Ухвала суду № 42149710, 29.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 грудня 2014 року м. Київ № 826/20469/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Отже, процесуальне призначення доказів полягає у встановленні наявності або відсутності обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 01.12.2014 р. № 2400-17-01, від 01.12.2014 р. № 2404-17-01. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачем не були додані до позовної заяви, а тому позивачу необхідно надати суду належним чином завірені примірники оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 р. № 2400-17-01, від 01.12.2014 р. № 2404-17-01, а також примірники для направлення їх відповідачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦК).

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально (ст. 35, 37, 38 Закону України «Про нотаріат») або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

Враховуючи, що суду не надано оригінал нотаріально посвідченої довіреності, наданої разом із додатками до позовної заяви, позивачу необхідно надати належним чином завірену довіреність, тобто засвідчену печаткою та підписом нотаріуса.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19 вересня 2013 року N 590-VII), відповідно до якої встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Станом на 01.01.2014 р. розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № 2400-17-01 в сумі 95579,48 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 23894,87 грн., від 01.12.2014 р. № 2407-17-01 в сумі 124018,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 31004,50 грн., від 01.12.2014 р. № 2404-17-01 в сумі 147835,57 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 10942,96 грн., від 01.12.2014 р. № 2405/17-01 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги, заявлені позивачем, носять майновий характер.

Позивачем надано суду копію квитанції про сплату судового збору на суму 73,08 грн. (№ ПН93204 від 24.12.2014 р.).

Проте, суд зазначає, що сума сплаченого судового збору не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судовий збір» за подання позовів майнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру та надати суду доказ такої сплати.

Підсумовуючи вищенаведене, позивачу необхідно надати суду:

- належним чином завірені примірники оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 р. № 2400-17-01, від 01.12.2014 р. № 2404-17-01, а також примірники для направлення їх відповідачу;

- копію нотаріально посвідченої довіреності на представника;

- докази сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху .

2. Встановити позивачу строк до 12 січня 2015 року для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук