з кредитного договору від 29.08.2008 № MKSWNN00000004, новим зобов'язанням, установленим Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (кредитний договір SAMDN52000067246104) від 21.08.2012. У цьому розумінні зобов'язання за першим кредитним договором припинилося і заборгованість власне за цим договором відсутня, однак, не внаслідок погашення її боржником, а внаслідок заміни зобов'язання, перенесення боргу, що залишився через порушення позичальником умов першого договору, у рахунок нового зобов'язання з іншими умовами кредитування в порядку укладення договору приєднання відповідно до затвердженої банком технології реструктуризації заборгованості. Кредитор пред'явив позов до боржника про стягнення боргу виходячи з правовідносин, що виникли з Генеральної угоди, а не з кредитного договору, що первісно був укладений, та ґрунтуючись на умовах нового договору.

Суд першої інстанції не з'ясовував дійсні обставини справи щодо виникнення відповідних зобов'язань, їх виконання, зміну, виникнення заборгованості тощо, перший кредитний договір, матеріали щодо технології реструктуризації боргів були одержані на стадії апеляційного розгляду справи. Поклавши в основу свого рішення лише незасвідчену копію довідки банку, на якій міститься факсимільне відтворення підпису уповноваженої особи банку та печатки банку, суд не звернув уваги на те, що така не відповідає вимогам закону щодо належності та допустимості письмового доказу. Факт виконання грошового зобов'язання із повернення банку кредиту та сплати інших платежів за договором фіксується і підтверджується лише документально шляхом складення банком розрахункових (первинних) документів у порядку, встановленому законодавством (ст.ст. 545, 1066, 1087 ЦК України, ст. 1 п. 1.24., ст.ст. 16, 17, 20, 22, 24, 25, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 1 абз. 3, 5, 11, ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). На додаток до цього кредитор може видати позичальнику офіційну довідку про погашення боргу, наявність якої, однак, не усуває необхідності належної фіксації розрахункових операцій. Тільки такі офіційні розрахункові (первинні) документи є належними і допустимими доказами виконання кредитного зобов'язання позичальником (ст. 57 ч. 2, ст.ст. 58, 59, 64 ЦПК України). Довідку банку належало подати в оригіналі, якщо подається копія, її засвідчення повинно відповідати вимогам законодавства (п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

Апеляційному суду представник банку пояснив, що вищезгадана довідка могла бути роздрукована з комп'ютерної програми банку, однак, вказівка в ній на погашення кредиту невірна, оскільки відповідна заборгованість не зникла і облікується банком за новим зобов'язанням, що прямо випливає зі змісту Генеральної угоди. За таких умов, зазначення в довідці про погашення кредиту не відповідає дійсним обставинам щодо руху коштів, наданих позичальнику, і значення не має.

Обравши на свій розсуд лінію захисту від позову (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України), відповідач не спростовував і не спростував по суті розрахунку боргу, пред'явленого до стягнення, не спростував доводів і доказів, якими обґрунтовувався позов. Відповідач не довів відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання.

Відтак, рішення суду першої інстанції ґрунтується на недопустимому припущенні про сплату боргу, пред'явленого банком до стягнення, не відповідає вимогам ст.ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, рішення не вмотивоване доказами, які б спростовували обґрунтованість позову, а тому незаконне і на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України внаслідок задоволення апеляції підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити, рішення Свалявського районного суду від 13 грудня 2013 р. скасувати, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити, стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, борг за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 21.08.2012 у розмірі 33226,05 грн (тридцять три тисячі двісті двадцять шість гривень 05 коп.), що складається з 27376,75 грн боргу за кредитом, 3790,92 грн боргу за процентами, а також 500,00 грн фіксованої частини штрафу і 1558,38 грн процентної складової частини штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у відшкодування сплаченого судового збору 498,39 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді