Ухвала суду № 42127802, 26.12.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Оніпко О.В., Собіна І.М.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

за участі позивача та представників відповідача і третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс на рішення Рівненського міського суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Державна спеціалізована фінансова установа „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву в особі Рівненського регіонального управління; про зобов'язання виконати умови договору,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 19 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс (далі ТОВ „ Рівненський МЖК) (33023 м. Рівне, вул. Клима Савура, 14, код ЄДРПОУ: 13988757) виконати зобов'язання за договором про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 22.11.2005 року шляхом здійснення будівництва та здачі в експлуатацію індивідуального шестикімнатного двоповерхового цегляного житлового будинку, загальною проектною площею 219,80 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Л.Українки, 21, відповідно до договору інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 22.11.2005 року та проектно-кошторисної документації.

Стягнуто з ТОВ „Рівненський МЖК на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень та 8,50 гривень судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач покликався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На її обґрунтування зазначалось про недодержання судом вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, його ухвалення без повного і обєктивного зясування обставин, що мають значення для справи. Вважав, що суд не дав належної правової оцінки та не спростував доводи відповідача про те, що позивачем було допущено порушення строків інвестування будівництва, яке здійснювалось з 27.07.2006 по 04.09.2007 року, та затвердженого сторонами графіка фінансування.

З моменту підписання договору № 7-162 від 22.11.2005 року про інвестування будівництва (реконструкції) житла до отримання останніх коштів від інвестора пройшло 22 місяці. За цей період значно зросла нормативна зарплата, вартість механізмів та будівельних матеріалів, що призвело до подорожчання вартості будівництва. Оскільки товариством повністю освоєні кошти, які надійшли від позивача, що підтверджуються довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, то подальше виконання будівельних робіт неможливе без їх фінансування зі сторони позивача.

Покликаючись на вимоги ч.3 ст. 883 ЦК України, зазначав, що оскільки порушення графіку фінансування будівництва об'єкту сталося не з вини відповідача, тому він не зміг виконати у визначені договором строки та ціною будівництво будинку. Висновки суду про допущення порушень виконання умов договору ТОВ "Рівненський МЖК" не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а є наслідком порушення умов договору зі сторони позивача.

Вважав, що право позивача не порушено відповідачем. Натомість порушення відбулися зі сторони ОСОБА_1, що призвело до зриву строків виконання умов договору відповідачем та збільшення вартості новозбудованого житла.

Крім того, на зміну вартості будівництва не вплинула пожежа, оскільки її наслідки були повністю усунуті ТОВ "Рівненський МЖК" за його рахунок, що й не заперечував позивач.

Посилався на порушення судом норм процесуального права, оскільки висновки суду, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що покладені в основу рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами в порядку вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України.

З цих підстав просить рішення Рівненського міського суду від 19 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач продовжує порушувати зобовязання за договором про інвестування в будівництво житла, посилаючись на безпідставні мотиви, в звязку з чим вимоги позивача визнано доведеними і обґрунтованими, а позов задоволено.

Матеріалами справи встановлено, що 15 грудня 2005 року між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі Фонд) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №162, за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник одержав 236 704 гривень зі строком повернення 111, 9 кварталів з цільовим призначенням на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 219, 8 кв.м. згідно з проектом за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок (а.с. 5-8).

На виконання п. 2.1. цього договору 21 грудня 2005 року позивачем внесено на рахунок банку-агента 7 554 гривень, що сторонами не оспорюється і підтверджується відповідною квитанцією №243129/_001 (а.с. 11).

Відповідно до графіка погашення позичальником зобовязань за кредитом, що є додатком до договору, зобовязання зі сплати кредитних коштів повинні були виникнути у ОСОБА_1 з І кварталу 2007 року (а.с. 9-10).

Сторони визнали, що в дійсності суму кредитних коштів кредитодавцем повністю передано відповідачу лише у вересні 2007 року.

Пункт 2.4. кредитного договору визначає здійснення використання кредиту виключно у безготівковій формі за письмовим розпорядженням Фонду шляхом перерахування банком-агентом з рахунку позичальника на рахунок забудовника суми коштів відповідно до договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла, що укладається між позичальником і забудовником або між Фондом, що виконує функції замовника, і підрядником, або шляхом оформлення відповідних документів про передачу матеріальних ресурсів, на виконання умов договору.

22 листопада 2005 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Рівненський МЖК" укладено договір №7-162 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла (а.с. 12-14, зв.).

Цим правочином передбачено участь інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність, а забудовник зобовязався здійснювати комплекс заходів по правовому, технічному та організаційному забезпеченню будівництва, внесенню грошових коштів та інших вкладів й інвестицій.

Об'єктом інвестування є будівництво індивідуального шестикімнатного двоповерхового цегляного житлового будинку, загальною площею 219, 80 кв.м., розташованого в с. Городок Рівненського району Рівненської області.

Пунктом 3.2. договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла було передбачено планове введення будинку в експлуатацію в І кварталі 2007 року. Термін введення в експлуатацію міг бути перенесений лише за згодою сторін договору.

Вважаючи, що відповідач не виконує договірні зобовязання належним чином, чим порушує його субєктивні цивільні права, ОСОБА_1 у листопаді 2009 року звернувся з позовом до ТОВ "Рівненський МЖК", вимагаючи зобовязати відповідача виконати зобовязання за договором про інвестування у будівництво (реконструкцію) житла шляхом здійснення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку.

Стаття 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачає, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між субєктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Відповідно до ч. 1 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого обєкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Тобто законом встановлено презумпцію винуватості підрядника.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом першої інстанції з'ясовано, що будівництво житлового будинку не закінчене, однак на час виникнення спірних відносин збудовано фундамент, каркас та накрито дахом. Ступінь готовності будівництва не визначався.

Норми ч. 4 ст. 879 ЦК України встановлюють, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Додатком до договору №7-162 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 22 листопада 2005 року передбачено дату сплати 94 відсотків від вартості житла 31 січня 2007 року, а 3 відсотки від вартості житла, що залишилися, протягом десяти днів після отримання в БТІ технічного паспорта на будинок, тобто після введення обєкта в експлуатацію (а.с. 15).

Тому з висновками місцевого суду про порушення прав позивача і необхідність їх судового захисту погоджується й колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про збільшення вартості будівництва за рахунок зростання цін на будівельні матеріали та середнього заробітку робітників на увагу не заслуговують, оскільки матеріали справи не містять жодних пропозицій забудовника змінити суму інвестування частки інвестора.

З таких самих міркувань не можна погодитися і з покликаннями автора скарги на недодержання інвестором строків інвестування будівництва протягом часу з 27 липня 2006 року по 4 вересня 2007 року.

Так, відповідно до п. 4.2. договору №7-162 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 22 листопада 2005 року зміна суми інвестування частки інвестора здійснюється у разі:

Щодо доводів ТОВ "Рівненський МЖК" про недоведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, то вони спростовуються тими обставинами, що доведення тягаря своєї невинуватості законом покладено саме на забудовника, а доказів, які належно і переконливо підтвердили би виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, він не надав, а судом їх не було здобуто.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: