Постанова № 42149721, 29.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2014 року 13:30 № 826/18555/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремедія-Україна"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедія-Україна" (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2014р. №0004742203.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки Акта перевірки щодо порушення ТОВ "Ремедія-Україна" п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи та діючому законодавству України, як наслідок, прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014р. № 0004742203 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень на позовну заяву не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні 18.12.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ремедія-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бастіон-Груп» та ТОВ «Нестіан Трейд» за липень 2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 31.10.2014 р. №2996/26-53-22-03-21/38133888 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.198.3, п 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму ПДВ 92 000 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 р. № 0004742203 від 14.11.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138 000 грн., з них за основним платежем 92 000,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 46 000,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір про організацію послуг з комплексу робіт з передпродажної підготовки товарів №08-2014-Нес-ППТ від 10.06.2014 р. (надалі по тексту Договір №08-2014-Нес-ППТ).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №08-2014-Нес-ППТ, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання комплексу робіт з організації передпродажної підготовки товарів, що реалізуються ТОВ «Ремедія-Україна» в роздрібних торгових мережах України, Товаром за даним Договором є продукція дитячого харчування під ТМ «Ремедія», «Расти Большой», які ТОВ «Ремедія-Україна» буде поширювати на території України (далі - "Товар"). Організація передпродажної підготовки товарів включає в себе: розвантажно-завантажувальні роботи; сортування і відбракування продукції; зборка товару/комплектація замовлень; перепакування товару за кількістю одиниць в упаковці/комплектація індивідуальної упаковки: упаковка товару в термоусадочну плівку; збір/формування замовлень на палеті; маркування; стикеровка продукції; підготовка товару до промо-акцій/створення промо-юнітів (упаковка з декількох одиниць товару одного виду; комплектація подарункових наборів (упаковка, що складається з товарів декількох видів); вкладення в упаковку додаткового матеріалу (інструкції, листівки, купони).

Згідно п. 2.1 та п. 2.4 Договору №08-2014-Нес-ППТ, Виконавець зобов'язаний організовувати передпродажну підготовку товарів, представленої Замовником, з урахуванням забезпечення потреби в обсязі її продажу. Для проведення передпродажної підготовки Виконавець зобов'язаний прибути за викликом Замовника (додаток №2) в такі строки: в межах міста, де розташований склад Замовника, протягом 2 годин, а за межею міста - протягом 5 годин, не враховуючи часу, необхідного для проїзду. Виконавець зобов'язаний здійснювати передпродажну підготовку товарів з урахуванням режиму роботи торгового підприємства.

Відповідно до п. 4.1 - п. 4.5 вищезазначеного договору, оплата робіт з передпродажної підготовки проводиться Замовником на підставі даного договору. Підставою для оплати робіт є акт надання послуг про проведення передпродажної підготовки, підписаний Виконавцем і Замовником. Оплата робіт з повторної передпродажної підготовки, необхідність проведення яких виникла через порушення Замовником умов зберігання, транспортування або експлуатації товарів, виробляється Замовником на підставі відповідних актів і за цінами додатково узгодженими Сторонами. Загальна вартість послуг, що надаються за цим Договором, включає витрати Замовника, понесені ним при наданні послуг, і становить суму всіх актів надання послуг про проведення передпродажної підготовки Товарів. Вартість послуг зазначена в додатку №1 до цього договору, та є невід'ємною частиною цього договору. Оплата Замовником послуг здійснюється протягом 12 (дванадцяти) місяців з моменту підписання Замовником Акту прийому-передачі послуг. Вартість послуг, зазначена в цьому розділі, може бути зменшена у разі невиконання / неналежного виконання Виконавцем зобов'язань (не надання / неякісного надання послуг).

Згідно Додатку № 1 до договору № 08_2014.Нес-ППТ від 10.06.2014 року про організацію послуг з комплексу робіт з передпродажної підготовки товарів від 10.06.2014 р., сторони погодили про надання наступних послуг (відповідно до п.12 Договору послуги будуть надаватись за такими цінами): розвантажно-завантажувальні роботи; сортування \ відбраковування продукції; зборка товару / комплектація замовлень; перепакування товару за кількістю одиниць в упаковці / комплектація індивідуальної упаковки; упаковка товару в термоусадочну плівку; збір / формування замовлень на палеті; маркування; стикеровка продукції; підготовка товару до промо-акції / створення промо-юнітів (упаковка з декількох одиниць товару одного виду); комплектація подарункових наборів (упаковка, що складається з товарів декількох видів); вкладення в упаковку додаткового матеріалу (інструкції, листівки, купони).

Крім того, 10.06.2014 р. у Додатку №1 до договору №08_2014 Нес-ППТ від 10.06.2014 року про організацію послуг з комплексу робіт з передпродажної підготовки товарів, передбачено, що Відповідно до п.2.2 Договору Виконавець проводить роботи по передпродажній підготовці товарів, починаючи з 11.06.2014 на складі тимчасового зберігання товарів Замовника за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26 згідно зазначеного нижче графіку: понеділок -з 9-30 до 17-30; вівторок з 9-30 до 17-30; середа - з 9-30 до 17-30; четвер - з 9-30 до 17-30; п'ятниця - з 9-30 до 17-30.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: звіт №1 про проведення перепродажної підготовки товарів (до договору №08_2014 Нес-ППТ від 10.06.2014 року про організацію послуг з комплексу робіт з передпродажної підготовки товарів) від 31.07.2014 р., згідно якого Замовник передав на передпродажну підготовку Виконавцю, а Виконавець здійснив передпродажну підготовку товарів дитячого харчування за період 11.06.14 р. - 30.07.14 р.; акт надання послуг №ОУ-0731/05/н від 31.07.2014 р. про надання організаційних послуг з передпродажної підготовки товарів на загальну суму з ПДВ 138 000,00 грн.; податкова накладна від 31.07.2014 р. №255, оборотно-сальдові відомості по рахунку 6851 за липень 2014 р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за червень 2014 р.; платіжне доручення №1742 від 14 серпня 2014 р.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

При цьому, податкове законодавство не містить конкретного переліку документів, які слугують підставою для відображення витрат платника у податковому обліку. Втім відповідні документи повинні бути достовірними та достатніми для встановлення змісту господарської операції та її учасників, а тому їх перелік визначається у кожному конкретному випадку в залежності від виду операції та характеру договірних правовідносин.

Так, за змістом договору № 08_2014 Нес-ППТ від 10.06.2014 року, вбачається про фактичне надання персоналу (відповідно до дефініцій міжнародного права - договір аутстаффінгу), одна організація (виконавець або провайдер) надає в розпорядження іншої організації фахівців необхідної кваліфікації для виконання певних функцій в інтересах цієї або іншої організації. При цьому, організація, що надає персонал, не бере на себе зобов'язань по наданню будь-яких послуг. Єдиним її обов'язком є надання кваліфікованого персоналу.

Оплата за такий персонал встановлюється в заздалегідь визначеною сумою і не залежить від фактично виконаного цим персоналом обсягу послуг. За своєю суттю відносини, що виникають при наданні персоналу, різні: з однієї сторони, цивільно-правові відносини між провайдером та замовником, а з іншої сторони, трудові відносини за участю працівника.

Відтак, предметом договорів надання послуг, відповідно до умов яких, виконавець зобов'язується надати послуги з надання працівників (послуги аутстаффінгу), є не особи як такі, а послуги компанії з надання персоналу (або оренда персоналу). Таким чином, відповідно до особливостей законодавства України, надання послуг з персоналу (оренда персоналу або аутстаффінгу) обумовлює наявність двох договорів: цивільно-правового та трудового.

Проте, ТОВ «Ремедія-Україна», яке виступає замовником послуг з надання персоналу, не надано копій трудових договорів, анкет претендентів на роботу, наказів про їх прийняття на роботу, доказів ознайомлення цих осіб з вимогами правил техніки безпеки, пожежної безпеки та ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, звітності з ПДФО, з якої б вбачалось, що дані особи здійснювали роботу в період, який передбачено Додатком №2 до Договору № 08_2014 Нес-ППТ у позивача, документів, які підтверджували доступ таких працівників на склад позивача та перебування їх в трудових відносинах з контрагентом.

Складені за Договором № 08_2014 Нес-ППТ акт виконаних робіт містять загальне знеособлене посилання про виконання послуг з надання послуг. Зазначені акти не містять будь-якої ідентифікації, персоніфікації персоналу та деталізації його кількості, не містять інформації щодо кваліфікації працівників та найменування посад щодо цих осіб, вартості наданих послуг, необхідність наявності відомостей, що випливає із змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з положень ст. 1, ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, під час розгляду справи позивачем не надано замовлень про обсяг послуг, кількісний та посадовий склад працівників.

Відповідно до приписів ст. 901 глави 63 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд приходить до висновку, що реальність проведення господарських операцій позивача з контрагентом щодо надання послуг аутстаффінгу не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704), встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Бастіон-Груп», з іншого боку, укладено Договір №07_2014-Б-М від 02.02.2014 р. (надалі - Договір №07_2014-Б-М).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.6 Договору №07_2014-Б-М, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги мерчандайзингу стосовно товарів, що реалізуються Замовником (безпосередньо або через регіональних дистриб'юторів) в торговельних мережах України. Під мерчандайзингом Сторони мають на увазі підготовку товару до продажу у торговельній мережі, що здійснюється в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, з метою збільшення обсягів продажів товару. Товаром за даним Договором є продукти дитячого харчування ТМ «Remedia», ТМ «Расти Большой», які ТОВ «Ремедія - Україна» розповсюджує на території України (далі - «Товар»). Послуги з мерчандайзингу надаються Виконавцем у магазинах торговельних мереж України, перелік яких зазначено у Додатку № 1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Період надання послуг: з « 02» червня 2014 року по « 31» грудня 2014 року. При наданні послуг мерчандайзери зобов'язані дотримуватись Стандартів роботи мерчандайзера, наданих Замовником (Додаток № 2, що є невід'ємною частиною даного Договору).

Згідно п. 2.1 - п. 2.4 Договору №07_2014-Б-М, оплатити надані Виконавцем послуги відповідно до умов Розділу 4 даного Договору. Протягом 5 робочих днів від дня отримання, підписати наданий Виконавцем Акт приймання-передачі наданих послуг, або у той же строк заявляти письмові мотивовані претензії щодо якості зазначених послуг. Замовник має право: давати вказівки та рекомендації щодо викладки, розміщення, оформлення Товару. Стандарти роботи мерчандайзера, обов'язкові для виконання працівниками Виконавця; у будь-який зручний для себе час перевіряти виконання Виконавцем зобов'язань.

Відповідно п. 3.1 - п. 3.6 Договору №07_2014-Б-М, Виконавець зобов'язаний: Надавати послуги відповідно до умов Договору. При наданні послуг керуватись Стандартами, наданими Замовником, нормами чинного законодавства, даним Договором, забезпечувати високу якість надання послуг за цим Договором. Надати Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг, які були надані у періоді надання послуг (п. 1.4.). Повідомляти Замовнику всю інформацію стосовно Товару, яка стає відомою Виконавцеві в ході виконання умов даного Договору. Залучати до виконання зобов'язань за цим договором третіх осіб шляхом укладання з ними договорів, при цьому відповідальність за неналежне виконання умов даного договору про надання послуг мерчандайзингу із Замовником несе Виконавець. На вимогу Замовника приймати участь у перевірці якості наданих послуг, підписувати Акти перевірки.

Пунктом 5.1 - п. 5.7 Договору №07_2014-Б-М, передбачено, що при наданні послуг Виконавець зобов'язаний дотримуватись Стандартів, наданих Замовником. За одиницю оцінювання приймається один візит мерчандайзера до магазину. Сторони затверджують «Критерії оцінки якості роботи мерчандайзера / наданих послуг» (Додаток № 3, що є невід'ємною частиною даного Договору), які випливають зі Стандарту роботи мерчандайзера. Представники Замовника можуть здійснювати вибіркову перевірку, зазначену у п. 2.4, на підставі «Критеріїв оцінки». За результатами перевірки Замовником складається Акт перевірки якості наданих послуг (Зразок - Додаток № 4). Якщо, згідно з Критеріями оцінки якості послуг, робота мерчандайзера в момент перевірки (один візит в магазин) виконана на 80 %, така робота (надана послуга) вважається виконаною належним чином. Якщо послуга не виконана на 21 % та більше - послуга вважається такою, що не надана, і оплаті не підлягає. Для визначення об'єму необхідних послуг для виконання Замовник складає для Виконавця Програму мерчандайзингу, де зазначається адреса магазинів, кількість відвідувань та період надання послуг. Приймання-передача наданих послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін.

В Додатку №2 від 02.06.2014 зазначено, що Відповідно до п1.4 Договору послуги будуть надаватись у наступних магазинах за вказаними цінами: Сільпо - 245 супермаркет, Фора - 178 магазин у дома, Фоззі гіпермаркет - 9 гіпермаркет, Велика кишеня - 48 супермаркет, Велика кишеня гіпермаркет - 15 гіпермаркет, Мега Маркет - 6 гіпермаркет, Караван - 8 гіпермаркет, Новус - 14 гіпермаркет, Антошка - 39 супермаркет, Таврия - 58 супермаркет, Фуршет - 76 супермаркет, Ашан - 11 гіпермаркет, Рост - 5 супермаркет, Класе - 10 супермаркет, Восторг - 3 супермаркет.

Крім того, в матеріалах справи містяться: Додаток №2 від 02.06.2014 р. Стандарт роботи мерчандайзера у торгівельних залах магазинах з товаром, що поставляється в них Замовником; Додаток №3 від 02.06.2014 р. Критерії оцінки якості роботи мерчандайзера /надання послуг/; Додаток №4 від 02.06.2014 р. зразок Акту перевірки якості роботи мерчандайзера /надання послуг/, програма мерчандайзингу від 04.06.2014 р.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: Акт перевірки якості роботи мерчандайзера /надання послуг/: від 03.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі СІЛЬПО, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лаврухіна, 4, час здійснення перевірки: 11 год. 00 хв.; від 08.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі АШАН, який розташований за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 15 а, час здійснення перевірки: 11 год.45 хв., від 11.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі НОВУС, який розташований за адресою: м. Київ, Броварський пр-т, 17, час здійснення перевірки: 10 год.15 хв., від 15.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі НОВУС, який розташований за адресою: м. Київ, Броварський пр-т, 17, час здійснення перевірки: 10 год.15 хв., від 18.07.2014 р. перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі АНТОШКА, який розташований за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 8 а, час здійснення перевірки: 10 год.15 хв., від 23.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі ФУРШЕТ, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21, час здійснення перевірки: 11 год. 35 хв., 26.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі КАРАВАН, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 9, час здійснення перевірки: 11 год.15 хв., від 28.07.2014 р., перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі МЕГА МАРКЕТ, який розташований за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 316/2., час здійснення перевірки: 13 год. 25 хв., від 31.07.2014 р. перевірка здійснюється у торговому залі магазину торговельної мережі ТАВРИЯ В, який розташований за адресою: м. Київ, Оболонський пр-т, 216, час здійснення перевірки: 09 год.15 хв.; Звіт від 31.07.2014 р. про фактично виконані послуги з мерчандайзингу в період 09.06.2014 - 30.07.2014, користуючись Програмою мерчандайзингу; Акт надання послуг №ОУ-0731/05/Б від 31.07.2014 р. на загальну суму з ПДВ 414 000,00 грн.; податкова накладна № 31.07.2014 р. № 56, карта рахунку 6851 за липень 2014 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 за липень 2014 р., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за вересень 2014 р., платіжне доручення №1802 від 16.09.2014 р.

Зі змісту листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010 № 806/6/23-4016/40 вбачається, що під терміном «мерчандайзинг», слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу. Перш за все, це викладка та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці і т. п.), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали тощо), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці і т. п.), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; рішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару, методів мотивації споживачів і т. п.

Мерчандайзинг - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. У діючих нормативно-правових актах України визначення терміну «мерчандайзинг» відсутня.

Таким чином, можливість проведення мерчандайзингових послуг залежить від наявності певного товару, який перебуває на праві власності, або на іншому праві розповсюдження у замовника даних послуг.

Тобто особа, яка є замовником даних послуг, має вбачати економічний інтерес у формі збільшення продаж належного їй товару за наслідками отриманих мерчендайзингових послуг.

Разом з тим, в жодному без виключення документі (акті виконаних робіт (наданих послуг з мерчендайзингу), звіті, Акт перевірки якості роботи менчендайзера) не зазначено конкретного товару або торгової марки, на збільшення продажів якої направлені дані послуги.

Не надано позивачем до матеріалів справи в повному обсязі документів на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з торговими мережами магазинів, які передбачені в програмі менчендайзингу від 04.06.2014 р., в яких контрагенти в інтересах позивача проводили мерчандайзингові заходи. При цьому, позивач не надав пояснення суду, яким чином без дозвільних документів, виданих адміністрацією торгової мережі або адміністрацією конкретного магазину можливо проводити винесення товарів зі складу магазину в торгівельний зал, розміщення товару на полицях, збір та облік залишків запасів продукції.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні звіти проведення попереднього тижня, під час якого були виявлені певні порушення, також як вже було встановлено судом послуги надавалися по всій Україні, про магазинам (Сільпо - 245 супермаркет, Фора - 178 магазин у дома, Фоззі гіпермаркет - 9 гіпермаркет, Велика кишеня - 48 супермаркет, Велика кишеня гіпермаркет - 15 гіпермаркет, Мега Маркет - 6 гіпермаркет, Караван - 8 гіпермаркет, Новус - 14 гіпермаркет, Антошка - 39 супермаркет, Таврия - 58 супермаркет, Фуршет - 76 супермаркет, Ашан - 11 гіпермаркет, Рост - 5 супермаркет, Класе - 10 супермаркет, Восторг - 3 супермаркет), а Акти перевірки якості роботи мерчандайзера складено лише по 9 магазинах, також в матеріалах справи відсутні дані про критеріями оцінки якості послуг, робота мерчандайзера в момент перевірки (один візит в магазин) виконана на 80 % чи на 21 %; відсутні звіти мерчандайзера про надання конкретних послуг та виявлення недоліків по певним магазинах.

Однак, перелік послуг не є конкретизованим. Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, надані замовнику, яка б надавала можливість їх ідентифікувати, їх вартість та одиницю виміру унеможливлює підтвердити факт їх отримання згідно наданих на перевірку документів та підтвердити їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

У відповідності до п 185.1ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 - Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в рай експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України: «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору».

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видасться покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Та обставина, що контрагенти позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту суд вважає безпідставним.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду за який проводилася перевірка.

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Крім того, аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суд від 25 листопада 2014 року по справі № 825/2548/14, Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2014 року по справі №К/800/45861/13; Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року по справі №К/800/16727/13, від 24 квітня 2014 р., по справі №К/9991/1099/11 від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013р. по справі №2а-18701/11/2670 (К/800/44495/13), від 10.04,2013р. по справі №2а-12992/11/2670 (К/9991/80738/12), від 19.09.2013р. по справі №2а-12994/11/2670 (К/800/33214/13), від 27.03.2013р. по справі №2а-8473/12/2670 (К7800/7365/13).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедія-Україна" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедія-Україна" решту судового збору у розмірі 2 484,00 грн. до Державного бюджету України.

3. Доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремедія-Україна" решти судового збору у розмірі 2 484,00 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук