Ухвала суду № 42152568, 24.12.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5674/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1680/14 Категорія: 59 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Матвійчук Л.В., Здрилюк О.І.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Укрпромбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник позивача ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_3 в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.01.2007 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 12/П-07, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит в розмірі 20000 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном повернення 21.01.2022 року (а. с. 12).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір № 12/Zквіп-07 від 22.01.2007 року, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, АДРЕСА_1 (а. с. 8-10).

30.06.2010 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Дельта Банк» був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до п. 4.1, якого «Укрпромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитними та забезпечувальними договорами (а. с. 37-39).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05.07.2013 року замінено сторону виконавчого провадження з ТзОВ «Український промисловий банк» на її правонаступника ПАТ «Дельта Банк» (а. с. 28).

Відповідно до пунктів 2.1.6 договору іпотеки від 22 січня 2007 року у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет застави (а. с. 8-10).

Частинами 1, 3 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Письмове повідомлення-вимога банку, адресоване ОСОБА_3, про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості станом на 09.01.2009 року отримано позивачем 13.01.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листа (а. с. 40, 41, 43).

Доказів, які б стверджували про незгоду ОСОБА_3 з розрахунком боргу, наведеним у повідомленні, позивачем не надано.

Як було встановлено судом, і дані обставини не спростовані в судовому засіданні, зокрема, згідно надісланої банком позивачу досудової вимоги від 09 січня 2009 року заборгованість за кредитним договором станом на 09.01.2009 року складає: прострочена заборгованість по кредиту - 616,70 дол. США; прострочена заборгованість по відсотках - 207,04 дол. США; поточна заборгованість по кредиту - 111,11 дол. США; поточна заборгованість по відсотках - 206,51 дол. США; пеня станом на 09.01.2007 року - 456,58 грн. Сума кредиту по якому не настав термін сплати - 17 333,36 дол. США. Загальна сума заборгованості на час видачі виконавчого напису була визначена в розмірі 18474,72 дол. СШ та 456 грн. 58 коп. (а. с. 42).

Також в повідомленні банк попереджував позичальника про те, що у випадку не погашення заборгованості по договору кредиту в термін протягом 30 (тридцяти) днів, банк має право звернути стягнення на передане в іпотеку майно, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

17 лютого 2009 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки № 12/Zквіп-07 від 22.01.2007 року на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Згідно даного виконавчого напису, нотаріус пропонував за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги ТзОВ «Український промисловий банк» у розмірі 143814,42 грн.: сума заборгованості по кредиту 11.07.2008 року по 17.02.2009 року - 6459,68 грн. (838,92 дол. США за курсом Національного банку України станом на 17.02.2009 року); сума заборгованості по відсотках з 11.12.2008 року по 17.02.2009 року - 4008,85 грн. (520,63 дол. США); сума кредиту по якому не настав термін сплати - 132611,33 грн. (17222,25 дол. США); загальна сума заборгованості по пені з 11.07.2008 року по 17.02.2009 року - 734,56 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, виходив з того, що банком дотримано всіх вимог чинного законодавства, щодо надання нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису, оскільки як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 особисто отримала вимогу про усунення порушення та розрахунок заборгованості, яка була направлена 09.01.2009 року за двома адресами: м. Луцьк, АДРЕСА_1, тобто за адресою боржника зазначеної в іпотечному договорі та за адресою: с. Городок Луцького району.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності вказаної заборгованості.

Оспорюючи суми боргу, що зазначалась банком у документах, які передавались нотаріусу для вчинення виконавчого напису, позивач не надала жодного розрахунку щодо існуючої суми заборгованості, та відповідного доказу, який би його підтверджував та спростовував розрахунки наведені у виконавчому написі.

Окрім того, звернувшись по спливу значного періоду часу після видачі оспорюваного виконавчого напису, до суду з даним позовом ні позивач,ні її представники до суду першої інстанції жодного разу не з'явились.

В судовому засіданні в судді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1, визнаючи, що боргові зобов'язання не виконані у зв'язку з фінансової скрутою та нестабільністю національної валюти, не могла сказати, які кошти ОСОБА_3 сплачені та яка на її думку сума боргу існувала на час вчинення виконавчого напису.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта, що зміст вимоги банку, щодо суми заборгованості не є ідентичним сумі, зазначеній у виконавчому написі приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Однак, різниця в сумі на час пред'явлення вимоги банком та на час вчинення виконавчого напису є різницею в часі, за період якого нараховані суми, передбачені кредитним договором, про що апелянт ОСОБА_3 була попереджена у письмовій вимозі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи, застосувавши ті норми права, які підлягали до застосування, прийшов до правильного висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням апелянта норм чинного законодавства та обставин справи, які були предметом дослідження судом першої інстанції і суд дав їм правильну юридичну оцінку, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Також слід зазначити, що суд позбавлений був можливості у зв'язку з неявкою позивача та її представників в судові засідання до суду першої інстанції, вирішити у передбачений ст. 33 ЦПК України питання про заміну або залучення співвідповідачем ПАТ «Дельта Банк», якому ТзОВ «Український промисловий банк» передало активи та кредитні зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: