Рішення № 42139447, 17.12.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6634/14-ц

Провадження № 2/645/2130/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фрунзенський РВ м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, про припинення права спільної часткової власності, стягнення грошової компенсації та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фрунзенський РВ м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, в якому просить суд припинити право власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на 4/21 частки у спільній частковій власності на квартиру № 26, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 5., стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 4/21 частки квартири № 26, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 5 в сумі 23 770,00 грн., визнати за ОСОБА_2 право власності на 4/21 частки квартири №26, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 5., зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 29 жовтня 1998 року нею та ще шістьма членами її сім'ї була приватизована квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, квартира була поділена між всіма власниками на частки по 1/7 частці кожному.16 липня 2011 року один зі співвласників квартири, а саме: ОСОБА_7, помер. 1/7 частку померлого успадкувала його мати, ОСОБА_8 в розмірі 2/3 та син, ОСОБА_3 в розмірі 1/3. 09 листопада 2012 року помер ще один зі співвласників квартири, а саме: ОСОБА_9, його частку 1/7 квартири успадкувала його дружина ОСОБА_8. На цей час частки на спільну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, розділені наступним чином: позивач володіє 3/21 часткою квартири; ОСОБА_4 мати позивача, володіє 8/21 часткою квартири; ОСОБА_6 володіє 3/21 часткою квартири; ОСОБА_5 володіє 3/21 часткою квартири; ОСОБА_3 володіє 4/21 часткою квартири. Всі вищевказані співвласники зареєстровані у спільній квартирі, але ОСОБА_10 більше ніж 13 років у цій квартирі не проживає, не платить комунальні послуги, жодним чином не приймає участі в утриманні їх спільної квартири. Фактична адреса проживання відповідача: АДРЕСА_3. Зі згоди всіх власників квартири позивач неодноразово зверталась з пропозицією до відповідача викупити його частку у спільній квартирі, оскільки він тут не проживає, не приймає жодної участі в утриманні квартири, не платить комунальні послуги та його частка у спільній квартирі є не значною, але жодного разу він не погодився на продаж. Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності від 28 липня 2014 року вартість частки відповідача, а саме: 4/21, якою він володіє у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, складає 23 770,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив у їх задоволенні відмовити, проти припинення права його власності на 4/21 частки спірної квартири, виплати йому компенсації заперечував, пояснив суду, що йому належить 4/21 від чотирикімнатної квартири, що аж ніяк не може розглядатися як незначна частка житла. Також відповідач зауважив, що позивач, подає свій позов одноособово, та просить «розподілити» вивільнену частку у спільному майні до власної частки, не зважаючи на те, що є інші співвласники квартири. Окрім того, позивачем до свого позову долучено лише висновок субєкта оціночної діяльності, порушивши цілий ряд вимог цивільного процесуального законодавства, які висуваються при залученні до участі у справі експерта, однак, з клопотанням про призначення експертизи позивач до суду не звертався. На думку відповідача, не відповідає дійсності і твердження позивача, що він не приймає участь у сплаті комунальних послуг для утримання квартири, оскільки він щомісяця надавав грошові суми на покриття частини цих платежів співвласникам, у тому числі і позивачу, і лише зрозумівши, що його хочуть позбавити його ж власності, відповідач почав сплачувати комунальні послуги самостійно. Окрім того, відповідач зазначив, що оспорювана частка у власності на житло є єдиною нерухомістю на яке він має право власності, у звязку з чим очевидною є істотність шкоди, завданої мені при припиненні мого права власності у спільному майні.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечували.

Третя особа ОСОБА_12 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи - Фрунзенського РВ м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, в ухваленні рішення поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

У ході судового розгляду встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить 3/21 частки квартири АДРЕСА_4; ОСОБА_4 є власницею 8/21 часткою зазначеної квартири; ОСОБА_6 володіє 3/21 часткою квартири; ОСОБА_5 володіє 3/21 часткою квартири; відповідач ОСОБА_3 володіє 4/21 часткою квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29 жовтня 1998 реєстраційний номер №898-129635, договором про визначення часток майна у спільній сумісній власності від 04.09.2013 року, технічним паспортом на квартиру від 14 серпня 2013 року, свідоцтвами про право на спадщину від 09.07.2013 року, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно довідки з місця проживання, виданої 11.07.2014 року начальником дільниці №56 КП «Жилкомсервіс», в квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

У відповідності до ч. 1. ст.. 365 ЦК України Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Тобто, питання про позбавлення права власності у спільному майні може ставитися лише за вимогою усіх співвласників.

За вимогою ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Сторони мають рівні процесуальні права і обовязки, можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу і кожна зі сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.

ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_13 ОСОБА_5 є повноправними власниками спірної квартири, однак, вони залучені позивачем до участі у справі як треті особи, у той час як процесуальні права третьої особи значно вужчі, ніж права сторони у справі, тобто позивачем невірно визначений субєктний склад осіб, які беруть участь у справі у звязку з чим неправильно визначено спосіб захисту своїх інтересів. Судом неодноразово під час судового розгляду наголошувалося на необхідності зміни процесуального статусу зазначених осіб, що було проігноровано позивачем.

Окрім того, як вже зазначалося ст. 365 ЦК України встановлює вичерпний перелік підстав для припинення право особи на частку у спільному майні, які зазначалися вище.

Відповідачу на праві спільної часткової власності на лежить 4/21 чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4.

Позивачем та її представником не надану суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що спільне володіння і користування жилим будинком, співвласниками якого є сторони у справі, є неможливим.

Крім того, враховуючи, що предметом спору є частка в чотирикімнатній квартирі, суду не надано доказів на підтвердження того, чому неможливо розподілити між співвласниками квартиру таким чином, щоб кожен з них міг користуватись своєю часткою без завдання шкоди для іншого.

Також суду не надано доказів того, що відповідач має на праві власності чи хоча б користування інше нерухоме майно, придатне для проживання в ньому, що позбавляє можливість дати суду оцінку тієї обставини, чи не завдасть припинення права власності відповідача на частину квартири істотної шкоди його інтересам.

До того ж відповідач заперечував проти присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної власності, оскільки це порушить його право на житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті

статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Тому суд вважає, що припинення права власності на 4/21 частку спірної квартири, яка належить відповідачу, завдасть істотної шкоди його інтересам.

Окрім того, позивачем в обґрунтування позовних вимог про вартість частки квартири відповідача надано висновок субєкта оціночної діяльності ТОВ «РІЕЛТІ-БРОКЕРІДЖ», про вартість майна, у той час як у відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток, під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для застосування ст..365 ЦК України та припинення права відповідача на 4/21 спірної квартири та визнання права власності на цю частку за позивачем.

Оскільки вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/3 частину квартири з виплатою компенсації відповідачці, є похідними від вимог про припинення права власності на частку у спільному майні, то вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Так як суд відмовляє в цій частині позову, то також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зняття відповідача з реєстрації за вказаною адресою, які були заявлені як такі, що витікають з припинення ОСОБА_3 права власності на частину квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 365 ЦК України, 3, 10; 11; 27, 30, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Фрунзенський РВ м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, про припинення права спільної часткової власності, стягнення грошової компенсації та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: