Ухвала суду № 42141827, 12.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/3065/14 Головуючий 1-ї інстанції - Бобко Т.В.

Справа № 635/2704/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

26 жовтня 2006 року ОСОБА_3, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 01 червня 1998 року з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з якою її синові ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Внаслідок чого йому була встановлена інвалідність.

31 жовтня 2003 року кримінальна справа відносно відповідача була закрита за примиренням обвинуваченого і потерпілого. На час її звернення з клопотанням про закриття кримінальної справи відповідачем були відшкодовані понесені нею витрати на лікування сина та інші витрати на загальну суму 2 220,00 грн.

В подальшому стан здоров'я сина погіршився у зв'язку з спричиненими під час дорожньо-транспортної пригоди закритою черепно-мозковою травмою і струсом головного мозку.

Її звернення до ОСОБА_1 з проханням надання матеріальної допомоги на лікування сина залишилося без відповіді і будь-якого реагування.

Зважаючи на зазначене, просила суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 10 120,00 грн. (де розмір витрат на придбання ліків становить 1 000,00 грн., транспорті витрати становлять 400,00 грн., витрати на додаткове харчування 8 720,00 грн.) та моральної шкоди, спричиненої даною дорожньо-транспортною пригодою 13 125,00 грн.

09 грудня 2013 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано пояснення, в яких зазначено, що з позовом не погоджуються та просять суд провадження по справі закрити у зв'язку з закінченням строку позовної давності. При цьому вказує, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, захворювання останнього не пов'язано з ушкодженнями, отриманими під час ДТП, а є наслідком хронічного психічного захворювання, яким він страждає з дитинства. Також завдана ОСОБА_4 під час ДТП шкода була відшкодована ОСОБА_3 у повному обсязі, на підтвердження чого в матеріалах кримінальної справи містяться розписки залученого судом в якості третьої особи - ОСОБА_4

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять суд, рішення суду першої інстанції змінити, у задоволенні вимог в частині відшкодування на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 6 000,00 грн. відмовити. При цьому посилалися на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Не погоджуються з висновками суду щодо ухилення відповідача від проведення судової експертизи, оскільки усі витрати на її проведення зобов'язана нести та особа, яка зацікавлена в її проведенні. Незважаючи на те, що висновки експертизи необхідні позивачу по справі для підтвердження своїх доводів та позовних вимог, ОСОБА_4 від її проведення відмовився. На цей час ОСОБА_4 є здоровою людиною, яка веде активний спосіб життя.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримувала.

ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на її користь 6000,0 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої її сину - ОСОБА_4, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив з того, що 1 червня 1998 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_1, внаслідок якої малолітньому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У зв'язку з отриманою травмою, малолітній ОСОБА_4 тривалий час знаходився на лікуванні, йому була встановлена інвалідність третьої групи.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що діями відповідача сину позивача заподіяна моральна шкода, у відшкодування якої підлягає стягненню з відповідача 6000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, так як вони відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ст.ст. 23, 1168 ЦК України, роз'ясненням, які містяться у пунктах 2, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди».

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 01 червня 1998 року близько 12:00 годин, в м. Мерефа Харківського району Харківської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Комінтерна в напрямку залізничної станції «Артемовка», в районі перехрестя з вулицею Зеленогайською, допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_4, який на велосипеді перетинав проїзну частину вулиці Комінтерна, в результаті чого, потерпілому були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я (а. с. 9 том.1).

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2003 року провадження по кримінальній справі у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (а. с. 6 том.1).

Із вказаної постанови виходить, що представник потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання про зупинення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, посилаючись на ті обставини, що спричинена злочином шкода потерпілому відшкодована ( а. с. 6 том. 1).

Зібрані по справі докази свідчать про те, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди малолітньому ОСОБА_4 були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а саме: закритий перелом обох кісток правої голені зі зміщенням, ушиблена рана правої голені, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, рвана рана нижньої губи, гематома області підборіддя.

Із пред'явленої позивачем медичної документації вбачається, що після перенесеної черепно-мозкової травми ОСОБА_4 встановлений діагноз - органічний психосиндром, психопатоподібні стани на фоні перенесеної черепно-мозкової травми ( а. с. 7-10, 15, 40, 44, 46, 91-92 том.1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 з вини відповідача були спричинені моральні та фізичні страждання, оскільки тривалий час малолітній ОСОБА_4 вимушений був знаходитися на лікуванні, наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, що вплинуло на загальний стан здоров'я потерпілого.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що діями відповідача потерпілому ОСОБА_4 було спричинено моральну шкоду у відшкодування якої суд правильно стягнув з нього 6000, 00 грн.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі відносно того, що при розгляді справи судом першої інстанції не була прийнята до уваги та обставина, що відповідачем була відшкодована спричинена внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкода, були предметом розгляду суду і вони не можуть бути визнані правовими підставами для скасування рішення суду, оскільки встановлено, що відповідачем було передано позивачу 2200,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, витраченої на лікування неповнолітнього ОСОБА_4

Дані обставини у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджуються сторонами.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що судом не була проведена призначена судово-медична експертиза, у зв'язку з чим не встановлено причинний зв'язок між перенесеною сином позивача травмою та його подальшим станом здоров'я, не спростовують висновків суду першої інстанції про спричинення потерпілому з вини відповідача моральної шкоди, оскільки даний висновок зроблений судом виходячи із всіх обставин справи по спричиненню малолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судом враховані всі обставини по справі, тяжкість спричинених тілесних ушкоджень, вчинення ОСОБА_1 злочину з необережності і правильно визначений розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача у відшкодування моральної шкоди.

Та обставина, що ОСОБА_4 за період розгляду справи судом досягнув повноліття, однак був залучений до участі у справі не в якості позивача, а як третя особа, не може бути правовою підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ч.1,3 ст.154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина та звернення до суду.

За захистом прав та інтересів дитини і тоді коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за захистом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови у позові ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди сторонами не оскаржується, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: