Ухвала суду № 42146009, 18.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7328/14

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

Гайворонського С.П.,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою,

встановила:

06 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому ставила питання про визначення порядку користування земельною ділянкою площею 239 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до часток сторін у домоволодінні.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить 21/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Вона провела реконструкцію належної їй частини в будинку, в результаті чого її частка у праві спільної часткової власності збільшилась до 16/25 частин будинку. При цьому, частка ОСОБА_4, яка складала 29/50 частин, зменшилась до 9/25 частини будинку.

Згідно довідки КП « ОМБТІ та РОН» від 12.11.2010 року про розрахунок ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1 у фактичному користуванні ОСОБА_4 у житловому будинку літ. «А» знаходиться: 1-1- житлова, площ. 16, 8 кв. м., 1-2 - житлова, площ. 12, 9 кв. м., загальною площею - 29,7 кв. м., житловою площею - 29, 7 кв. м., №1,3 - огорожа, що складає 9\25 частин домоволодіння.

Крім того, згідно тієї ж довідки : на літ. «А1,Б» - житлові будинки, «аі», «а3», «б» - веранда, «а2» - прибудова, «а4» - тамбур побудовані до 1992 року та надано висновок про технічний стан житлового будинку з господарськими будівлями, який є підставою для оформлення права власності, згідно пункту №3 Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 р. ввійшли в розрахунок ідеальних часток.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5747/24 від 21.01.2014р. запропоновано: надати у особисте користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 155 кв.м., що розташована з приляганням до фасадної, правої, лівої та задній зовнішній межі, що включає у тому числі, площу, яка зайнята частиною жилого будинку літ. «А» ( в складі кв. « 2»), жилим будинком літ. «Б», прибудовами літ. «А1», літ. «а», літ. «а-1», літ. «а-2», літ. «а-3», літ. «а-4», літ. «б» та надвірною спорудою літ. «В» - вбиральня, душ.

Вхід на земельну ділянку ОСОБА_3 пропонується зберегти через існуючу металеву хвіртку, що розміщена в огорожі фасадної межі зі сторони АДРЕСА_1, надати в особисте користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 84 кв.м., що розташована з приляганням до фасадної та лівої зовнішнім межам, що включає у тому числі, площу, яка зайнята частиною жилого будинку літ. «А» (в складі кв. 1), прибудови літ. «а5», літ. «а6».

Вхід на земельну ділянку ОСОБА_4 пропонується зберегти через існуючу металеву хвіртку, що розміщена в огорожі фасадної межі зі сторони АДРЕСА_1.

Межа, що розділяє ділянки особистого користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4, описується наступним чином:

Від фасадної межі зі сторони АДРЕСА_1 від точки, що розташована з відступом 1,45м від правої бокової межі по прямий лінії упродовж кам'яного огородження довжиною 8,50м; поворот наліво упродовж кам'яного огородження довжиною 4,67 м, далі по осі міжквартирної перегородки, що розділяє квартири співвласників на всю їх довжину до перетинання зі зовнішньою стіною жилого будинку літ. «А».

Представник відповідача подала до суду заяву, згідно якої визнала позовні вимоги, а також просила визначити варіант порядку користування земельною ділянкою, згідно з висновком експертизи.

Справа розглянута за відсутності представника Одеської міської Ради.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.

В апеляційній скарзі представник Одеської міської ради ставить питання про скасування вищевказаного рішення та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, з посиланням на те, що рішення суду ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник спір стосовно порядку користування земельними ділянками, якими вони користуються. При вирішенні цього питання судом враховано Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 5747/24 від 21.01.2014р., а також думки сторін, згідно яких вони погодились із запропонованим вищевказаним Висновком порядком користування спірними земельними ділянками, тобто позивач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 дійшли згоди щодо встановлення порядку користування суміжними земельними ділянками, який був покладений в основу оскаржуваного судового рішення.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою одеською державною нотаріальною конторою від 16.08.2004 року № 1-1381, належить 21\50 частина житлового будинку АДРЕСА_1.

У відповідності до цього Свідоцтва вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 239 кв.м., що свідчить про те, що зазначена земельна ділянка перебуває в користуванні позивача ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 08 січня 2009 року, актовий запис № 12, до розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_4 мала прізвище «ОСОБА_4» (а.с. 161).

Відповідно до Договору дарування від 23 жовтня 1996 року ОСОБА_6 (на даний час - відповідач по справі ОСОБА_4 набула у власність 29/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1., розташованого на земельній ділянці, площею 239 кв.м. (а.с.163-164).

Таким чином, позивачу на праві приватної власності належить 21/50 частин, а відповідачу - 29/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1., розташованого на земельній ділянці, площею 239 кв.м.

Згідно довідки КП «ОМБТІ та РОН» від 12.11.2010 року про розрахунок ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1 у фактичному користуванні позивача ОСОБА_3 у житловому будинку знаходиться: літ. «А»: 2-1 житлова, площ. 10, 3 кв. м., 2-2- житлова , площ. 12,2 кв. м., 2-3- кухня, площ.9,0 кв. м., 2-4- веранда, площею 2,5 кв. м., 2- 5- санвузол, площ. 1,3 кв. м., 3-1 - кухня, площ.7,3 кв.м., 3 -2 - житлова, площ. 13, 5 кв. м., 3-3 - тамбур, площ. 2-3 кв. м., загальною площею - 58, 4 кв. м. житловою площею - 36, 0 кв. м.; в літері «Б» житловому: 4-1-коридор, площею 3,1 кв.м., 4-2- житлова, площ. 10, 8 кв.м., загальною площею - 13, 9 кв. м., житловою площею - 10, 8 кв. м.; літ. «В»- убиральня - душ, 1 - мостіння, №2 - хвіртка, що складає 16/25 частин домоволодіння.

У фактичному користуванні відповідача ОСОБА_4 у житловому будинку знаходиться: літ. «А»: 1-1- житлова, площ. 16, 8 кв. м., 1-2 - житлова, площ. 12, 9 кв. м., загальною площею - 29,7 кв. м., житловою площею - 29, 7 кв. м., №1,3 - огорожа, що складає 9\25 частин домоволодіння.

Крім того, згідно тієї ж довідки на літ. «А1,Б» - житлові будинки, «аі», «а3», «б» - веранда, «а2» - прибудова, «а4» - тамбур побудовані до 1992 року, надано висновок про технічний стан житлового будинку з господарськими будівлями, який є підставою для оформлення права власності, згідно пункту №3 Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 р., а тому ввійшли в розрахунок ідеальних часток.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній часткові власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Частиною 2 ст. 88 ЗК України передбачено, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність встановлення між сторонами порядку користування спільною земельною ділянкою, що буде відповідати не тільки інтересам сторін, а і земельному законодавству, а також розміру часток у праві власності сторін на житловий будинок, що в свою чергу підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5747/24 від 21.01.2014 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суду у повній мірі відповідає загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, які передбачені ст. 3 ЦК України, оскільки таким чином суд врегулював виниклий між сторонами спір.

Свою апеляційну скаргу представник Одеської міської ради обґрунтовував тим, що жодна із сторін не має права користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, який належить їм на праві часткової власності.

Виходячи із зазначеного, апелянт наголошував на тому, що суд не мав права встановлювати порядок користування земельною ділянкою між особами, які не мають права на її користування.

Однак, дані доводи є безпідставними і спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Так, у відповідності до Рішення виконкому Одеської міської радим народних депутатів № 1438 від 06 грудня 1955 року громадянці ОСОБА_7 була надана у користування земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, площею 240 кв.м. (а.с.12-13).

Збудувавши на вказаній земельній ділянці житловий будинок, в подальшому, а саме 08 серпня 1968 року, 21/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 239 кв.м, ОСОБА_7 продала ОСОБА_8 (а.с.7).

В подальшому, після смерті ОСОБА_9 її чоловік ОСОБА_10 успадкував 21/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 239 кв.м, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15 квітня 1991 року (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_10, 16 серпня 2004 року 21/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 239 кв.м, успадкувала позивач ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом та Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (а.с.9-10).

Таким чином, у відповідності до ст. 120 ЗК України, в редакції 2001 року, який був чинним станом на 16 серпня 2004 року, до позивача ОСОБА_3 перейшло право користування часткою земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, пропорційно частки ОСОБА_3 у праві власності на нього.

Крім того, після смерті ОСОБА_7, 29/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 239 кв.м, успадкували ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданих Четвертою одеською державною нотаріальною конторою 18 жовтня 1996 року, реєстрові номери 3-1770, 3-1773, зареєстрованих в КП «ОМБТІ та РОН» під № 859, стор. 184, книга № 42 доп.

В подальшому, на підставі договору дарування від 23 жовтня 1996 року ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подарували ОСОБА_14 (на даний час - позивач ОСОБА_4) 29/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 239 кв.м (а.с.163-164).

Таким чином, у відповідності до ст. 30 ЗК України, в редакції 1991 року, який був чинним станом на 23 жовтня 1996 року, до набувача ОСОБА_4 від відчужувачів перейшло право користування часткою земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, пропорційно частки ОСОБА_4 у праві власності на нього.

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, який був чинним на час набуття ними права власності на частки житлового будинку, набули право користування частками земельної ділянки, розміром 239 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, пропорційно до їх часток у праві власності на цей будинок, тобто в розмірі 21/50 та 29/50 часток, відповідно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи представника заявника апеляційної скарги про те, що вищевказана земельна ділянка у користування сторін не надавалась, а тому суд порушив порядок надання громадянам у користування земельних ділянок, передбачених ст.ст. 10, 16, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 83, 116, 123 ЗК України, є безпідставними і необґрунтованими.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.Є. Виноградова

С.П. Гайворонський