Рішення № 42122507, 24.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1709/14-ц Номер провадження 22-ц/786/3911/14Головуючий у 1-й інстанції Савинський Г. Б. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія Еталон" на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного правочину,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 5 вересня 2014 року уклав з компанією «Еталон» договір фінансового лізингу, умовами якого передбачено придбання та передача лізиногодавцем лізингоодержувачу трактору МТЗ 82.1, вартістю 175000 грн. за умови прийняття та сплати платежів останнім. В зв'язку з неможливістю детально ознайомитися з умовами договору та не наданням достовірної інформації представником компанії, яка не роз'яснила, що перший платіж в сумі 20000 грн. є комісійною винагородою компанії, а не сплатою вартості предмета лізингу, вважає порушеним своє право як споживача внаслідок недобросовісності дій відповідача та несправедливості умов договору, якими порушено істотний баланс між інтересами сторін.

Просив визнати недійсним договір №000870 фінансового лізингу від 5 вересня 2014 року, стягнути з відповідача 20000 грн. в рахунок повернення сплачених коштів, моральну шкоду в сумі 7000 грн. та судові витрати.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір №000870 фінансового лізингу від 5 вересня 2014 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_2.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення сплачених коштів за договором №000870 фінансового лізингу від 5 вересня 2014 року в сумі 20000 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_2 витрати понесені на юридичну допомогу в сумі 2000 грн. та сплату судового збору в сумі 244 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (надалі компанія "Еталон") подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставина справи, невірне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкового рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 5 вересня 2014 року ОСОБА_2 уклав з компанією «Еталон» договір №000870 фінансового лізингу, предметом якого є придбання та передача на умовах фінансового лізингу у користування транспортного засобу - сільгосп трактору МТЗ - 82.1, вартістю 175000 грн. При цьому лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов договору.

При укладанні договору фінансового лізингу, сторонами були обумовлені та підписані додатки №1 та №2 - графіки сплати першого та другого лізингового платежу відповідно, які одночасно містили вхідну інформацію щодо сплати комісії за організацію та передачу предмету лізингу, послуги з реєстрації, страхування та т.і.

На виконання умов договору, 5 вересня 2014 року ОСОБА_2 були сплачені кошти в сумі 20000 грн. згідно платежу №6 та перераховані 8 вересня 2014 року платіжним дорученням №930755.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо використання відповідачем нечесної підприємницької діяльності та введення споживача в оману, а отже порушення норм цивільного законодавства та ЗУ «Про захист прав споживачів», що є підставою для визнання правочину недійсним в силу положень ч.ч.1,2 ст. 215 та ст..203 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, яких він дійшов з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначенні не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають за договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливосте встановлюються цим Законом.

Нормами статей 638, 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.

Як вбачається з тексту позовної заяви, підставою для визнання недійсним договору фінансового лізингу є твердження позивача про несправедливість умов договору в частині необхідності оплати лізингодавцю 20000 грн. комісійної винагороди за здійснення організаційних заходів, а також те, що при підписанні угоди працівник лізингової компанії ввела його в оману щодо такого платежу, не роз'яснивши належним чином правової природи останнього.

Свої вимоги позивач обґрунтовував ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за змістом яких продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

В разі якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Між тим, позивачем поставлено питання про визнання недійсним договору фінансового лізингу, позаяк вимоги про визнання несправедливим саме умови договору про обов'язок лізингоодержувача сплатити комісію за організацію та комісію за передачу предмета лізингу, яка встановлено ст. 8 п. 8.2.1 не заявлено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з умовами договору, в тому числі з тими з них, де дається визначення термінів « комісія за організацію», «комісія за передачу предмета лізингу» позивач був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис. Твердження про те, що при укладанні договору він був ведений представником компанії в оману щодо характеру платежу в розмірі 20000 грн. не заслуговує на увагу, оскільки не доводиться зібраними по справі доказами та з огляду на те, що сам позивач має вищу юридичну освіту, а відтак мав можливість надати умовам договору правову оцінку.

Також позивачем не надано будь-яких належних та достатніх доказів, які б доводили факт укладення договору внаслідок здійснення лізинговою компанією «Еталон» нечесної підприємницької практики.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав, з якими закон, а саме ст. ст. 203, 215 ЦК України пов'язує визнання правочинів недійсними.

Зазначені вище обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість позову, а відтак судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія Еталон" задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року скасувати, ухваливши нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного правочину відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

З оригіналом згідно.