Ухвала суду № 42142403, 22.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 88-ц/790/8178/14 Справа: № 645/6511/14 ц Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Бондарева І.В. Доповідач: Малінська С.М.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Піддубного Р.М.,

Швецової Л.А.

за участю - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з названим позовом, в обґрунтування якого позивач зазначав, що відповідно до укладеного 25 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 кредитного договору № 62-0061001/ФКВ-08, останній отримав кошти у розмірі 56000 доларів США. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанка» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до умов якого останній отримав права вимоги до боржників ТОВ «Укрпромбанка», а отже позивач набув права вимоги за кредитним договором № 62-0061001/ФКВ-08 від 25 вересня 2008 року. ОСОБА_3 умов укладеного кредитного договору належним чином не виконав та станом на 17 квітня 2014 року його заборгованість складає 794779,11 грн., у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму, яка складається із тіла кредиту - 580960,65 грн., заборгованості за відсотками - 191343,5 грн., комісії за ведення кредиту - 22474,96 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2014 року у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 25 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 62-0061001/ФКВ-08, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 56000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 24 вересня 2020 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 11,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом (а.с.5-13).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

Проте, судова колегія не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи право вимоги, що виникло з кредитного договору від 25 вересня 2008 року у ТОВ «Український промисловий банк», останнім передано ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується договором про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року (а.с.23-27).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК).

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом або договором наслідки.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК).

Наявність боргу відповідача перед позивачем підтверджено розрахунками, які містяться в матеріалах справи (а.с.13, 16).

Будь-яких доказів на підтвердження виконання зобов'язань за укладеним 25 вересня 2008 року договором щодо повернення кредиту відповідачем ОСОБА_3 не надано.

Заяви про застосування строку позовної давності матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач ОСОБА_3 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного повернення грошових коштів належним чином не виконав, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с.13), а тому є передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача з ОСОБА_3 заборгованості за вказаним договором у розмірі 794779,11 грн., які складаються із тіла кредита - 580960,65 грн., заборгованості за відсотками - 191343,5 грн., комісії за ведення кредиту - 22474,96 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на корить якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовної заяви ПАТ «Дельта Банк».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 256, 257, 546, 610 - 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 88 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2014 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 389236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором № 62-0061001/ФКВ-08 у сумі 794779,11 грн., з яких: тіло кредиту - 580960,65 грн., заборгованості за відсотками - 191343,5 грн., комісії за ведення кредиту - 22474,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді