Ухвала суду № 42122227, 22.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1190/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3837/14

Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г.

Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С. при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2014 року по справі за позовом Прокурора Полтавського району в інтересах держави в особі Новоселівської сільської ради Полтавського району до ОСОБА_1, третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області, про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2014 року позов Прокурора Полтавського району в інтересах держави в особі Новоселівської сільської ради Полтавського району до ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач ГУДКСУ в Полтавському районі, 38019526, МФО 831019, код ЄДРПОУ 21046791, р/р 33211848700411, Новоселівська сільська рада, «Грошові кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, 21110000) 2653,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з ОСОБА_1 243,60 грн. судового збору на користь держави.

З рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити Прокурору Полтавського району в задоволенні його позовних вимог. Апелянт вважає рішення місцевого суду незаконним, оскільки в ньому неправильно встановлені та не доведені обставини, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, а також посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилось в присутності апелянта та представників позивача та особи в інтересах якої подано позов, за відсутності відповідачки, яка будучи належним чином та завчасно повідомленою про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилася направивши свого представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги Прокурора Полтавського району в інтересах держави в особі Новоселівської сільської ради Полтавського району, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з передачею у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу, які не надані у користування або у власність, відбулося фактичне вилучення земель сільськогосподарського призначення для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом - для індивідуального дачного будівництва, що є підставою для відшкодування відповідачкою на користь держави втрат сільськогосподарського виробництва.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням голови Полтавської РДА № 771 від 15.08.2011року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 10 га (сіножаті) для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу, які не надані у власність чи користування, що знаходиться за межами населених пунктів на території Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області( а.с.138).

У відповідності до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). У статті 23 ЗК України закріплено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на положення ч. ч. 1, 2, 4 ст. 207 ЗК України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.

Порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів, урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 року №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню».

Відповідно до розрахунку № 3 від 26.08.10 року, проведеному ТОВ «Регіон» у відповідності із урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 року №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» (ліцензія Держкомзему України серії АБ № 349497 від 27.07.06 року), який був погоджений з ОСОБА_1 та 26.08.10 року затверджений заступником голови Полтавської РДА, розмір втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для індивідуального дачного будівництва відповідача становить 2 653,00 грн.(а.с.122).

З урахуванням викладеного, встановивши, що ОСОБА_1 не відшкодувала збитки, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь, у розмірі 2653,00 грн., місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Доводи апелянта, що при наданні земельних ділянок для дачного будівництва сплата втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва чинним законодавством не передбачена, не відповідає обставинам справи та положенням ЗК України, з огляду на наступне.

За змістом ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 208 ЗК України передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Наведений у цій статті перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. У свою чергу, вилучення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва до цього переліку не включено.

Відповідно до висловленої Верховним Судом України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-313а13 правової позиції, обов'язкової для всіх судів України в силу положень ст. 360-7 ЦПК України, в разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, крім викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають. Викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин