Рішення № 42122332, 18.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2008/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3871/14

Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В.

Доповідач Кузнєцова О. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Бондаревської С.М., Чічіля В.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шокало Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив розірвати кредитний договір №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»; визнати договір іпотеки від 10 липня 2008 року; укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним догвором №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року визнати таким, що втратив чинність; вилучити з державного реєстру речового права відомостей про іпотеку та обтяження на квартиру АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що 10 липня 2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке реорганізоване в ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі директора Гадяцького відділення ПГРУ «ПриватБанк» Хоменка В.М. укладено кредитний договір №PLQ0GA0000000007.

Згідно вказаного договору банк зобов'язався надати йому кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 10.07.2008 року по 10.07.2023 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 36781,44 доларів США.

Проте, ПАТ КБ «ПриватБанк», порушив свої зобов'язання, обумовлені кредитним договором та не видав позичальнику кошти в сумі 30000 доларів США.

Вказує, що мав намір використати зазначені кошти на споживчі цілі, як і зазначено у договорі, але на даний час потреба у цьому відпала. Кошти в обумовленій договором сумі -30000 доларів США - він не отримав по даний час, у зв'язку з чим був позбавлений можливості придбати ті речі на які розраховував під час укладання договору. Таким чином істотне порушення банком умов кредитного договору позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору.

В даний час внаслідок зростання курсу долара він не зможе погасити кредит в сумі, визначеної в договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №PLQ0GA0000000007 між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 10.07.2008 року було укладено договір іпотеки квартири, згідно якого він надав банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 74,00 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 а нотаріусом було внесено відомості про реєстрацію договору в Державному реєстрі іпотек та внесено відомості про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки, та внесено відповідні дані до державного реєстру заборон та іпотек на термін - до припинення дії договору іпотеки або припинення зобов'язання забезпеченого заставою.

Таким чином в разі розірвання кредитного договору №PLQ0GA0000000007 від 10.07.2014 року зобов'язання сторін припиняються, а також припиняється і право застави, передбачене договором іпотеки квартири від 10.07.2008 року.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано кредитний договір №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року.

Визнано договір іпотеки від 10 липня 2008 року, укладений в забезпечення кредитного договору №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року - припиненим.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» протягом п'яти робочих днів після набрання рішенням суду законної сили подати до реєстраційної служби Гадяцького РУЮ Полтавської області заяву, для проведення державної реєстрації припинення обтяження майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та вилучити записи:

1) з Єдиного державного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна (тип обтяження: заборона на нерухоме майно) зареєстровано 10.07.2008 року за № 7542963; Власник: ОСОБА_1, код: НОМЕР_1;

2) з Державного реєстру іпотек (тип обтяження: іпотека) зареєстровано 10.07.2008 року за № 7542853; іпотеко держатель: ПАТ КБ «ПриватБанк», код: 14360570; іпотекодавець: ОСОБА_1, код: НОМЕР_1.

Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржило ПАТ КБ «ПриватБанк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1.

10 липня 2008 року в м. Гадяч між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №PLQ0GA0000000007 про надання кредиту в сумі 36781,44 доларів США. Термін користування кредитними коштами встановлений по 10 липня 2023 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня був укладений іпотечний договір, за яким передано в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис - тип обтяження: заборона на нерухоме майно - квартиру трьохкімнатну за адресою АДРЕСА_1 який зареєстровано 10.07.2008 року за № 7542963.

24 жовтня 2013 року рішенням Гадяцького районного суду, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 за даним договором отримав кредит в сумі 6 тисяч доларів США. На погашення кредиту, згідно квитанцій, ним внесено кошти на суму 13372, 60 доларів США.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що одночасно настали всі чотири умови, передбачені ч.2 ст. 652 ЦК України, а тому спірний кредитний договір підлягає розірванню.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою ст. 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Місцевий суд, обгрунтовуючи необхідність розірвання спірного кредитного договору, посилається на падіння курсу гривні відносно долара США та є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 8.1 кредитного договору №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року банк зобов'язався передати позичальникові кредитні кошти у розмірі 36 781,44 доларів США, а погашення заборгованості за цим договором здійснюється в такому порядку: щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 534,08 доларів США згідно графіку погашення кредиту.

Наведене свідчить про те, що в момент укладення договору його сторони не лише не керувалися тим, що курс української гривні до долара США протягом строку дії договору залишатиметься стабільним, але й не пов'язували виконання умов договору з курсом національної валюти.

Таким чином, настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак, це саме по собі не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку (постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №6-93цс11).

Окрім того, відповідно до роз'яснень, наданих у п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

З матеріалів справи не вбачається, що в момент укладення спірного кредитного договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, а тому помилковим є висновок суду про наявність усіх передбачених ч.2 ст. 652 ЦК Укаїни підстав для розірвання договору.

Згідно зі ст. 611 ч.1 п.1 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності до вимог ст. 651 ч.1,2 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Всупереч вимог ст. 10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК України позивачем не надано належних доказів того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» істотно порушило кредитний договір, внаслідок чого йому бола завдана шкода та він значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

З урахуванням відсутності підстав для розірвання кредитного договору №PLQ0GA0000000007 від 10 липня 2008 року, колегія суддів не вбачає підстав для визнання договору іпотеки від 10 липня 2008 року припиненим, а відповідно й виключення з державного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек інформації про квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими, то застосування позовної давності, на яку посилається ПАТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі є безпідставним.

Виходячи з викладеного, внаслідок невідповідності висноків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судом першої інстанції було ухвалено помилкове рішення про задоволення позоних вимог ОСОБА_1, яке відповідно до вимог ст. 309 ч.1 п. 3,4 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"- задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"про розірвання кредитного договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.М. Бондаревська

В.А. Чічіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: