Постанова № 42149730, 30.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4285/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року 15 год. 23хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представників позивача - Козлова М.С., Прутян М.Ю. (за довіреністю)

представника відповідача - Павлов О.Д. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» (далі - ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001582206 від 26.05.2014 року та № 0001572206 від 26.05.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

У своєму позові позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2014 року № 0001582206 ДПІ у Приморському районі м. Одеси позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 553500 грн. за травень 2012 року, а податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2014 року № 0001572206 - зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2767495 грн. за півріччя 2012 року. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта, складеного відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» з питань взаємовідносин з ТОВ «Вторметекспорт» за податковий період 2012 рік. Як зазначив позивач, у вказаному акті міститься посилання на постанову слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області, відповідно до якої в ході досудового розслідування встановлено, що у ТОВ «Вторметекспорт» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема, кваліфікований персонал, наявність в штаті лише керівних посад, відсутні основні фонди, в тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів тощо, що може свідчити про відсутність у вказаного підприємства можливості здійснювати реальні господарські операції із постачальниками та покупцями товарів. Однак, на думку позивача, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, у зв'язку з чим такі висновки перевірки є передчасними, а вказана постанова слідчого лише є підставою для проведення перевірки. Необґрунтованим також позивач вважає посилання в акті перевірки на акт від 19.11.2013 року № 1936/22-01/0127924 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» у зв'язку із відсутністю останнього за своїм місцезнаходженням як на підтвердження висновків про відсутність реальної здатності контрагента позивача здійснювати господарські операції, оскільки такі твердження є суб'єктивними припущеннями, а відповідні висновки можна зробити лише після всебічної перевірки діяльності відповідного підприємства, тоді як відповідачем у даному випадку не досліджувалось жодних бухгалтерських документів. По суті господарських правовідносин, які мали місце між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт», позивач пояснив, що укладав з останнім договір купівлі-продажу олії соняшникової, документи щодо виконання якого ним надавались контролюючому органу під час проведення перевірки, що підтверджується самим актом перевірки, однак, не зважаючи на вказані обставини, відповідачем безпідставно наведені висновки про відсутність встановленого факту передачі товарів від ТОВ «Вторметекспорт» до позивача. Позивач звернув увагу суду, що на момент здійснення зазначених господарських операцій відповідач був зареєстрований платником податку на додану вартість та йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, у зв'язку з чим позивач, одержавши від свого контрагента в установленому порядку оформлені податкові накладні, правомірно включив відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідач надав до суду заперечення (т. 1 а.с. 114-119), в яких зазначив, що позапланова виїзна перевірка ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» поведена ним відповідно до пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області з метою підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Посилаючись на обставини, викладені у зазначеній постанові слідчого, відповідач вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» ухилилось від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом безпідставного формування показників податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Вторметекспорт», тоді як стосовно останнього встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій, а також відсутність задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту протягом 2012 року. Також відповідач зазначив, що згідно з актом від 18.11.2013 року № 1936/22-01/30127924 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провести зустрічну звірку ТОВ «Вторметекспорт» виявилось неможливим через відсутність зазначеної юридичної особи за своїм місцезнаходженням, тоді як платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючий орган про зміну свого місцезнаходження. Також відповідач зауважив, що контрагентом позивача до перевірки не надано первинних документів, на яких ґрунтуються показники податкової звітності. В свою чергу, як стверджує відповідач, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність у ТОВ «Вторметекспорт» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. З урахуванням наведеного відповідачем зроблено висновок про порушення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1

ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати у сумі 2767495 грн., а також порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 553500 грн..

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обґрунтування викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі постанови слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області майора податкової міліції Г.Ю. Яшиної від 20.01.2014 року (т. 1 а.с. 120-121), наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 31.03.2014 року № 723 відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ У Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», код ЄДРПОУ 00376509, з питань взаємовідносин з ТОВ «Вторметекспорт», код ЄДРПОУ 30127924, за податковий період 2012 рік.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 29.04.2014 року № 2322/22-06/00376509, яким встановлено порушення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» п. 44. 1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у загальній сумі 2767495 грн., в тому числі за півріччя 2012 року - у сумі 2767495 грн., а також порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 553500 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: квітень 2012 року - у сумі 520166 грн., травень 2012 року - у сумі 553500 грн. (т. 1 а.с. 11-24).

Не погодившись із вказаними висновками акта перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з листом від 14.05.2014 року № 15/242, в яких виклав свої заперечення до цього акта перевірки (т. 1 а.с. 25-28), втім, листом від 22.05.2014 року

№ 17581/10/15-53-22-06/13 ДПІ у Приморському районі м. Одеси повідомило позивача про відхилення його заперечень та про відповідність наведених в акті перевірки висновків вимогам чинного законодавства України (т. 1 а.с. 29-32).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.05.2014 року № 0001582206, яким ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 553500 грн. за звітний період травень 2012 року (т. 1 а.с. 9), та від 26.05.2014 року № 0001572206, яким ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2767495 грн. за період півріччя 2012 року (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (тут та далі - у редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу, витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому витрати підприємства враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються ДПІ у Приморському районі м. Одеси із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом ТОВ «Вторметекспорт». Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінки суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив таке.

12.03.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Вторметекспорт» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 12/03/12, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (товар) (т. 1 а.с. 33-34). Кількість, одиниця виміру, ціна одиниці товару, загальна вартість, умови постачання відповідно до умов вказаного договору мають визначатися у специфікаціях, які складаються на кожну партію товару та є невід'ємними частинами договору. Крім того, сторони домовились, що поставка товару здійснюється на умовах 100% передплати транспортом та за рахунок постачальника на склад покупця, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16.

Відповідні специфікації до договору складені сторонами 12.04.2012 року на поставку 100 т сировини за ціною 10350,00 грн. (т. 1 а.с. 144), 19.04.2012 року на поставку 100 т сировини за ціною 10400,00 грн. (т. 2 а.с. 145), 24.04.2012 року на поставку 100 т сировини за ціною 10460,00 грн. (т. 1 а.с. 146), від 07.05.2012 року на поставку 100 т сировини за ціною 07.05.2012 року (т. 1 а.с. 147).

Відповідно до наданих позивачем до суду документів фактичне постачання товару засвідчувалось сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними та позивачем складались внутрішні документи у вигляді приходних накладних, актів прийомки жирової сировини тощо (т. 1 а.с. 35-70, 82-88). Так, відповідно до наданих позивачем документів постачання партій товару відбувалось 17.04.2012 року, 18.04.2012 року, 19.04.2012 року, 23.04.2012 року, 24.04.2012 року, 26.04.2012 року, 30.04.2012 року, 03.05.2012 року, 11.05.2012 року. Поряд з цим судом встановлено, що у журналі обліку нерафінованої олії не обліковується поставка відповідного товару від ТОВ «Вторметекспорт» 26.04.2012 року, 30.04.2012 року та 03.05.2012 року (т. 1 а.с. 94-96).

Водночас, надані до суду товарно-транспортні накладні не містять назви автопідприємств, якими забезпечувалось перевезення відповідних партій товарів, а у відповідній графі лише містять позначку, що товар перевозився «ЧП», не містять печаток підприємств-перевізників, а також посад, прізвищ, імен, по-батькові, підписів та штампів осіб, якими забезпечувалось здавання відповідного товару до перевезення. Зазначене унеможливлює ідентифікацію змісту та учасників відповідної господарської операції з перевезення, відтак, не може вважатися належним доказом у справі, який засвідчує фактичне постачання відповідного товару на користь ПАТ «Одеський олійножировий комбінат». Крім того, пунктом розвантаження окремих партій товарів згідно з наданими товарно-транспортними накладними визначено м. Іллічівськ, тоді як за умовами укладеного із ТОВ «Вторметекспорт» договору постачання мало відбуватись на склад позивача, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16. При цьому у видаткових накладних щодо постачання відповідних партій товару зазначено, що він отриманий ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на головному складі, а місцем складання визначено

м. Одесу (т. 1 а.с. 63-70). Товарно-транспортної накладної щодо перевезення товару згідно з видатковою накладною від 03.05.2012 року № 653 (т. 1 а.с. 83) взагалі не надано до суду.

Згідно з наданою позивачем до суду випискою по рахунку ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», відкритому у банківській установі, оплата поставленого товару на умовах передплати здійснювалась позивачем 13.04.2012 року у сумі 1035000,00 грн., 20.04.2012 року - у сумі 270000,00 грн., 20.04.2012 року - у сумі 366000,00 грн., 24.04.2012 року - у сумі 250000,00 грн., 24.04.2012 року - у сумі 154000,00 грн., 25.04.2012 року - у сумі 200000,00 грн., 25.04.2012 року - у сумі 500000,00 грн., 26.04.2012 року - у сумі 346000,00 грн., 08.05.2012 року - у сумі 155000,00 грн., 10.05.2012 року - у сумі 200000,00 грн. (т. 1 а.с. 138).

Поряд з цим, контрагентом позивача на підставі зазначеного договору складені та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем віднесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкові накладні від 08.05.2012 року № 17 на загальну суму 155000,00 грн. в тому числі ПДВ - у сумі 25833,33 грн. (т. 1 а.с. 92), від 10.05.2012 року № 67 на загальну суму 200000,00 грн.. в тому числі ПДВ - у сумі 33333,33 грн. (т. 1 а.с. 93), від 13.04.2012 року № 127 на загальну суму 1035000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 172500,00 грн. (т. 1 а.с. 101), від 19.04.2012 року № 159 на загальну суму 302866,00 грн.. в тому числі ПДВ - у сумі 50477,67 грн. (т. 1 а.с. 102), від 19.04.2012 року № 160 на загальну суму 200997,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 33499,50 грн. (т. 1 а.с. 103), від 20.04.2012 року на загальну суму 131137,00 грн. в тому числі ПДВ - у сумі 20022,83 грн. (т. 1 а.с. 104), від 23.04.2012 року № 208 на загальну сумі 124336,00 грн., в тому числі ПДВ -у сумі 20722,67 грн. (т. 1 а.с. 105), від 24.04.2012 року № 209 - на загальну сумі 288765,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 48127,50 грн. (т. 1 а.с. 106), від 25.04.2012 року № 210 на загальну суму 690899,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 115149,83 грн. (т. 1 а.с. 107), від 26.04.2012 року № 229 на загальну суму 346000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 57666,67 грн. (т. 1 а.с. 108).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. В свою чергу, згідно з приписами п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з умов вищезгаданого договору, зокрема, специфікацій до вказаного договору, постачання товару здійснювалось на умовах 100% передплати. З наданої виписки по рахунку ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», відкритому у банківській установі, вбачається, що оплата товару здійснювалась на підставі виставлених контрагентом позивача у день підписання специфікацій до договору рахунків на оплату. При цьому окремі платежі на підставі одного і того рахунку здійснювались позивачем у різні дати.

Так, згідно з наданими документами 13.04.2012 року позивачем здійснено оплату товару у сумі 1035000,00 грн. на підставі рахунку, виписаного контрагентом після складання специфікації до договору від 12.04.2012 року, в якій ціна за 1 тонну товару визначена у розмірі 10350,00 грн. з урахуванням ПДВ. Як зазначив представник позивача у своїх поясненнях, на підставі проведеної 13.04.2012 року оплати товару відбулось постачання товару відповідно до видаткових накладних від 17.04.2012 року № 550 на загальну суму 277888 грн. (т. 1 а.с. 36), від 17.04.2012 року № 551 на загальну суму 346424 грн. (т. 1 а.с. 40), від 18.04.2012 року № 552 на загальну суму 349648 грн. (т. 1 а.с. 44). Водночас, виходячи з зазначених видаткових накладних, ціна одиниці товару становила не 10350,00 грн., як зазначено у специфікації щодо постачання відповідних партій товару, а 10400,00 грн.. При цьому загальна сума поставки товару склала 973960,00 грн., тоді як податкова накладна контрагентом позивача складена на суму 1035000,00 грн.. Поряд з цим, у податкових накладних, які за поясненнями представника позивача мають засвідчувати право виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними поставками, ціна одиниці товару визначена іншою - у розмірі 8625,00 грн., тобто, відомості, занесені до податкової накладної не відповідають даним поставки, визначеним у видаткових накладних. Жодних пояснень щодо постачання товару на решту сплаченої суми позивачем або доказів проведеного відповідно до вимог чинного законодавства коригування податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця з цього приводу до суду не надано. Натомість надані до суду документи не підтверджують змісту господарської операції, яка мала проводитись контрагентами, виходячи з умов укладеного між ними договору, суперечать один одному за змістом та, враховуючи виявлені недоліки доказів транспортування таких товарів, а також беручи до уваги поставлене в ході перевірки питання щодо відсутності реального характеру здійснення таких господарських операцій, не можуть розглядатись судом як належні докази, які засвідчують фактичність відповідних господарських операцій.

