Ухвала суду № 42148870, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/800/44701/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 по справі №2а-5307/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнокомплекс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнокомплекс» (далі - ТОВ «Спецтехнокомплекс», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.01.2011 №0000282307/0.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладеного правочину є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС 03.09.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, пункту 4 статі 7, статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецтехнокомплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана Плюс» (далі - ТОВ «Дана Плюс») за період січень-березень 2011 року, за результатами якої контролюючим органом складено акт №16408/23-07/35892854 від 20.12.2011.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.01.2011 №0000282307/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 929507,00грн., з яких 929506,00грн. - за основним платежем та 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення вказаної суми грошового зобов'язання став висновок податкового орану про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року на загальну суму 929506,00грн.

Висновок податкового органу про порушення ТОВ «Спецтехнокомплекс» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Дана Плюс» з огляду на ознаки фіктивності вказаного підприємства, що свідчить про укладення договорів без настання реальних наслідків. При цьому, відповідач виходив з неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Дана Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із позивачем, ненадання ТОВ «Дана Плюс» до податкового органу пояснень та документів щодо підтвердження господарської правовідносин та відсутністю останнього за його юридичною адресою.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

На підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність та товарність спірних фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дана Плюс» щодо надання послуг будівельною технікою та механічними засобами підтверджується матеріалами справи, зокрема, належним чином оформленими первинними документами, зокрема, договором про надання послуг, податковими накладними, видатковими накладними та актами здачі-прийняття виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, послуги, надані ТОВ «Дана Плюс», використано позивачам у власній господарській діяльності.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій ТОВ «Дана Плюс» було зареєстровано в установленому законом порядку.

Неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Дана Плюс» не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Дана Плюс».

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 13.01.2011 №0000282307/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 по справі №2а-5307/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв