Постанова № 42149680, 29.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2014 року 09:00 № 826/16016/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скар"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Скар" (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 липня 2014 року №0009432213 про сплату податку на додану вартість у сумі 111533 грн. 00 коп. (сто одинадцять тисяч п'ятсот тридцять три грн. 00 коп.) та штрафні санкції в сумі 27883 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн.) та рішення № 0009422213 від 02 липня 2014 року про сплату податку на прибуток у сумі 62825грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять п'ять грн.) та штрафні санкції в розмірі 15706 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 17.06.2013 року №1162/22-13/25410176.

З урахуванням наведеного суд, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Скар" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтер Компані» та ТОВ «Райт Експерт» за період з 01.01.2010 р. по 20.08.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2014 р. за №1162/22-13/25410176 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення: пп. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в розмірі 62 825 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 29610 грн., III квартал 2012 року - 8269 грн., IV квартал 2012 року - 24946 грн.; п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 111533 грн., у тому числі по періодам: вересень 2012 року - 7875 грн., жовтень 2012 року - 6375 грн., листопад 2012 року - 3900 грн., грудень 2012 року - 13483 грн., січень 2013 - 6780 грн., лютий 2013 року - 480 грн., квітень 2013 року - 22000 грн., травень 2013 року - 8400 грн., червень 2013 року - 24640 грн., липень 2013 року - 17600 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 02 липня 2014 року № 0009432213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 139 416,00 грн. (за основним платежем - 111 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27883,00 грн.); від 02 липня 2014 року № 0009422213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 78 531,00 грн. (за основним платежем - 62825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15706 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом розгляду скарги Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.09.2014 року за №8823/10/26-15-10-06-15 було залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажордом Обухів» (нова назва ТОВ "Райт Експерт" Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір надання посередницьких послуг № 09-1/01 від 09.01.2012 p. (надалі - Договір № 09-1/01).

У відповідності до п. 1.1 Договору № 09-1/01, виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати посередницькі послуги по організації та правовому супроводженню митного оформлення контрагентів Замовника, а Замовник прийняти та оплатити дані послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.1 та п. 4.1 Договору № 09-1/01, згідно з цього Договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги: повне правове супроводження митного оформлення вантажів згідно за замовленнями; сприяння в прискоренні митного оформлення вантажів згідно за замовленнями; допомога при отриманні спеціальних дозволів та сертифікатів; надання консультацій щодо нетарифного регулювання ЗЕД. Обов'язки Виконавця: Своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 2.1 цього Договору. При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов'язань, згідно з цим Договором, у 7-ми денний строк повідомити про це Замовника. Повідомлення про неможливість надання послуг є рівнозначним припиненню дії Договору і звільняє сторони від відповідальності за невиконання цього Договору в частині, що обумовлена зазначеною неможливістю надання послуг. Складати та передавати Замовнику зведений акт про надання послуг.

Також, 06.03.2012р. між Позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажордом Обухів» (Виконавець) укладено додаткову угоду №1 до Договору надання посередницьких послуг № 09-1/01 від 09.01.2012 p., а саме, внесення змін до п. 7 Договору № 09-1/01, зміна назви виконавця на ТОВ "Райт Експерт".

Крім того, 26.12.2012 р. між Позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Райт Експерт" (Виконавець) укладено додаткову угоду №1 до Договору надання посередницьких послуг № 09-1/01 від 09.01.2012 p., про наступне: 1. Сторони домовились, що вартість послуг, які вказані в п. 2 Договору, з « 01» січня 2013 року встановлюється у розмірі 60 відсотків від наданих Замовником послуг власним контрагентам. 2. Строк дії Договору продовжується до « 31» грудня 2013 року. 3. Всі інші умови Договору залишаються незмінними. 4. Ця угода складена в двох однакових примірниках, по одному для кожної із Сторін.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем на підтвердження виконання умов Договору № 09-1/01 підчас розгляду даної справи надано наступні документи: рахунки фактури: №30-10/03 від 30.03.2012 р., №28-1/05 від 28.05.2012 р., №31-01/08 від 31.08.2012 р., №28-01/09 від 28.09.2012 р., №10-01/10 від 10.10.2012 р., №12-01/11 від 12.11.2012 р., №10-01/12 від 10.12.2012 р., №31-01/01 від 31.01.2013 р.; акти здачі- приймання робіт: від 30 березня 2012 р. №ОУ-0000003, від 07 травня 2012 р. № ОУ-00000004, від 08 травня 2012 р. № ОУ-0000005, від 15 травня 2012 р. № ОУ-0000006, від 17 травня 2012 р. № ОУ-0000007, від 18 травня 2012 р. № ОУ-0000008, від 25 травня 2012 р. № ОУ-0000009, від 28 травня 2012 р. № ОУ-0000010, від 15 серпня 2012 р. № ОУ-0000040, від 20 серпня 2012 р. № ОУ-0000041, від 21 серпня 2012 р. № ОУ-0000043, від 21 вересня 2012 р. № ОУ-0000045, від 10 жовтня 2012 р. № ОУ-0000049, від 12 листопада 2012 р. № ОУ-0000069, від 28 грудня 2012 р. № ОУ-0000146, від 31 січня 2013 р. № ОУ-0000009, від 28 лютого 2013 р. № ОУ-0000025 до даних акті виконаних робіт надано ВМД.; податкові накладні: від 07 травня 2012 р. № 2, від 08 травня 2012 р. № 3, від 15 травня 2012 р. № 6, від 17 травня 2012 р. № 8, від 18 травня 2012 р. № 10, від 25 травня 2012 р. № 15, від 28 травня 2012 р. №16, від 15 серпня 2012 р. № 1, від 20 серпня 2012 р. №2, від 31 серпня 2012 року № 4, від 21 вересня 2012 р. № 2, від 10 жовтня 2012 р. №1, від 12 листопада 2012 р. №22, від 28 грудня 2012 р. №22, від 31 січня 2013 р. №14, від 28.02.2013 р. №22; банківські виписки.

Суд звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року по справі № 826/421/14, адміністративний позов ТОВ "Скар" задоволено та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2014 року № 0005332204 та № 0005342204 (надалі - Постанова від 18 лютого 2014 року).

З Постанови від 18 лютого 2014 року вбачається, що ТОВ "Скар" звернулося до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 жовтня 2014 року № 0005332204 та № 0005342204, які винесені на підставі Акту перевірки від 25 вересня 2013 року № 1016/22-04/25410176 з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Скар" по взаємовідносинах із ТОВ "Райт Експерт" за період травень, серпень 2012 року.

Постановою від 18 лютого 2014 року встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Скар" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Райт Експерт", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставин.

Враховуючи, що Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року по справі № 826/421/14 залишена без змін Ухвалою від 20 травня 2014 року Київського апеляційного адміністративного суду, то в даному випадку суд приходить до висновку, що правомірність укладання та виконання Договору № 09-1/01 не підлягає повторному аналізу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем було здійснено повторну перевірку Товариством з обмеженою відповідальністю "Скар", згідно Акту перевірки по даній справі (2010 р. - 2013 р.), згідно Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року по справі № 826/421/14 перевірку проведено за період травень - серпень 2012 р., таким чином податковим органом булу перевірено позивача два рази по взаємовідносини з ТОВ "Райт Експерт".

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ІНТЕРКОМ КОМПАНІ» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №05-д/2013 про надання послуг з проведення рекламної компанії від 15.03.2013 р. (надалі - Договір №05-д/2013).

У відповідності до п. 1.1 - 1.4 Договору №05-д/2013, Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується розробити, виготовити та виконати послуги з розповсюдження продукції рекламного характеру, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію та послуги на умовах цього Договору. Кількість, вартість, асортимент, строки виготовлення відповідної партії продукції, терміни та місця розповсюдження зазначаються у заявках-специфікаціях, які затверджуються Виконавцем та які є невід'ємною частиною Договору, на підставі яких на вимогу Замовника, а також у випадку, передбаченому Договором, виписується рахунок-фактура. У випадку несвоєчасного надання Замовником вихідних матеріалів (даних) для створення рекламної продукції, Виконавець має право продовжити строк виготовлення на відповідну кількість днів прострочки виконання Замовником своїх зобов'язань. Замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.1, п. 2.2 Договору №05-д/2013, Виконавець має право: при виконанні умов Договору працювати з субпідрядними організаціями без узгодження з Замовником. При цьому Виконавець у випадку невиконання обов'язків субпідрядника перед ним, не звільняється від відповідальності за Договором. Вимагати від Замовника подання Документального підтвердження достовірності інформації, яку містить його Реклама відповідно до вимог чинного законодавства України, та отримувати компенсацію від Замовника за невиконання своїх зобов'язань в розмірах, передбачених цим Договором. Повністю або частково припинити рекламну кампанію, відмовитись від розміщення рекламних матеріалів, а також розірвати Договір на будь-якому етапі без застосування штрафних санкцій до Виконавця у випадку: прийняття рішення про порушення, яке є в сюжеті реклами: якщо зміст рекламних матеріалів підпадає під заборону відповідно до Закону України «Про рекламу», та закону України «Про захист суспільної моралі»; якщо продукція/послуги, що рекламуються заборонені для реалізації/надання на території України або зміст рекламних матеріалів замовника порушує діюче законодавство. Виконавець зобов'язується: За дорученням Замовника виконати та розповсюдити рекламну продукцію не пізніше 10 робочих днів від дати яка узгоджена в специфікації. Виконавець зобов'язується письмово інформувати Замовника про затримки в виконанні робіт та наданні послуг і причинах їх виникнення, або телефонограмою.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем на підтвердження виконання умов Договору № 05-д/2013 підчас розгляду даної справи надано наступні документи: специфікація №1 від 01.04.2013 р., з змістом наступного: Характеристика рекламного матеріалу: СД-диски з нанесеною інформацією рекламного характеру у твердій обкладинці, кількість рекламного матеріалу що замовляється: 11 000 (одинадцять тисяч) штук, строк виготовлення рекламного матеріалу: до 30 квітня 2013 року, додаткові послуги: розповсюдження згідно узгодженого графіка, вартість одиниці замовлення: 12,00 (Дванадцять гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 2,00 (дві гривні 00 коп.), загальна вартість замовлення: 132 000,00 (Сто тридцять дві висячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 22 000,00 (Двадцять дві тисячі гривень 00 коп.), всього за специфікацією: 138 600,00 (сто тридцять вісім тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 23 100,00 (Двадцять три тисячі гривень 00 коп.), враховуючі вартість додаткових послуг та замовлень; специфікація №2 від 03.05.2013 р., з змістом наступного: Характеристика рекламного матеріалу: СД-диски з нанесеною інформацією рекламного характеру у твердій обкладинці, кількість рекламного матеріалу що замовляється: 4 000 (чотири тисячі) штук, строк виготовлення рекламного матеріалу: до 30 травня 2013 року, Додаткові послуги: розповсюдження згідно узгодженого графіка, вартість одиниці замовлення: 12,00 (дванадцять гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 2,00 (дві гривні 00 коп.), загальна вартість замовлення: 48 000,00 (сорок вісім тисяч гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 8 000,00 (вісім тисяч гривень 00 коп.), всього за специфікацією: 50 400,00 (п'ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 9 000,00 (дев'ять тисяч гривень 00 коп.), враховуючі вартість додаткових послуг та замовлень; специфікація №3 від 03.06.2013 р., з змістом наступного: Характеристика рекламного матеріалу: СД-диски з нанесеною інформацією рекламного характеру у твердій обкладинці, кількість рекламного матеріалу що замовляється: 11 000 (одинадцять тисяч) штук, строк виготовлення рекламного матеріалу: до 30 червня 2013 року, додаткові послуги: розповсюдження згідно узгодженого графіка, вартість одиниці замовлення: 12,00 (дванадцять гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 2,00 (дві гривні 00 коп.), загальна вартість замовлення: 132 000,00 (сто тридцять дві тисячі гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 22 000,00 (двадцять дві тисячі гривень 00 коп.), всього за специфікацією: 141 240,00 (сто сорок одна тисяча двісті сорок гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 23 540,00 (двадцять три тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.), враховуючі вартість додаткових послуг та замовлень; специфікація №4 від 01.07.2013 р., з змістом наступного: Характеристика рекламного матеріалу: Євробуклет з інформацією рекламного характеру повноколірний Євроконверт корпоративний (колір), кількість рекламного матеріалу що замовляється: 40 000 (сорок тисяч) штук, строк виготовлення рекламного матеріалу: до 31 липня 2013 року, додаткові послуги: розповсюдження згідно узгодженого графіка, вартість одиниці замовлення: 2,64 (Дві гривні 64 коп.) в т.ч. ПДВ 0,44 (Нуль гривень 44 коп.), загальна вартість замовлення: 105 600,00 (Сто п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 17 600,00 (Сімнадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.), всього за специфікацією: 105 600,00 (Сто п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 17 600,00 (Сімнадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.), враховуючі вартість додаткових послуг та замовлень; рахунки фактури: №28-01/12 від 28.12.2012 р., №01-04/04 від 01.04.2013 р., №03-04/05 від 03.05.2013 р., №03-11/06 від 03.06.2013 р., №01-07/07 від 01.07.2013 р.; видаткові накладні: №РН-0000046 від 31.12.2012 р., №РН-0000107 від 22.04.2013 р., №РН-0000109 від 24.04.2013 р., №РН-0000113 від 26.04.2013 р., №РН-0000128 від 08.05.2013 р., №РН-0000146 від 04.06.2013 р., №РН-0000166 від 27.06.2013 р., №РН-0000168 від 30.06.2013 р.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000110 від 29.12.2012 р., №ОУ-0000630 від 30.04.2013 р., №ОУ-0000765 від 31.05.2013 р., №ОУ-0000946 від 30.06.2013 р., №ОУ-0001018 від 19.07.2013 р., №ОУ-0001077 від 31.07.2013 р.; флаєри (поліграфічні роздаточні матеріали); податкові накладні: від 28.12.2012 р. №187, від 31.12.2012 р. №213, від 22.04.2013 р. №107, від 24.04.2013 р. №126, від 26.04.2013 р. №167, від 08.05.2013 р. №15, від 31.05.2013 р. №194, від 04.06.2013 р. №9, від 27.06.2013 №125, від 30.06.2013 №145, від 30.06.2013 р. №153, від 30.04.2013 р. №216, від 19.07.2013 р. №70, від 31.07.2013 р. №163; банківські виписки.

В матеріалах справи містяться договори, первинна документація, у відповідності до яких Позивач придбав товар (послуги), що в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені Договори були укладенні у відповідності до законодавства.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з посадових осіб позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. При цьому, підпунктом є) підпункту 138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

За п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Виходячи з приписів пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 липня 2014 року №0009432213 про сплату податку на додану вартість у сумі 11 1533 грн. 00 коп. (сто одинадцять тисяч п'ятсот тридцять три грн. 00 коп.) та штрафні санкції в сумі 27883 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн.) та рішення № 0009422213 від 02 липня 2014 року про сплату податку на прибуток у сумі 62825грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять п'ять грн.) та штрафні санкції в розмірі 15706 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі 2а-15590/12/2670; Ухвалі ВАСУ від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; Ухвалах ВАСУ: від 05 червня 2013 року К/9991/58219/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скар" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02 липня 2014 року №0009432213 про сплату податку на додану вартість у сумі 11 1533 грн. 00 коп. (сто одинадцять тисяч п'ятсот тридцять три грн. 00 коп.) та штрафні санкції в сумі 27883 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн.) та № 0009422213 від 02 липня 2014 року про сплату податку на прибуток у сумі 62825грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять п'ять грн.) та штрафні санкції в розмірі 15706 грн.

3. Судові витрати в сумі 445,00 грн. присудити на користь ТОВ «Скар» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О. Іщук