Рішення № 42151453, 29.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22663/14 29.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно»

про стягнення 1 304 486,50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Смоленська А.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» про стягнення заборгованості за договором № 7107/339384 від 08.04.2013 р. у розмірі 1 186 182, 00 грн., а також 101 423, 96 грн. - пені та 16 880, 54 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22663/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово переносився в прядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі за клопотанням відповідача.

29.12.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 29.12.2014 р., для мирного врегулювання спору до кінця 2014 року та продовжити строк розгляд справи на п'ятнадцять днів.

Розглянувши вищевказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що за приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України пір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. строк розгляду спору у даній справі було продовжено на п'ятнадцять днів та на даний час, визначений приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору сплив.

При цьому, обставин, які відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є підставою відкладення розгляду справи, відповідачем не наведено.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» укладено договір № 7107/339384, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку - причіпну пневматичну сівалку точного висіву Challenger 8186.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару складає гривневий еквівалент 120 000, 00 дол. США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору, збільшений на 0, 5 %. Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного договору, а саме: 8, 15 грн.

Відповідно до п. 5.1. відповідач зобов'язується здійснити оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в наступному порядку: 25 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 30 000, 00 дол. США, що підлягають перерахунку протягом семи банківських днів з моменту підписання договору; 5 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 6 000, 00 дол. США, що підлягають сплаті по курсу перерахунку до 25.08.2013 р.; 5 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 6 000, 00 дол. США, що підлягають сплаті по курсу перерахунку до 25 09.2013 р.; 65 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 78 000, 00 дол. США, що підлягають сплаті по курсу перерахунку до 25.11.2013 р

Згідно з п. 8.1. договору у випадку прострочення оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від несплаченої вартості товару, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у відповідача заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного договору, за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами умов даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 244 500, 00 грн., у якості оплати вартості сівалки за договором № 7107/339384 від 08.04.2013 р., що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 7107/339384 від 08.04.2013 р., щодо оплати товару у порядку та у строк.ю визначені вказаним договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 7107/339384 від 08.04.2013 р. відповідач зобов'язаний здійснити оплату повної вартості товару до 25.11.2014 р.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів оплати товару за договором № 7107/339384 від 08.04.2013 р. не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 7107/339384 від 08.04.2013 р. у розмірі 1 186 182, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 101 423, 96 грн. - пені та 16 880, 54 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати товару, обумовленого договором № 7107/339384 від 08.04.2013 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 25.11.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.09.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір пені становить 101 423, 96 грн. - пені та 16 880, 54 грн. - 3 % річних.

В той же час, перевіривши правильність здійснення позивачем вищевказаних розрахунків, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку пені та невірно визначено її розмір.

Згідно розрахунку суду розмір пені за період з 25.11.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.09.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) розмір пені становить 95 696, 63 (дев'яносто п'ять шістсот дев'яносто шість грн. 63 коп.) грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 7, код ЄДРПОУ 32736177), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (08322, м. Київ, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) заборгованість у розмірі 1 186 182, 00 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят дві грн. 00 коп.) грн., 95 696, 63 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 63 коп.) грн. - пені, 16 880, 54 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят грн. 54 коп.) грн. - 3 % річних та 25 975, 18 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 18 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.