Аналогічні суперечності спостерігаються й у решті наданих до суду з приводу виконання умов зазначеного договору документах. Так, наприклад, з матеріалів справи вбачається, що на підставі рахунку контрагента позивача, виписаного після укладання 19.04.2012 року сторонами за договором специфікації до нього, позивачем здійснено оплату товару частинами 20.04.2012 року та 24.04.2012 року на загальну суму 1040000,00 грн. В свою чергу, постачання товару за наданими до суду документами відбувалось 19.04.2012 року в обсязі 35,16 т на суму 363906,00 грн. (т. 1 а.с. 48), 19.04.2012 року на суму 200997,00 грн. в обсязі 19,42 т (т. 1 а.с. 52), 23.04.2012 року на суму 256473,00 грн. в обсязі 24,78 т (т. 1 а.с. 56), 24.04.2012 року - на суму 288765,00 грн. в обсязі 27,3 т (т. 1 а.с. 60). Так, 19.04.2012 року відбулось постачання товару на загальну суму 564903,00 грн. обсягом 54,58 т за ціною 8625,00 грн. за одиницю товару, тоді як 19.04.2012 року за першою подією - датою відвантаження товарів, контрагентом позивача виписано дві податкові накладні від 19.04.2012 року № 159, від 19.04.2012 року № 160 на загальну суму 503863 грн. та обсягом поставки 48,68 т, що є меншою суми поставки товару у відповідний день за видатковими накладними. Обґрунтованих пояснень щодо зазначених розходжень у первинних документах представником позивача до суду не надано. Відповідно, таким, що суперечить положенням

п. 87.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України також є складання контрагентом позивача 20.04.2012 року податкової накладної № 207 на суму 132137,00 грн., адже станом на 20.04.2012 року з урахуванням поставки товару, що відбулась 19.04.2012 року, позивачем здійснено передплату на меншу суму, ніж контрагентом позивача виписано податкову накладну за першою датою події - зарахування коштів від покупця. З урахуванням зазначеного безпідставно також складені податкові накладні від 23.04.2012 року № 208 та від 24.04.2012 року № 209. Не зважаючи на вимогу суду, не надано позивачем також пояснень й з приводу розходжень дат, обсягів, сум поставки між відповідними показниками, наведеними у решті видаткових, податкових накладних та доказах оплати поставленого товару. Натомість твердження позивача стосовно права боржника за договором дострокового виконання зобов'язань за договорами враховується та не заперечується судом, водночас не обґрунтовує наявних розходжень у показниках первинних документів з приводу відповідних господарських операцій навіть з урахуванням умов дострокового виконання зобов'язань за договором через невідповідність сум та обсягів поставки за видатковими накладними або сум оплати відповідним показникам у податкових накладних, складених за датою події поставки або її оплати. Наведена у поясненнях позивача інформаційна таблиця щодо сплати сум та отриманих податкових накладних не містить відповідних пояснень.

Також не надано до суду з метою підтвердження фактичної передачі товару за вказаним господарським договором виданих виробником документів, що підтверджують якість продукції, тоді як їх надання покупцеві передбачено умовами договору та має виступати свідченням реального характеру господарської операції з постачання нерафінованої соняшникової олії, належна якість якої має враховуватись для використання придбаного товару в межах власної господарської діяльності.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на виявлені судом розходження у наданих до суду первинних документах, які не дозволяють встановити реального змісту господарських операцій та у зв'язку з чим і достовірність документів, що мають засвідчувати такі господарські операції, відсутність належним чином складених товарно-транспортних документів щодо перевезення партій товарів від контрагента позивача ТОВ «Вторметекспорт» до складів позивача, порушення порядку складання податкових накладних, суд вважає недоведеним належними доказами у справі факт реального характеру господарських операцій із постачання позивачеві ТОВ «Вторметекспорт» олії соняшникової нерафінованої, відтак, недоведеним є також право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за відповідними господарськими операціями.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.05.2014 року № 0001582206 та від 26.05.2014 року № 0001572206 - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» решту судового збору у сумі 4384,8 грн., який підлягає перерахуванню за реквізитами: отримувач коштів - ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30.12.2014 року.

Суддя С.М. Корой

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.05.2014 року № 0001582206 та від 26.05.2014 року № 0001572206 - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» решту судового збору у сумі 4384,8 грн., який підлягає перерахуванню за реквізитами: отримувач коштів - ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30.12.2014 року.

Суддя С.М. Корой

30 грудня 2014 року.