Ухвала суду № 42148862, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2014 р. м. Київ К/800/51582/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 817/2429/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

про стягнення коштів,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення податкового боргу в розмірі 347 424, 39 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року позовна заява в частині стягнення заборгованості в розмірі 70 257, 94 грн. залишена без розгляду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, кошти на суму податкового боргу 277 166, 45 грн.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг відповідача по орендній платі за землю в сумі 277 166, 45 грн. виник:

- в сумі 199 220, 40 грн. по декларації №9006511392 від 14.02.2013, в тому числі: по терміну сплати 02.03.2013 року в сумі 49 805, 10 грн., по терміну сплати 30.03.2013 року в сумі 49 805, 10 грн., по терміну сплати 30.04.2013 року в сумі 49 805, 10 грн., по терміну сплати 30.05.2013 року в сумі 49 805, 10 грн.;

- в сумі 3 916, 12 грн. по терміну сплати до 30.05.2013 року на підставі декларації №9025961422 від 07.05.2013 року;

- в сумі 13 664, 31 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000131504 від 12.02.213 року;

- в сумі 14 148, 64 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000241543 від 03.12.2012 року;

- в сумі 12 395, 17 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0002701543 від 27.07.2013 року;

- в сумі 20 052, 81 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004081543 від 03.12.2012 року;

- пеня в сумі 13 769, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо наявності підстав для стягнення боргу, оскільки суми податкових зобов'язань є узгодженими, заборгованість в добровільному порядку не сплачена, а надіслані боржнику податковим органом податкові вимоги №1/503 від 06.05.2009 року та № 2/684 від 02.07.2009 року не були оскаржені.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі та не підтверджених доказами, з огляду на таке.

Відповідно до п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове зобов'язання за січень-лютий 2013 року сплачено відповідачем не в повному обсязі, за березень-квітень 2013 року сплачено своєчасно та з переплатою, однак у зв'язку із наявністю на початок 2013 року недоїмки з орендної плати з юридичних осіб в сумі 467 368, 95 грн., залишку несплаченої пені в сумі 20 634, 95 грн. та пені в сумі 13 769, 00 грн. станом на 31.05.2013 року за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, прийшли до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Однак податкові повідомлення-рішення №0000241543 від 03.12.2012 року та №0002701543 від 27.07.2013 року, на підставі яких ґрунтуються доводи судів про наявність податкового боргу, у матеріалах даної справи відсутні.

Натомість наявні у матеріалах справи податкові повідомлення-рішення №0000241543 від 31.01.2013 року та №0002701543 від 27.07.2012 року не досліджувались судами і їм не дано правової оцінки.

Отже, є підстави для висновку, що судами не вжито належним чином передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання наявності чи відсутності підстав для стягнення податкового боргу, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 817/2429/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук