Ухвала суду № 42123833, 01.12.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/436/14

Справа № 677/161/14-к Головуючий в 1-й інстанції

Чорна Л.М.

Категорія: ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 396 КК України Доповідач Цугель І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цугеля І.М.,

суддів Задворного О.Л., Шершуна В.В.,

при секретарі Купельській Н.П.,

з участю прокурора Гунько О.Б.,

потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

виправданих ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами процесуального керівника у кримінальному провадженні - старшого прокурора відділу прокуратури області, захисника ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Красилівського районного суду від 23 червня 2014 року, -

В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, невійськовозобов'язаного, -

виправдано за ч. 1 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, невійськовозобов'язаного, -

виправдано за ч. 1 ст. 396 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Судові витрати в сумі 48592,28 грн. віднесено на рахунок держави.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Питання стосовно речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За виправдувальним вироком суду органами досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались у тому, що 08.01.2011 року, зустрівшись у м. Старокостянтинові, на протязі дня вони спільно вживали алкогольні напої в різних місцях даного міста. Зокрема, в період приблизно з 19 до 24 години ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вживали спиртні напої в барі «Гамбрінус», що по вул. Софіївській, 1 «а» м. Старокостянтинова. Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з вказаного бару та сіли у автомобіль під керуванням невстановленого слідством водія.

09.01.2011 року близько 01 години, рухаючись автомобілем вулицями м. Старокостянтинова, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вирішили придбати цигарки, для чого зупинились на проїзній частині дороги біля торгівельного кіоску № 6, розташованого по АДРЕСА_4. В цей час ОСОБА_7 побачив ОСОБА_9, яка йшла в його напрямку із кіберспортивного клубу «Бункер», що розташований по вул. Софіївській, 2 м. Старокостянтинова, рухаючись по тротуарній доріжці зі сторони алеї Хохтіф до місця свого проживання, яке знаходиться АДРЕСА_1. Коли ОСОБА_9 проходила повз автомобіль, ОСОБА_7 запропонував їй проїхатися з ним та ОСОБА_8 на автомобілі, на що вона погодилась. Після цього ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сіли в автомобіль та поїхали вулицями м. Старокостянтинова. Близько 02 години вони приїхали до поля колишнього військового радгоспу, яке розташоване за містом, поблизу вул. Заїкіна м. Старокостянтинова, на відстані близько 700 метрів від межі міста. ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли з автомобіля, водій якого одразу ж поїхав у невідомому напрямку.

ОСОБА_8 через погане самопочуття, внаслідок вживання надмірної кількості алкоголю, відійшов у сторону. ОСОБА_7 розмовляв з ОСОБА_9 Під час розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на грунті раптових неприязних відносин, виникла сварка.

В ході даного конфлікту, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх тяжкі наслідки, маючи значну перевагу у фізичній силі над неповнолітньою ОСОБА_9, з метою вбивства, ОСОБА_7 умисно кистю правої руки схопив потерпілу ОСОБА_9 за шию і шляхом її стиснення із прикладанням значного фізичного зусилля, перекрив доступ повітря до життєво важливих органів останньої та утримував ОСОБА_9 до того часу, поки вона не перестала здійснювати активні дії, після чого положив її на землю.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді механічної асфікції шляхом стиснення органів шиї, переломів підязикової кістки-відкритого згинального перелому зовнішньої поверхні правого великого ріжка, крововиливів в м'які тканини шиї в проекції підязикової кістки справа та передньо-зовнішніх поверхнях в проекції щитовидного хряща зліва, які могли утворитися одномоментно від примусового здавлення дистального кінця правого великого ріжка у внутрішньому напрямку, а верхнього кінця правого малого ріжка у зовнішньому напрямку, під час сторонньої, спрямованої у напрямку ззовні-досередини дії на праву бокову поверхню шиї ОСОБА_9 та відповідно до висновку судово-медичного експерта № 11 від 22.03.2011 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які безпосередньо перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілої ОСОБА_9

В подальшому, після вчинення вбивства ОСОБА_9, ОСОБА_7 з метою приховування слідів злочину та не бажаючи бути викритим у його вчиненні, попросив ОСОБА_8, який на момент вчинення даного злочину знаходився неподалік, допомогти йому віднести тіло ОСОБА_9 у глиб незібраного соняшникового поля.

ОСОБА_8 погодився. Взявши труп потерпілої за ноги, а ОСОБА_7 попід пахви рук ззаду, вони перенесли тіло ОСОБА_9 у глиб вказаного поля. ОСОБА_7 дістав з кишені одягу потерпілої належний їй мобільний телефон «Samsung gts 3010» та вимкнув його. Після цього вони покинули місце події.

Також ОСОБА_8, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_9, а також про обставини вчинення даного злочину та місце залишення трупа потерпілої, він умисно нікому про це не повідомляв, не бажаючи щоб сам факт злочину і особа, яка його вчинила, стали відомі правоохоронним органам.

15.01.2011р. біля 16 години труп ОСОБА_9 виявлено жителем м. Старокостянтинова ОСОБА_10

У своїй апеляційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні - старший прокурор відділу прокуратури області просить під час апеляційного перегляду кримінального провадження допитати в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, експертів ОСОБА_22, ОСОБА_23; дослідити в суді протокол огляду місця події від 15.01.2011 року, протокол огляду місця події від 16.01.2011року, висновок експертизи № 11 від 22.03.2013 року, висновок експертизи № 90 від 07.04.2011 року, висновок експертизи № 102 від 12.04.2011 року, висновок експертизи № 89 від 07.04.2011 року, висновок експертизи № 101 від 12.04.2011 року, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 06.04.2011 року та відеозапис до нього, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 07.04.2011 року та відеозапис до нього, протокол відтворення обставин та обстановки подій за участю ОСОБА_8 від 07.04.2011 року та відеозапис до нього, протокол явки з повинною ОСОБА_7 від 07.04.2011 року, протокол затримання ОСОБА_7 від 07.04.2011 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 07.04.2011 року, протокол додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 07.04.2011 року та відеозапис до нього, протокол явки з повинною ОСОБА_8, протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_8 від 08.04.2011 року, протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_7 від 08.04.2011 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_7 від 22.06.2011 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_7 від 24.06.2011 року, протокол очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 08.04.2011 року та відеозапис до нього, відеозапис оперативно-технічних заходів, протокол відтворення обставин та обстановки подій за участю ОСОБА_7 від 11.04.2011 року та відеозапис до нього, протокол обшуку в квартирі ОСОБА_7 від 12.04.2011 року, висновок експертизи волокон-нашарувань та волокнистих матеріалів № 359 від 05.05.2011 року, протокол пред'явлення фотознімків для впізнання від 14.04.2011 року, протоколи про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів від 09.04.2011 року та проведення прослуховування і перегляду звуковідеозапису від 29.06.2011 року, висновки судово-психологічних експертиз № 1517-13-32 від 11.04.2013 року, № 1521-13-32 від 20.05.2013 року, № 1520-13-32 від 18.06.2013 року, № 1519-13-32 від 18.04.2013 року, № 1518-13-32 від 02.07.2013 року, висновок судової медико-криміналістичної експертизи № 56-мк від 01.08.2013 року; роздруківки телефонних розмов абонентських номерів мережі мобільного зв'язку «Київстар»; карту з позначеннями базових станцій, їх азимутів випромінювання та місць знаходження абонентів у момент телефонних з'єднань; інформацію представника компанії ПрАТ «Київстар» у Хмельницькій області від 22.04.2014 року, а також речові докази.

Прокурор просить виправдувальний вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На думку прокурора оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В основу виправдувального вироку суд першої інстанції поклав показання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про застосування до них недозволених методів слідства, в результаті чого вони обмовили себе, однак це не знайшло свого підтвердження в ході проведення прокуратурою відповідних перевірок.

У вироку не зазначено показань потерпілих, ряду свідків, яким не дана належна правова оцінка, хоча вони підтверджують вину обвинувачених.

Судом не дана оцінка доказам, зібраним в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, де обвинувачені визнавали свою вину. За обвинуваленням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочини вчинили, перебуваючи в сильному алкогольному сп'янінні, а тому суд першої інстанції повинен був врахувати зазначені обставини, критично віднестись до розбіжностей в покараннях обвинувачених про те як вони провели час в ніч з 8 на 9 січня 2011 року, як зустрілись з ОСОБА_9, як і куди їхали з нею, як її було позбавлено життя, як вони приховували злочин.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просять виправдувальний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. Пред'явлені ними цивільні позови задоволити у повному обсязі.

Вважають оскаржуваний вирок незаконним через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Висновки суду не підтверджуються належними, допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду. В судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

На досудовому слідстві обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю визнавали свою вину і доказів того, що це вони зробили в результаті застосування до них недозволених методів слідства, немає.

Вина обвинувачених підтверджується висновками судово-медичних, медико-криміналістичної експертиз, експертиз волокон та волокнистих нашарувань, судово-психологічних експертиз, однак суд першої інстанції не дав їм належної правової оцінки.

Під час вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були дуже п'яними, тому існують розбіжності в їхніх показаннях, що суд не оцінив критично.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 давали показання, що на час вчинення вбивства перебували в інших місцях, ніж зазначено в обвинуваченні, тим самим створювали собі алібі.

Однак воно спростовується матеріалами ПрАТ «Київстар», чому суд теж не дав належної оцінки.

Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, поданій в інтересах виправданого ОСОБА_7, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильною мотивацією та підставою виправдання ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, кримінальне провадження відносно них закрити з підстав, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Виділити із матеріалів кримінального провадження № 12013240220000145 матеріали за фактом вбивства ОСОБА_9 в окреме провадження та скерувати ці матеріали прокурору для організації розслідування.

Заслухавши доповідача, виправданого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхнього представника ОСОБА_4, прокурора, які підтримали свої апеляційні скарги, кожен зокрема, виправданого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_5, які проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, ґрунтуються на зібраних в кримінальному провадження та досліджених в судовому засіданні доказах.

ОСОБА_7 вину не визнав, показав, що в середині лютого 2011 року та на початку березня 2011 року його викликали в Старокостянтинівський райвідділ міліції, де він розповів, що по факту вбивства ОСОБА_9 він знає лише те, про що говорять люди в м. Старокостянтинові. Потерпілу він не знав, був знайомий з братом загиблої - ОСОБА_26.

6 квітня 2011 року приблизно о 15 год. йому зателефонували міліціонери і попросили підійти до райвідділу міліції. Коли він прийшов, його посадили в автомобіль, де крім нього знаходилось ще троє незнайомих йому чоловіків. Вони наділи йому на руки кайданки, на голову темну шапку і вивезли в поле за межі м. Старокостянтинова. На полі його били, на пальці рук і ніг надівали клеми і по них пропускали струм, від чого він відчував сильний біль. Окрім того йому словесно погрожували, чим змусили визнати себе винним у вчинені вбивства ОСОБА_9 Однак ніякого вбивства він не вчиняв. Вину свою на досудовому слідстві визнавав через застосування фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. Попередній адвокат, призначений йому слідством, також переконував його визнавати вину.

Про факт застосування до нього психологічного тиску та фізичного насильства відразу після затримання нікому не повідомляв, тому як був дуже наляканий, боявся за своє життя, за безпеку близьких родичів.

З ОСОБА_8 він перебуває у дружніх стосунках. 8 січня 2011 року вони не бачились. 7 січня 2011 року він був вдома, до нього зайшли двоє знайомих ОСОБА_27 і ОСОБА_28, з якими він відпочивав у кафе «Веселка». 8 січня 2011 року він був у ОСОБА_16. Вони дивились телевізор приблизно до 22 години. Потім він пішов додому. Дорога займає приблизно 20 хвилин. Коли прийшов додому, повечеряв і ліг дивитись телевізор. Котра була година він не дивився. Мати уже відпочивала у своїй кімнаті.

На очній ставці з ОСОБА_8, при відтворенні обстановки та обставин події повторював те, що його змусили говорити працівники міліції, оскільки боявся за своє життя. Сказав, що сам вбив ОСОБА_9, не хотів оговорювати ОСОБА_8 Місце вчинення злочину показав сам на власний розсуд, вказавши на узбіччя дороги. Сказав, що тіло переніс на поле, однак місця, де знайшли ОСОБА_9, він не знав. Вбивства ОСОБА_9 він не вчиняв, її ніколи не бачив і не знав.

Обвинувачений ОСОБА_8 відмовився від всіх раніше даних ним зізнавальних показань по вчиненню злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, та пояснив, що 6 квітня 2011 року він займався по господарству у себе вдома в с. Коржівка Старокостянтинівського району. В той час знаходився на підписці про невиїзд у зв'язку із вчиненням крадіжки. Десь біля 11 год. побачив, як до його господарства під'їхав автомобіль, до якого його запросили сісти працівники міліції. Потім йому наділи на голову темну шапку, а на руки кайданки і привезли на якесь поле. По дорозі його били по голові пластмасовою пляшкою з водою. Коли привезли на поле, то вдарили у груди, від чого він впав на землю. Тоді його стали бити ногами, запитували, де він був 8 січня 2011 року, на що він відповів, що був в с. Григорівка у своїх знайомих ОСОБА_14. Ще питали, кого він знає із м. Старокостянтинова. Він відповів, що ОСОБА_7. Його примушували зізнатись, що він разом із ОСОБА_7 вбив ОСОБА_9 Коли він лежав на землі, то відчував, що на мізинці ніг йому одягали дріт і підключали електричний струм, від чого він відчував сильний біль, який час від часу повторювався. Це тривало близько однієї години. Під час тортур його змушували зізнатись у співучасті у вбивстві ОСОБА_9, наголошували, що це тільки початок і згодом буде набагато гірше. Коли він погодився визнати себе причетним до скоєння вбивства ОСОБА_9, йому розповіли про обставини вчинення злочину, розповіли, що говорити слідчому та налили горілки. Після цього його відвезли до райвідділу міліції, де повели на четвертий поверх в кабінет до слідчого. Він розповів слідчому те, що йому сказали говорити на полі, протокол підписав не читаючи.

Коли відбувалось відтворення обстановки та обставин події, очна ставка з обвинуваченим ОСОБА_7, він розповідав і показував те, що йому було сказано працівниками міліції.

Він вказав за якою адресою проживала ОСОБА_9, оскільки перебував у лютому 2011 року у свого знайомого і той показав йому будинок, де проживала дівчина, яку мертвою знайшли на полі за Старокостянтиновим.

У кафе «Гамбрінус» він з ОСОБА_7 відпочивав у грудні 2010 року, а не 8 січня 2011 року.

У знайомих ОСОБА_14 він перебував з 6 до 10 січня 2011 року. 8 січня 2011 року приходили колядники. Потім чоловік ОСОБА_14 пішов спати, а він ще сидів із ОСОБА_14, розмовляв. Вона шукала свій мобільний телефон і він їй дзвонив, щоб вона швидше його знайшла. Було біля трьох годин ночі. 10 січня від ОСОБА_14 він поїхав на роботу в м. Хмельницький, однак ОСОБА_14 не хочуть цього підтвердити. Ніякого відношення до вбивства ОСОБА_9 він не має. Обвинуваченого ОСОБА_7 і себе він оговорив після погроз і тортур працівників міліції, боявся за своє життя та безпеку своїх рідних.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 15.01.2011 року о 16 годині на соняшниковому полі, яке розташоване на відстані близько 700 м від м. Старокостянтинова, поблизу вулиці Заікіна, виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті, що підтверджується даними протоколів огляду місця події від 15 та 16 січня 2011 року, показаннями свідка ОСОБА_10, який виявив труп, показаннями свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_21, які проводили огляд місця події, показаннями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо зникнення та смерті їх дочки ОСОБА_9, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_22 та висновком судово-медичної експертизи №11 від 22.03.2011р. щодо причин смерті ОСОБА_9 та орієнтованого часу настання смерті з 09 по 11 січня 2011 року, що свідчить про факт вчинення злочину.

Згідно явки з повинною ОСОБА_7 (т. 8 а.с. 59-60) 8 січня 2011 року близько 21 години він пішов у бар «Гамбрінус» м. Старокостянтинова, де були присутні його знайомі ОСОБА_31 та ОСОБА_32 Згодом йому зателефонував його знайомий ОСОБА_8, який підійшов до них. Вони разом вживали спиртні напої. Допивши спиртне, вони взяли «таксі» і поїхали до ларька, де ОСОБА_8 купив цигарки, а він, вийшовши з машини, побачив дівчину, яка йшла зі сторони «болгарських» будинків. Він переговорив з нею. Вона назвалась ОСОБА_9. Він запропонував їй поїхати у напрямку соняшникового поля, так як вони домовились про статевий зв'язок. Біля поля між ними виник конфлікт. Він відштовхнув дівчину, вона почала його ображати, він взяв її за горло і вона впала на сніг. Він злякався, так як вона не подавала ознак життя, переніс її в друге місце. Куди саме не пам'ятає.

Будучи допитаним 07.04.2011 року в якості підозрюваного, ОСОБА_7 давав показання щодо обставин, які він зазначив у явці з повинною, показав, що коли вони на автомобілі «таксі» прибули до поля, він з ОСОБА_9 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_8 поїхав на ньому далі. При вбивстві дівчини ОСОБА_8 на місці злочину не було. Після вбивства дівчини він сам переніс її тіло вглиб поля.

Під час проведення 11.04.2011 року відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_7 підтримав надані раніше показання, вказавши на обставини скоєння ним злочину.

ОСОБА_8 у своїх показаннях від 06.04.2011 року повідомляв, що 08.01.2011 року він зустрівся із ОСОБА_7 і в кафе «Гамбрінус» вони розпивали спиртні напої. Потім ОСОБА_7 взяв «таксі» і вони поїхали в мікрорайон «п'ятачок», де з під'їзду житлового будинку вийшла дівчина, поспілкувалась з ОСОБА_7 і всі разом вони повернулись в бар «Гамбрінус», де вживали спиртне.

Пізніше ОСОБА_7 домовився з таксистом і вони всі разом кудись поїхали. Коли вийшли з автомобіля, йому стало погано від надмірно вжитого спиртного, він почав блювати, а ОСОБА_7 з дівчиною відійшли в сторону, «таксі» поїхало. Коли він повернувся, то побачив, що дівчина падає біля ОСОБА_7, не подає ознак життя. ОСОБА_7 пригрозив йому, що зробить з його дітьми те саме, що з дівчиною, якщо він комусь розповість про вчинене. Вони взяли дівчину за руки та ноги і перенесли на поле, де залишили. Після цього вони пішли до ОСОБА_7 додому, де ще випили горілки.

Допитаний 07.04.2011 року в якості підозрюваного ОСОБА_8 дав аналогічні за своїм змістом показання, вказавши, що 08.01.2011 року він зустрівся з ОСОБА_7 у м. Старокостянтинові, після того як він зателефонував останньому біля 17 години.

В ході проведення 07.04.2011 року відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_8 підтвердив надані раніше показання.

Такі істотні суперечності в показаннях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин їх зустрічі з потерпілою, щодо їх подальшого спільного проведення часу та їх перебування на місці вчинення злочину прокурором не були усунуті, спростовані під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанції.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовились від показань, даних під час досудового розслідування і в апеляційному суді.

Такі суперечності викликають обґрунтований сумнів у добровільності, щирості та правдивості зізнавальних показань ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З протоколів відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що вказані слідчі дії були проведені з порушенням вимог ст. 194 КПК України в редакції 1960 року, яка передбачала, що така слідча дія проводиться за обстановки та умов, в яких ця подія відбулась в дійсності.

Не зважаючи на те, що зі слів підозрюваних події відбувались у нічний час, вказані відтворення проводились у денний час. При відтворенні вимірювання відстаней між учасниками події і хронометраж останньої не проводились, а тому не можливо зробити висновок, що міг бачити ОСОБА_8 в момент вбивства.

Крім цього, відтворення з участю ОСОБА_8 обставин, які з його слів мали місце на соняшниковому полі, фактично проводилось на спортивному майданчику м. Старокостянтинова, а тому не можливо зробити висновок, чи орієнтується він на місці вчинення вбивства.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано визнав недопустимими докази, здобуті під час проведення відтворень обстановки та обставин події з участю ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Показання ОСОБА_8 щодо залишення трупа ОСОБА_9 на спині обличчям до верху, суперечать обставинам, встановленим при виявленні трупа ОСОБА_9 15 січня 2011 року, оскільки останній виявлений в положенні на животі обличчям до землі, що також обґрунтовано викликає сумнів у добровільності та правдивості зізнавальних показань ОСОБА_8

Згідно роздруківки інформації, наданої ПрАТ «Київстар» (т.9 а.с.152-158, т.17 а.с. 20, 25), телефонних з'єднань між абонентськими номерами: НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_8, та НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_7, за період з 17 год. 30 хв. 03.01.2011 року до 17 год. 47 хв. 17.01.2011 року, не відбувалось, у зв'язку з чим зізнавальні показання ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що вони спілкувались по телефону між собою 08.01.2011 року та домовлялись про зустріч цього ж дня, обґрунтовано визнані місцевим судом сумнівними.

Свідок ОСОБА_35, яка працювала в барі «Гамбрінус», не підтвердила факт перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в барі «Гамбрінус» 8 січня 2011 року в період з 19 до 24 години.

Зізнання ОСОБА_7 в явці з повинною про наміри вступити в статеві стосунки з ОСОБА_9 в ході досудового розслідування не перевірялись, хоча при проведенні дослідження трупа ОСОБА_9 експертом виявлено наявність значної кількості крові в піхві останньої (т. 6 а.с. 86-87), яка може належати як ОСОБА_9, так і іншій особі.

Потерпіла ОСОБА_2 в апеляційному суді пояснила, що це могла бути менструальна кров, так як у дочки напередодні були «місячні» - «критичні дні».

За таких обставин ОСОБА_9 з фізіологічних причин не могла погодитись на статевий контакт з ОСОБА_7, що теж спростовує показання останнього про добровільний намір вчинити такий.

При дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено в крові останньої наявність етилового алкоголю в кількості 0,4 % (проміле), що може відповідати незначному впливу алкоголю стосовно живих осіб (т. 6 а.с. 5-7). Проте слідством не встановлено де, при яких обставинах і який саме алкоголь вживала за життя ОСОБА_9, не з'ясовано вміст шлунково-кишкового тракту.

Згідно протоколу додаткового огляду місця події від 16.01.2011 року (т. 1 а.с. 22) поблизу місця виявлення трупа ОСОБА_9 було знайдено пусту пляшку з-під шампанського «Золота Балка», корок від вказаної пляшки з надписом «Золота Балка», який був загорнутий в обгортку від шоколаду «Корона».

Хоча на вказаних предметах могли бути відбитки пальців, долонь, зубів, потожирові виділення, сліди слини, інші біологічні матеріали як вбивць, так і потерпілої ОСОБА_9, вилучивши пляшку з-під шампанського, слідчий корок та обгортку з шоколаду не вилучив і не приєднав до справи в якості речових доказів, не провів по них відповідні експертизи для подальшої ідентифікації учасників вбивства.

З'ясування даних обставин дало б можливість зробити висновок, що робила, що вживала, де і з ким була ОСОБА_9 безпосередньо перед настанням смерті, оскільки потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що дочка приймала їжу в обід, а свідок ОСОБА_11, який останній бачив ОСОБА_9 живою, показав, що в той вечір вони весь час були разом і продуктів харчування та спиртних напоїв потерпіла не вживала через брак коштів.

В апеляційному суді слідчий ОСОБА_21 заявив, що вважав за непотрібне вилучати вище вказані речові докази.

Згідно описової частини висновку судово-медичної експертизи № 11 від 22.03.2011 року (т. 6 а.с. 5), згідно даних зовнішнього дослідження експертом ОСОБА_22 вказано, що труп ОСОБА_9 доставлений у морг в одязі, зокрема в колготах чорного кольору.

В апеляційному суді ОСОБА_22 показав, що при проведенні експертизи були присутні працівники Старокостянтинівського РВ УМВСУ ОСОБА_30 та ОСОБА_36, які вилучали вище вказані колготи .

Апеляційним судом встановлено, що останні не приєднано до справи в якості речового доказу.

В протоколі огляду місця події - приміщення моргу від 16.01.2011 року (т. 1 а.с. 35), в ході якого було вилучено одяг ОСОБА_9, вказано, що в окремі поліетиленові пакети поміщено та опечатано, зокрема, «перчотки» чорного кольору (дослівно «перчОтки»).

Без застосування спеціальних знань апеляційним судом встановлено, і це є очевидним фактом, з чим погодились усі учасники процесу, що первинним у вказаному протоколі було написано слово «колготки», яке в послідуючому було виправлено на слово «перчотки», мабуть мали на увазі перчатки.

Згідно протоколу огляду речових доказів - одягу ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 36) від 21.06.2011 року вище вказані колготки слідчим не оглядались.

Згідно постанови слідчого від 21.06.2011 року (т. 1 а.с. 42) колготи чорного кольору ОСОБА_9 до справи в якості речового доказу не приєднано.

Куди поділись колготи ОСОБА_9, чому їх не приєднано до справи в якості речового доказу, чому при проведенні судмедекспертизи та вилученні одягу покійної був присутній працівник міліції ОСОБА_36, який не входив до слідчо-оперативної групи, ні слідчі ОСОБА_30 та ОСОБА_21, ні прокурор апеляційному суду пояснити не змогли.

Слід відмітити, що згідно акту Красилівського районного суду від 24 квітня 2014 року (т. 21 а.с. 6) до даного суду з прокуратури Хмельницької області поступили речові докази по даній справі, проте цілісність упаковки речового доказу «жіночі перчатки» була порушена, пошкоджена, що може свідчити про підміну речового доказу.

Враховуючи усе вище вказане, колегія суддів вважає, що безповоротна втрата такого речового доказу, як колготки потерпілої ОСОБА_9, на яких могли бути вкрай важливі сліди злочину, по яких можна би було ідентифікувати вбивць, суттєво впливає на об'єктивність розгляду даного кримінального провадження, на оцінку інших доказів по справі.

В апеляційному суді потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що дочка ОСОБА_9 зазвичай ходила в носочках і штанах, колготи одягала тільки тоді, коли були морози десь більше -5єC.

8 січня 2011 року вона пішла на побачення з ОСОБА_11, ввечері вони планували і відпочивали в барі «Українська кухня».

Згідно довідки Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 31.03.2011 року за № 77 (т. 1 а.с. 33) вбачається, що 08.01.2011 року у м. Старокостянтинові температура повітря була 2,7є морозу, в ніч на 09.01.2011 року піднімалась до додаткової позначки і 09.01.2011 року становила 0,5є морозу, 10.01.2011 року становила 0,7 є тепла.

На думку колегії суддів зазначене свідчить, що ввечері 08.01.2011 року у ОСОБА_9 не було необхідності одягати колготи, оскільки на вулиці було не дуже холодно, вона планувала провести вечір з ОСОБА_11 в барі «Українська кухня».

З показань останнього вбачається, що в той вечір ОСОБА_9 була взута в чоботах на каблуку, не в «берцах», в яких було виявлено труп.

Те, що на трупі ОСОБА_9 були колготи та «берци», може свідчити, що вона їх оділа вночі після повернення з бару «Українська кухня», пішла з дому на зустріч з невідомими особами, 09.01.2011 року була ще живою, оскільки свідок ОСОБА_37 09.01.2011 року в обідню пору бачила її в м. Старокостянтинові, що підтвердила в апеляційному суді.

Не довіряти показанням зазначеного свідка у колегії суддів немає підстав, а тому з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання суду першої інстанції на те, що він критично оцінює її показання, оскільки на думку колегії суддів вони не спростовуються показаннями свідків ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41

Колегія суддів вважає, що вказане спростовує версію обвинувачення про вбивство ОСОБА_9 в ніч з 8 на 9 січня 2011 року.

Раніше сама потерпіла ОСОБА_2 сумнівалась в причетності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вбивства її дочки, про що заявила в судовому засіданні 16 травня 2012 року (т. 12 а.с. 70). Щоб з'ясувати хто і коли вбив ОСОБА_9 вона зверталась за допомогою до екстрасенсів, що об'єктивно підтверджується матеріалами справи, публікаціями в засобах масової інформації.

В апеляційному суді потерпіла ОСОБА_2 наполягала на причетності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вбивства її дочки.

Із зізнавальних показань ОСОБА_8 вбачається, що коли він, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 приїхали автомобілем на місце вбивства і вийшли з авто, від надмірно вжитого спиртного йому стало погано, він блював.

Однак згідно протоколів огляду та додаткового огляду місця події відповідно від 15 та 16 січня 2011 року блювотиння ОСОБА_8 не виявлено.

Якщо припустити, що його прибрали - з'їли дикі тварини, то чому вони не зачепили труп ОСОБА_9, який виявлено неушкодженим.

Вказане може свідчити, що ОСОБА_8 не було на місці вбивства і він обмовив себе та ОСОБА_7, а труп ОСОБА_9 з'явився на соняшниковому полі безпосередньо перед його виявленням свідком ОСОБА_10, не шість днів лежав там, а тому дикі звірі не встигли його пошкодити.

На думку колегії суддів зазначене може свідчити, що ОСОБА_9 вбили після того, як 09.01.2011 року в обідню пору її живою бачила свідок ОСОБА_42

Згідно вище вказаних протоколів огляду місця події - місця виявлення трупа ОСОБА_9 вбачається, що слідчими не виявлено та не зафіксовано жодного сліду взуття, протектора шин автомобіля, слідів волочіння, хоча соняшникове поле було частково вкрите снігом, до нього прилягала грунтова дорога.

На жорстких - цупких стеблах сухих рослин соняшника не було виявлено, зафіксовано та вилучено жодного волокна з одягу жертви та вбивць, жодного зразка їх біологічних матеріалів, зокрема волосся.

На одязі потерпілої ОСОБА_9 15.01.2011 року не було виявлено та зафіксовано жодної подряпини, траси, потертості від вище вказаних сухих рослин соняшника.

Слідуючи версії обвинувачення, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїхали на соняшникове поле автомобілем, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 переносили по полю труп жертви, вони обов'язково залишили би по собі вище вказані сліди, однак слідчі вкрай непрофесійно поставились до виконання своїх службових обов'язків, огляд провели поверхово, безповоротно втративши вкрай важливу доказову базу.

Слід відмітити, що місце виявлення трупа ОСОБА_9 з 18 години 15.01.2011 року до 13 години 10 хвилин 16.01.2011 року ніким не охоронялось, а тому зловмисники на протязі цього часу мали вільний доступ до імовірного місця вбивства, мали можливість знищити уліки, речові докази злочину.

Чому сталось все вище вказане, слідчі апеляційному суду обґрунтовано пояснити не змогли.

Досудове слідство посилається на те, що механізм удушення потерпілої ОСОБА_9 співпадає з механізмом удушення, який продемонстрував ОСОБА_7 при відтворенні обстановки та обставин події, а тому це є беззаперечним доказом його вини.

Однак судмедексперт ОСОБА_22 в апеляційному суді показав, що цей механізм звичайний, нічим особливим не вирізняється, не має якоїсь специфіки, якихось індивідуальних ознак, наявність яких дало б можливість зробити висновок, що тільки ОСОБА_7 таким способом міг задушити ОСОБА_9, а не якась інша особа.

Як зазначено в обвинувальному акті (т. 19 а.с. 2-3), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з бару «Гамбрінус» та сіли у автомобіль під керуванням невстановленого слідством водія. Рухаючись автомобілем, обвинувачені зупинились на проїзній частині дороги біля торгівельного кіоску № 6 по АДРЕСА_4. Коли ОСОБА_9 проходила повз автомобіль, ОСОБА_7 запропонував їй проїхатись з ним та ОСОБА_8 на автомобілі.

Проте досудовим слідством не встановлено режим роботи даного кіоску, особу продавця, який у ньому працював, та не з'ясовано, чи бачила ця особа автомобіль, на якому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під'їхали до кіоску, чи бачила вона ОСОБА_9 та чи сідала остання у автомобіль разом із обвинуваченими.

Потерпіла ОСОБА_2 в апеляційному суді підтвердила, що дочка ОСОБА_9 ні за яких обставин добровільно не сіла б у автомобіль до незнайомих, тим більше п'яних, набагато старших за неї чоловіків.

Згідно висновку судовомедичної експертизи № 11 від 22.03.2011 року будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для боротьби та самооборони, при експертизі трупа ОСОБА_9 не виявлено.

Згідно матеріалів кримінального провадження не доведено, що ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були між собою знайомі.

Вище вказане ще раз дає підстави сумніватись у правдивості зізнавальних показань ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Посилання обвинувачення на те, що при дослідженні телефонних з'єднань ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період з 08.01.2011 року по 16.01.2011 року вони ймовірно могли знаходитись неподалік місця виявлення трупа ОСОБА_9 є припущенням і ніяким чином прямо не свідчить про те, що саме вони вчинили інкриміновані їм злочини.

В своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_8 посилається на те, що він після того, як приїхав до ОСОБА_14 06.01.2011 року, поїхав від них 10.01.2011 року на роботу в м. Хмельницький.

Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_8 гостював у неї в будинку з 6 січня 2011 року і вранці 8 січня 2011 року залишив її будинок. Куди він направився, їй не відомо.

Обвинувачення у підтвердження перебування ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 з 8 по 9 січня 2011 року та вчинення ним злочину посилається на те, що ОСОБА_8 не міг телефонувати 9 січня 2011 року в 03 год. 38 хв. 17 сек. від ОСОБА_14 з будинку АДРЕСА_5.

В той же час в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_43 стверджували, що с. Григорівка знаходиться в зоні дії двох базових станцій і при неможливості телефонного з'єднання з однією базовою станцією, дзвінок може перехоплюватися другою базовою станцією.

Згідно даних листа ПрАТ «Київстар» від 22.04.2014 року за № 326910/10/05/11/02, проводились натурні випробовування щодо визначення роботи базових станцій, які обслуговували абонентські з'єднання 9 січня 2011 року о 03 год. 38 хв. 17 сек. Аналіз таких робіт показав, що ОСОБА_8 здійснювати дзвінок з будинку ОСОБА_14 не міг.

Допитаний як спеціаліст в судовому засіданні ОСОБА_15, суду пояснив, що він здійснював вищевказані натурні випробування одноразово.

Спеціаліст ОСОБА_43 пояснив, що при одному натурному випробуванні щодо визначення роботи базових станцій встановити точно можливе з'єднання абонента неможливо, оскільки для цього потрібно провести цілий ряд випробувань, за таких же погодних, кліматичних, технічних умов, при яких були здійснені телефонні дзвінки 9 січня 2011 року.

Оскільки ці вимоги спеціалістом ОСОБА_15 при проведенні одноразового натурного випробування дотримані не були, є обґрунтовані сумніви в їх достовірності.

Спростовуючи алібі ОСОБА_8, слідство посилається лише на телефонні з'єднання ОСОБА_8 о 03 год. 38 хв. 17 сек. 9 січня 2011 року, не перевіривши інших телефонних з'єднань, які відбулись у той час. А їх було 7 з мобільного телефону останнього. В зоні дії якої базової станції вони відбулись слідством встановлено не було.

З наявних у матеріалах кримінального провадження висновків психологічних експертиз №1519/13-32 від 18 квітня 2013 року та №1518/13-32 від 7 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що тиск на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час проведення відтворення обстановки та обставин події з боку інших учасників слідчої дії не чинився, однак ці висновки не спростовують твердження обвинувачених про застосування до них недозволених методів слідства до початку проведення цих слідчих дій. Самі обвинувачені не стверджували, що такий тиск відбувався саме під час проведення відтворення.

Колегія суддів погоджується з думкою місцевого суду про те, що висновки експертизи волокон та волокнистих матеріалів, проведеної експертом ОСОБА_23 (т.6 а.с.111-120), не можуть вважатись достатнім доказом вини ОСОБА_7, оскільки, як пояснив вказаний експерт в суді, висновок зроблений ним щодо виявлення волокон на куртці ОСОБА_7, які за родовими ознаками мають спільну групову належність із волокнами куртки загиблої ОСОБА_9, однак зважаючи на відсутність індивідуалізуючих ознак порівняльних об'єктів, не мають достатнього підґрунтя для категоричного висновку щодо походження зазначених волокон саме від куртки ОСОБА_9

Підставою для дачі дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та його батьків став рапорт оперуповноваженого ОСОБА_44 від 04.04.2011 року, згідно якого ОСОБА_8 вчиняв насильницькі дії щодо ОСОБА_20, погрожуючи їй по телефону та вимагаючи зустрічі, приїжджаючи до її місця проживання, де міг зустріти ОСОБА_9 Окрім того його телефон зафіксований у моніторингу з'єднань стільникового зв'язку на місці виявлення трупа ОСОБА_9 Однак, мобільний телефон ОСОБА_8 був вилучений лише 06.04.2011 року і тільки тоді було встановлено номер його сім-карти.

На підтвердження викладених у вказаному рапорті обставин прокурор жодних доказів не надав і відмовився від допиту у судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_20

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у досудового слідства не було об'єктивних даних вважати, що ОСОБА_8 причетний до вбивства ОСОБА_9, не було підстав проводити обшук за місцем його проживання та для його фактичного затримання.

Також залишилось невстановленим яким чином ОСОБА_8 прибув у Старокостянтинівський РВ 06.04.2011 року, в той час як в журналі обліку відвідувачів та запрошених до Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, який був досліджений судом, 06.04.2011 року його взагалі не зазначено, не зареєстровано.

Слідчий ОСОБА_21, допитаний як свідок в судовому засіданні, пояснив, що 04.04.2011 року з рапорту працівника міліції ОСОБА_44 він дізнався, що причетним до вбивства ОСОБА_9 може бути ОСОБА_8 Вранці 06.04.2011 року був проведений обшук по місцю проживання ОСОБА_8, який позитивних результатів не дав.

Цього ж дня о 15 год. 50 хв. до нього в кабінет без будь-якого виклику з'явився ОСОБА_8, який в 15-хвилинній розмові повідомив, що ОСОБА_9 вбив ОСОБА_7 в його присутності.

Після бесіди, в період часу з 16 год. 08 хв. до 17 год. 15 хв. він допитав ОСОБА_8 як свідка, який повідомив, що ОСОБА_7 вбив ОСОБА_9 в його присутності. У зв'язку з цим він дав вказівку оперативним працівникам забезпечити явку до нього ОСОБА_7 Останній з'явився до нього на допит о 19 год. 20 хв. 06.04.2011 року.

При цьому слідчий ОСОБА_21 не зміг пояснити суду хто і у зв'язку з чим викликав ОСОБА_7 в Старокостянтинівський РВ на 15 год. 50 хв. 06.04.2011 року, що зафіксовано в журналі обліку відвідувачів та запрошених до Старокостянтинівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області, який згідно вказаного журналу ОСОБА_7 покинув о 16 год. 30 хв. без будь-яких претензій до працівників міліції, про що власноруч розписався в журналі.

ОСОБА_7 з'явився до нього на допит о 19 год. 20 хв. Де з 15 год. 50 хв. до вказаного часу перебував ОСОБА_7, чому він заново не зареєстрований у вище вказаному журналі, ОСОБА_21 пояснити суду не міг.

Допит ОСОБА_7 в якості свідка 06.04.2011 року тривав з 19 год. 22 хв. до 20 год. 58 хв., останній не визнав себе винним у вчиненні вбивства ОСОБА_9

Свідок - слідчий ОСОБА_21 не зміг пояснити апеляційному суду, чому одразу після вище вказаного допиту він не затримав ОСОБА_7, адже у нього на той час вже були зізнавальні показання ОСОБА_8, в яких він прямо вказав на ОСОБА_7 як на вбивцю ОСОБА_9

Слідчий ОСОБА_21 також не зміг пояснити апеляційному суду де був ОСОБА_7 після закінчення допиту о 20 год. 58 хв., що з ним відбувалось на протязі більше 3 годин, до моменту затримання 07.04.2011 року о 00 год. 20 хв.

Також слідчий ОСОБА_21 не міг пояснити суду, чому він відпустив і не затримав ОСОБА_8 після допиту як свідка, який зізнався у причетності до вчинення вбивства ОСОБА_9

Як вбачається з висновків судово-медичних експертиз № 89 та № 90 від 6 квітня 2011 року, в них не зазначено в котрій годині і в чиїй присутності розпочато огляд ОСОБА_7 та ОСОБА_8, номер приміщення в Старокостянтинівському РВ УМВС України, де такий огляд проводився.

Обвинуваченням так і не надано доказів, в якій годині та з яких підстав слідчим 6 квітня 2011 року були призначені судово-медичні експертизи, а також в який період часу, де і в чиїй присутності вони проводились.

Вказані експертизи були призначені при відсутності будь-яких скарг від ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З протоколами оголошення обвинуваченим (підозрюваним) про призначення вище вказаних експертиз і ознайомлення їх з постановою про їх призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ознайомлено лише 20-21 червня 2011 року (т. 6 а.с. 23, 24, 30, 31), чим грубо порушено їх право на захист, оскільки вони були позбавлені можливості поставити експерту ряд запитань з приводу наявності у них тілесних ушкоджень, часу та механізму їх спричинення.

Вказані обставини свідчать, що у слідчого вже при першому спілкуванні з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникли сумніви у добровільності їх зізнавальних показань. Останні боялись повідомляти слідчому про застосування до них недозволених методів слідства, які могли мати місце вже після огляду їх суд-медекспертом.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_8 та ОСОБА_7 стверджували про застосування до них незаконних методів дізнання та слідства.

Перевіривши матеріали за заявою ОСОБА_7 про неправомірні дії працівників Старокостянтинівського РВ УМВС України, судом першої інстанції правильно встановлено, що перевірка проводилась Старокостянтинівською міжрайонною прокуратурою, тобто органом, контролюючим дане слідство, що може свідчити про можливу упередженість проведеної перевірки, оскільки така повинна проводитись ефективно незацікавленим прокурором.

Згідно матеріалів перевірки прокурором не встановлено, хто і коли здійснив фактичне затримання та доставку ОСОБА_8 і ОСОБА_7 до Старокостянтинівського РВ, хто утримував їх в цьому приміщені до проведення допиту слідчим, що свідчить про неповноту проведеної перевірки.

Спростовуючи показання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 щодо застосування до них 06.04.2011 року недозволених методів слідства перед проведенням їх перших допитів, сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_8 щодо його фактичного затримання цього дня близько 11 години. Не пояснила, ким він був фактично затриманий і де перебував з цього часу до першого з'явлення до слідчого, яке відбулось 06.04.2011 року о 15 год. 50 хв. Таким чином не спростовано його тверджень щодо застосування до нього незаконних методів слідства.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_8 після його фактичного затримання перебував під контролем держави, обов'язок довести в суді обставини незастосування до нього у цей час незаконних методів слідства покладається на сторону обвинувачення, що у даній справі теж не було зроблено.

Також, сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_7 щодо його фактичного затримання близько 15 год. 15 хв. 06.04.2011р. Сторона обвинувачення не пояснила, ким він був фактично затриманий і де перебував до першого допиту, який почався о 19 год. 20 хв. 06.04.2011р., де він перебував більше трьох годин після цього допиту і до моменту затримання о 00 год. 20 хв. 07.04.2011 року і таким чином не спростувала його тверджень щодо застосування до нього теж незаконних методів слідства як і до ОСОБА_8

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 після його фактичного затримання перебував під контролем держави, обов'язок довести в суді обставини незастосування до нього у цей час незаконних методів слідства покладається на сторону обвинувачення, що у даній справі теж зроблено не було.

У рішенні по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право на захист буде непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника».

Як пояснив в судовому засіданні слідчий ОСОБА_21, перші відомості, які свідчили про причетність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вбивства ОСОБА_9 він отримав 06.04.2011 pоку о 15 год. 50 хв. зі слів ОСОБА_8, що свідчить про наявність з цього моменту обгрунтованих підозр ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до вчинення вбивства ОСОБА_9 Однак слідством не була забезпечена ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можливість під час їх допитів скористатись правовою допомогою, що свідчить про непоправне порушення їх прав на захист.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_12, ОСОБА_51, ОСОБА_13, ОСОБА_36, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, на які посилається сторона обвинувачення, як на доказ вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що вони не свідчать про їх причетність до вчинення інкримінованих їм злочинів, не являються прямими доказами їх вини.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим та апеляційним судом в повному обсязі досліджено обставини кримінального провадження, усім зібраним по справі доказам дана належна правова оцінка.

Місцевий суд вказав та обґрунтував у виправдувальному вироку, чому ним взято до уваги одні докази та відхилено інші, в результаті чого дійшов вірного висновку про відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в скоєнні інкримінованих їм злочинів.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Під час судового слідства обвинувачені відмовились від своїх попередніх показань, в яких вони визнали свою вину, в тому числі і від написаних ними власноручних явок з повинною, мотивуючи це тим, що до них застосовувались недозволені методи слідства.

В обґрунтування вини обвинувачених прокурор посилається на визнання ними своєї вини під час досудового слідства, зазначаючи, що зізнавальні показання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були надані у 2011 році, і відповідно до положень КПК України в редакції закону 1960 року є доказами.

Однак відповідно до ч.2 ст.74 КПК України (в редакції закону 1960р.) визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі, а таких на думку колегії суддів немає.

Вище вказані положення ст. 62 Конституції України поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).

У пункті 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 p. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р. 33, § 77).

Виходячи з оцінки наданих суду доказів у їх сукупності та роз'яснень, даних у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.1996 року, (п.п. 18, 19) про те, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми мають пряму дію (ст.8), суд зобов'язаний при розгляді конкретних справ керуватись, насамперед, нормами Конституції.

Суд також виходив з рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, де зазначено, що «подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 КПК України (в редакції 1960 року) речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом» та прямо зазначеного у ч. 3 ст. 62 Конституції України положення про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Виходячи з наведеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що під час судового розгляду даного кримінального провадження не встановлені достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в скоєнні інкримінованих їм злочинів, і вичерпані можливості їх отримання, а тому відносно них законно постановив виправдувальний вирок.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Вирок Красилівського районного суду від 23 червня 2014 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін, апеляційні скарги процесуального керівника у кримінальному провадженні - старшого прокурора відділу прокуратури області, захисника ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області Цугель І.М.