Рішення № 42153521, 23.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю представника апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1, на рішення Свалявського районного суду від 31 липня 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Кредитні ініціативи» 13.03.2014 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким. За договором від 27.12.2007 № 02-07/2008-Ф ЗАТ «Промінвестбанк» (у подальшому - ПАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого за договором про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 є ТОВ «Кредитні ініціативи», надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 12000,00 дол. США зі сплатою 13,0% річних і терміном по 26.12.2016. До договору згодом вносилися зміни щодо процентної ставки та ін. Банк свої зобов'язання виконав, а відповідач зобов'язання порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 01.01.2014 складав 143964,16 грн, в т.ч.: 81720,43 грн (що на цю дату є еквівалентом 10224,00 дол. США) боргу за кредитом, 50097,57 грн (еквівалент 6267,68 дол. США) боргу за відсотками, 2692,76 грн (еквівалент 336,89 дол. США) борг за комісією, 9453,40 грн (еквівалент 1182,71 дол. США) пені. Посилаючись на ці обставини, на право вимагати дострокового повернення боргу, позивач просив стягнути на його користь з відповідача борг у розмірі 143964,16 грн із указаними складовими та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Свалявського районного суду від 31.07.2014 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в розмірі 143964,16 грн, з яких 81720,43 грн заборгованість за кредитом, 50097,57 грн заборгованість за відсотками, 2692,76 грн заборгованість за комісією, 9453,40 грн пеня, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 1439,64 грн судового збору.

Відповідач оскаржив рішення суду, вказує на його незаконність та необґрунтованість, зокрема, на таке: у справі немає доказів щодо фактичного існування заборгованості на момент відступлення банком права вимоги щодо її стягнення; розрахунок боргу суперечить матеріалам справи щодо розміру боргу за кредитом; позивач не довів факту відступлення права вимоги, набуття та наявності у нього права вимоги боргу, відповідач є боржником перед банком, а не перед указаним позивачем і до надання йому доказів переходу права вимоги до нового кредитора вправі не виконувати зобов'язання новому кредитору, оскільки відповідні умови не виконані, має місце прострочення кредитора; відступлення права вимоги за договором факторингу відбулося незаконно; відповідач не отримував вимоги про дострокове повернення кредиту; позивач не підтвердив свого права на отримання платежів у іноземній валюті, що унеможливлює для боржника виконання зобов'язання. Просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, взявши до уваги, що представник належно повідомленого позивача не з'явився в судове засідання тричі, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Однак, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві і таке не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому - Публічне акціонерне товариство) за договором від 27.12.2007 № 02-07/2008-Ф надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 12000,00 дол. США зі сплатою 13,0% річних і терміном по 26.12.2016, додатковими угодами відповідно від 01.10.2008 і від 27.12.2007 сторони внесли зміни до кредитного договору щодо відсоткової ставки, встановивши таку з 01.10.2008 у розмірі 15% річних, та уточнили питання щодо договірного списання коштів з рахунку позичальника (а.с. 20-27). 17.12.2012 ПАТ «Промінвестбанк» (первісний кредитор) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (новим кредитором) договір про відступлення прав вимоги, за яким відступило новому кредитору право вимоги від ОСОБА_2 боргу за указаним договором (а.с. 8-18). При цьому, в додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги зазначено дату укладення первісним кредитором кредитного договору із позичальником, номер договору та ім'я позичальника (а.с. 19), інших даних щодо факту відступлення боргу первісним кредитором та набуття права вимоги боргу новим кредитором, зокрема, щодо розміру боргу на момент відступлення та його складових, у справі немає.

Пред'являючи позов, новий кредитор виходив з того, що позичальник порушив свої зобов'язання за договором і спричинив виникнення боргу, який кредитор станом на 01.01.2014 визначив у розмірі 143964,16 грн, в т.ч.: 81720,43 грн (що на цю дату є еквівалентом 10224,00 дол. США) боргу за кредитом, 50097,57 грн (еквівалент 6267,68 дол. США) боргу за відсотками, 2692,76 грн (еквівалент 336,89 дол. США) борг за комісією, 9453,40 грн (еквівалент 1182,71 дол. США) пені. На підтвердження своїх доводів позивач подав суду першої інстанції розрахунок, що знаходиться на а.с. 29. Докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги у справі відсутні. Натомість у справі знаходиться вимога нового кредитора про сплату боргу, адресована позичальнику, без дати її складення та вихідного номера, проте, із вказівкою на факт укладення первісним і новим кредиторами 17.12.2012 договору про відступлення прав вимоги та на заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 01.01.2014 у розмірі 143964,16 грн, що рекомендованою кореспонденцією була відправлена 03.03.2014 (а.с. 30, 31). Утім, доказів одержання адресатом цієї вимоги в справі немає, а вже через десять днів після її відправлення новий кредитор подав до суду позов про стягнення боргу.

За змістом положень ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202, 509, ст. 512 ч. 1 п. 1, ст.ст. 514, 516, 517, 518, 655, ст. 656 ч. 3, ст. 629 ЦК України, новий кредитор за відступленим йому правом вимоги набуває прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, проте, з метою належного виконання зобов'язання та забезпечення прав сторін договору, боржника належить повідомити про відступлення права вимоги новому кредитору, ризик настання несприятливих для нього наслідків у випадку, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, несе новий кредитор; боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Відповідно до наведених вище положень закону та ст.ст. 11-14, 525, 526, 549, 550, 611, 614, 623-625, 1050, 1054 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; особа відповідальна за порушення зобов'язання; позичальник зобов'язаний повернути новому кредитору заборговане, сплатити проценти за користування кредитом, а той управі вимагати, за відповідних умов - достроково, сплати боргу, неустойки; розмір боргу доказується кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України).

Відповідач не оспорював судовим порядком правомірність договору про відступлення прав вимоги, тому його твердження про недоведеність позивачем факту такого відступлення, факту набуття права відповідної вимоги, а, отже, і права на позов, безпідставні. Необґрунтованими є і доводи відповідача про відсутність у позивача права на одержання платежів у іноземній валюті та про незаконність відступлення права вимоги за договором факторингу. Так, позивач не ставив питання про одержання платежів у іноземній валюті і просив стягнути борг у гривнях за відповідним курсом іноземної валюти, що з огляду за обсяг прав, які набув новий кредитор, не суперечить положенням ст. 193, ст. 533 ч. 2 ЦК України, а відносини між первісним та новим кредиторами були врегульовані за загальними правилами відступлення прав вимоги, передбаченими ст.ст. 512-517 ЦК України, і договір факторингу (ст. 1077, Глава 73 ЦК України), який є спеціальною відносно загальних норм Глави 47 ЦК України формою заміни кредитора у зобов'язанні, ними не укладався.

Твердження відповідача про необізнаність із фактом відступлення вимоги само по собі вірне, однак, за цих умов боржник не був позбавлений права продовжувати виконувати своє зобов'язання первісному кредитору (ст. 516 ч. 2, ст. 517 ч. 2 ЦК України), таку можливість передбачили і сторони договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 (розділ 7). Між тим, у справі немає доказів виконання боржником зобов'язання первісному кредитору, причини невиконання зобов'язання боржник не пояснив.

Виходячи зі змісту правової позиції відповідача та його доводів, що наводилися в судах першої та апеляційної інстанцій, факт виникнення заборгованості за кредитним договором як такий не заперечується. Попри те, що доводи відповідача і апелянта, про які йшлося вище, не заслуговують на увагу, інші доводи, якими заперечувався позов, слушні. Відповідач вказує на неповноту, суперечливість і необґрунтованість розрахунку боргу за відсутності необхідних для перевірки цього розрахунку документів, а відтак, на необґрунтованість і недоведеність позову щодо стягнення боргу у відповідному розмірі та з відповідними складовими. За обставинами справи, сам по собі факт правомірного відступлення прав одним кредитором іншому сумнівів не викликає, водночас обсяг прав (обсяг боргу, його складові, елементи, розрахунок заборгованості, що здійснювався первісним кредитором тощо), що їх відступив первісний кредитор і набув новий кредитор, має істотне значення для визначення боргу, що належить до стягнення, та для вирішення спору, ці обставини є предметом доказування (ст. 179 ч. 1 ЦПК України).

Як убачається зі змісту розрахунку боргу, у доларах США розмір основного боргу за кредитом позивач визначив у 10224,00 дол. США, при цьому, розмір основного боргу станом на день укладення договору про відступлення прав вимоги позивач визначив у розмірі 4773,00 дол. США, після чого до цієї цифри додав 13 платежів по 111,00 дол. США у періоді з 17.12.2012 по 01.01.2014 на загальну суму 1443,00 дол. США і станом на 01.01.2014 основний борг визначив у розмірі 6216, 00 дол. США. Інших даних і розрахунків щодо розміру боргу за кредитом, окрім тих, що дають заборгованість у 6216,00 дол. США станом на дату розрахунку боргу кредитором, у справі немає. Різниця між пред'явленою до стягнення сумою основного боргу за кредитом і сумою, щодо якої фактично подано розрахунок, складає 4008,00 дол. США.

У розрахунку зафіксовано станом на 17.12.2012 також: заборгованість за відсотками в розмірі 4386,37 дол. США, до якої у періоді з 17.12.2012 по 01.01.2014 додані 13 платежів у розмірах від 62,85 дол. США до 335,27 дол. США, що станом на 01.01.2014 дало розмір боргу за відсотками у 6267,68 дол. США; заборгованість за комісією в розмірі 204,03 дол. США, до якої у періоді з 17.12.2012 по 01.01.2014 додані 13 платежів по 10,22 дол. США, що станом на 01.01.2014 дало розмір боргу за комісією у 336,89 дол. США; пеню за період з 01.03.2013 по 01.01.2014 у розмірі 1182,71 дол. США.

Таким чином, розрахунком боргу не підтверджується розмір основного боргу, який просив стягнути позивач, що є базовим показником для розрахунку усіх інших складових пред'явленої до стягнення суми, не підтверджується він й іншими доказами. Позивач письмово просив суд першої інстанції розглянути справу у відсутність його представника, на підставі наявних доказів та матеріалів (а.с. 33, 43), в судові засідання представник позивача не з'являвся. Не маючи обов'язку доводити позов, представник відповідача, заперечуючи такий, вказував на розбіжності і прогалини у розрахунку боргу, на відсутність даних щодо обсягу прав, набутих новим кредитором, що унеможливлює встановлення дійсного розміру заборгованості (а.с. 58-64), і все ж письмово просив суд витребувати у позивача необхідні документи, серед яких дані про рух коштів за кредитним договором, розрахунок заборгованості, що виконувався ПАТ «Промінвестбанк» (а.с. 56). Ухвалою від 28.05.2014 суд першої інстанції задовольнив клопотання представника відповідача (а.с. 57, 65-66), проте, витребувані документи не були надані позивачем суду.

Суд вирішив спір на підставі наявних у справі доказів та матеріалів і всупереч вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України не дав жодної оцінки доводам відповідача, не вмотивував, з яких підстав відхилив їх, тоді як щодо неповноти та суперечливості розрахунку боргу, відсутності документів, що підтверджували б обсяг набутих новим кредитором прав, а відтак, і первинний розмір і елементи боргу, виходячи з яких належало здійснювати відповідний розрахунок, заперечення заслуговували на увагу та підтверджувалися документально.

З огляду на викладене, враховуючи правову позицію апелянта та вимоги ст. 10 ч. 4, ст. 303 ч. 2 ЦПК України, апеляційний суд з метою забезпечення сторонам можливості виконати процесуальні обов'язки та здійснити процесуальні права, довести підстави своїх вимог і заперечень визнав явку в судове засідання представника позивача обов'язковою та ухвалив витребувати від позивача належні документи щодо розміру боргу із зазначенням усіх його складових, що існував на момент укладення договору про відступлення прав вимоги, та розрахунку такого боргу ПАТ «Промінвестбанк». Відповідні вимоги були надіслані позивачу 17.11. та 09.12.2014, проте, залишилися без відповіді, представник позивача в судові засідання не з'явився, жодні заяви, клопотання, повідомлення чи пояснення з цього приводу від позивача, його представників до апеляційного суду не надходили. У судовому засіданні 23.12.2014 апеляційний суд скасував свої процесуальні рішення про обов'язкову явку до суду представника позивача та про витребування документів і розглянув справу за наявними доказами і матеріалами.

Розпорядившись цивільними і процесуальними правами на свій розсуд, позивач не довів свої вимоги належними і допустимими доказами, обсяг прав, що їх набув новий кредитор, не був повідомлений суду позивачем, дії позивача унеможливили його встановлення, внаслідок чого ці визначальні для справи обставини залишились невідомими, а доводи і розрахунки позивача щодо розміру та елементів боргу, зокрема, вказівка на розмір простроченої заборгованості за кредитом, можуть кваліфікуватися лише як припущення. Розрахунок боргу за кредитним договором повинен виключати сумніви, суперечності щодо його елементів та результату і ніхто інший, як сторона, яка подала розрахунок, повинна своєчасно навести відповідне обґрунтування щодо фактичних даних, з яких вона виходила здійснюючи розрахунок. За відсутності документально підтвердженої бази для подальших нарахувань у вигляді зафіксованого належним чином боргу за кредитним договором з відповідними його розмірами та елементами і, передусім, боргу за кредитом та боргу за відсотками, нарахування, які подав позивач не можна визнати обґрунтованими, а за відсутності належної бази для нарахувань, якою є основний борг за кредитом, решта нарахувань, що ґрунтуються на основному борзі, не мають значення.

За таких обставин, перевірка нарахування відсотків, ставки з якої вони нараховувалися, хоча нарахування, наприклад, у розмірах 156,19 дол. США, 335,37 дол. США у співвідношенні з процентною ставкою за кредитом обґрунтовано викликають необхідність перевірки, перевірка підстав для нарахування пені та її розміру у співвідношенні з умовами договору, оскільки позивач подав суду не розрахунок пені з відповідної бази, а навів лише кінцеві цифри пені за кожен місяць у періоді з 01.03.2013 по 01.01.2014 та їх суму за весь період, позбавлені сенсу.

Відтак, з тих підстав, з яких вони були пред'явлені новим кредитором, вимоги позову про стягнення з позичальника боргу не можна визнати обґрунтованими та доведеними, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію, відповідні доводи якої вірні, слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові - відмовити. Направлення апеляційним судом справи після скасування рішення суду на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду цивільним процесуальним законом не передбачено.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1, задовольнити частково, рішення Свалявського районного суду від 31 липня 2014 р. скасувати, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді