Рішення № 42144902, 16.12.2014, Приморський районний суд м. Одеси

16.12.2014

Справа № 522/20703/13-ц

Провадження № 2/522/1234/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 рокуПриморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1785, КЕВ м. Одеси про визнання недійсною заборгованості за житлово-комунальні послуги, та за зустрічним позовом Військової частини А-1785 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до Військової частини А-1785, КЕВ м. Одеси та просить визнати недійсною заборгованість за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідно до акту про заселення військовослужбовцями Військової частини А-1785 від 18.01.2004 року йому, як старшому лейтенанту, разом із сім'єю було виділено для проживання приміщення площею 18, 0 кв. м. на території військового містечка №186 в службовому приміщенні військової частини з правом прописки на даній житловій площі.

Також позивач зазначає, що станом на 01 липня 2013 року на підставі розрахунків відповідача за ним нараховується заборгованість за спожиті комунальні послуги з тепло-, водо-, та електропостачання в розмірі 6 885, 54 грн., яку він вважає нарахованою неправомірно, оскільки відповідач при проведенні таких розрахунків застосовував тарифи, що не передбачені чинним законодавством. Позивач стверджує, що на неодноразові звернення його та інших мешканців військової частини до відповідача з вимогою надати калькуляцію щодо утворення сум нарахувань за житлово-комунальні послуги відповідачем було відмовлено з незрозумілих причин. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відсутність договірних відносин між ним, як споживачем комунальних послуг, та Військовою частиною А-1785, є підставою для визнання недійсною заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В подальшому з зустрічним позовом до ОСОБА_1 звернулась Військова частина А-1785, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини А-1785 заборгованість за спожиті комунальні послуги у загальному розмірі 7 350, 65 грн., що складається з: загальної суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2012 року по 01 серпня 2013 року в розмірі 6 885, 54 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 13, 75 грн.; трьох відсотків річних у розмірі 429, 18 грн.; пені за період з 01 лютого 2012 року по 01 серпня 2013 року в розмірі 22, 17 грн.

При цьому Військова частина А-1785 посилалась на те, що ОСОБА_1, як і інші мешканці приміщень військової частини, що є казармами, споживає комунальні послуги, за які Міністерство оборони України в особі КЕВ м. Одеси сплачує постачальним організаціям кошти за вартістю, визначеною договорами на надання послуг цими організаціями, а тому ОСОБА_1 повинен відшкодовувати понесені Військовою частиною А-1785 витрати у вигляді оплати за спожиті ним комунальні послуги. Також зазначено, що мешканці будинків отримують послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання через передавальні пристрої військової частини. Окремі приміщення мешканців не обладнані приладами обліку, індивідуальні договори з постачальниками комунальних послуг мешканцями не укладалися. Однак, ОСОБА_1 тривалий час плату за надані йому комунальні послуги не здійснював, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед Військовою частиною А-1785, яка за період з 01 березня 2012 року по 30 липня 2014 року з врахуванням інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення сплати заборгованості складає 7 350, 65 грн.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити. Заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог Військової частини А-1785.

Представник Військової частини А-1785 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та підтримала зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Представник КЕВ м. Одеси в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та вказав, що будівля №3 військового містечка №186, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 10 є державним військовим майном, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, а в експлуатації до серпня місяця 2014 року знаходилась у Військовій частині А-1785. При цьому, між Військовою частиною А-1785 та постачальниками житлово-комунальних послуг були укладені окремі договори про надання послуг. Саме згідно тарифів даних організацій мешканцям військового містечка обчислюється вартість спожитих послуг. Тому, представник КЕВ м. Одеси не заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог Військової частини А-1785.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думки сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А-1785, КЕВ м. Одеси не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Військової частини А-1785 до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 під час проходження військової служби в Одеському гарнізоні в 2004 році був заселений для тимчасового проживання в будинок №3 військового містечка №186, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 10, в однокімнатне приміщення загальною площею 18, 0 кв. м., разом із членами сімї дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 з правом прописки на даній житловій площі, що підтверджується відповідним актом про заселення військовослужбовця Військової частини А-1785 старшого лейтенанта ОСОБА_1 (а. с. 6). Вказана будівля має статус відомчої службової будівлі згідно з листом КЕВ м. Одеси №990 від 27 березня 2012 року (а. с. 111).

Оскільки вищевказане приміщення не відноситься до житлових приміщень та не призначене для постійного проживання, у відповідності до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу УРСР» при розгляді спорів, що не врегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових истин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

КЕВ м. Одеси відповідно Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказу МОУ від 03.07.2013 р. № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та Положення про КЕВ м. Одеси є державною військовою бюджетною установою, що здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, установ та військових містечок, дислокованих у межах відповідальності.

Зокрема, до повноважень КЕВ м. Одеси належить проведення розрахунків з постачальниками за комунальні послуги та енергоносії, спожиті військовими частинами (на території військових містечок) відповідно асигнувань з державного бюджету.

Також судом встановлено, що Військова частина А-1785 користується відповідними комунальними послугами на підставі укладених КЕВ м. Одеси з постачальниками договорів, а саме: на постачання теплової енергії укладений договір №5501 з КП «Теплопостачання м. Одеси» від 01 листопада 2006 року (а. с. 142); про централізоване проведення розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення Укладений договір №1 з ТОВ «Інфокс» від 01 лютого 2006 року (а. с. 154); на постачання електроенергії укладений договір №2 з ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» від 20 січня 2006 року (а. с. 152).

Отже, за зазначеними договорами КЕВ м. Одеси виступає як платник, однак, водночас, між фактичними споживачами послуг військовими частинами та постачальниками укладені окремі договори про надання послуг.

Тарифи, визначені згідно чинного законодавства постачальниками послуг (ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», TOB «Інфокс», КП «Теплопостачання м. Одеси») відповідно застосовуються КЕВ м. Одеси при проведенні розрахунків з мешканцями військового містечка, зокрема № 186, щодо відшкодування вартості спожитих послуг, що підтверджується також відповідною довідкою про вартість комунальних послуг станом на 01 липня 2014 року (а. с. 163).

Відповідно до ст. ст. 66, 67 ЖК УРСР плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється із загальної площі квартири. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 p., вбачається, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний, в тому числі, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 68 ЖК УРСР визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити та плату за комунальні послуги. Квартирна плата в будинках державного та громадського житлового фонду вноситься щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, ОСОБА_1, всупереч вищевказаним нормам, тривалий час плату за надані йому комунальні послуги не здійснював, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед Військовою частиною А-1785, яка станом з 01 серпня 2013 року складає 6 885, 54 грн., що підтверджується попереджувальним листом командира Військової частини А-1785 від 09 серпня 2013 року (а. с. 107), яку ОСОБА_1 не визнає.

Втім, слід зазначити, що ОСОБА_1 до суду не надав відповідного розрахунку нарахованої йому заборгованості, як і не спростував доводів Військової частини А-1785 про фактичне отримання позивачем житлово-комунальних послуг. При цьому, позивачем належних доказів у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України на підтвердження своєчасного виконання зобов'язань в частині погашення заборгованості суду не надано.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Враховуючи вищевикладене, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, чим обґрунтовує ОСОБА_1 свої позовні вимоги, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що 13 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та КЕВ м. Одеси був укладений договір про надання житлово-комунальних послуг (а. с. 157), що спростовує доводи ОСОБА_1 про відсутність договірних відносин між сторонами.

Тому, суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2012 року по 01 серпня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні також доведено, що у звязку з непогашенням ОСОБА_1 заборгованості за спожиті комунальні послуги інфляційні витрати за період з 01 лютого 2012 року по 01 серпня 2013 року складають 13, 75 грн., а три відсотки річних у розмірі 429, 18 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору про надання житлово-комунальних послуг від 13 вересня 2014 року за несвоєчасне внесення плати боржник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тому суд вважає за можливе тягнути також з ОСОБА_1 суму пені за прострочення виконання зобовязання у розмірі 22, 17 грн.

Обґрунтованість вимог Військової частини А-1785 в частині стягнення суми інфляційних витрат, трьох відсотки річних та пені підтверджується також правовими позиціями ВСУ викладеними в постановах по справі №6-68цс12 від 20 червня 2012 року та по справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року.

Крім того, у звязку з несплатою Військовою частиною А-1785 суми судового збору за подання зустрічного позову, суд вважає за можливе стягнути його з ОСОБА_1 в дохід держави у розмірі 243, 60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

У звязку з вищезазначеним, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А-1785, КЕВ м. Одеси не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Військової частини А-1785 до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 66, 67, 68 ЖК УРСР, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 154, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини А-1785, КЕВ м. Одеси про визнання недійсною заборгованості за житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Позовні вимоги Військової частини А-1785 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Військової частини А-1785 (код ЄДРПОУ 08022573) заборгованість за спожиті комунальні послуги у загальному розмірі 7 350 (сім тисяч триста пятдесят) грн. 65 коп., що складається з: загальної суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2012 року по 01 серпня 2013 року в розмірі 6 885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят пять) грн. 54 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 13 (тринадцять) грн. 75 коп.; трьох відсотків річних у розмірі 429 (чотириста двадцять девять) грн. 18 коп.; пені за період з 01 лютого 2012 року по 01 серпня 2013 року в розмірі 22 (двадцять дві) грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави суму судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЮ.Б. Свячена