Вирок № 42120460, 19.11.2014, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2313/14-к

пров. № 1-кп/544/161/2014

В И Р О К

іменем України

19 листопада 2014 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Сімонової С.Г.,

за участі секретаря Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Пирятинського районного суду на вул. Леніна, 41 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12014170390000165 від 23.10.2014, відносно

ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1. 19.11.2007 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України (далі КК) до штрафу у розмірі 850 гривень;

2. 08.02.2008 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 263 КК до обмеження волі на строк 1 рік;

3. 31.03.2010 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК до штрафу у розмірі 850 гривень;

4. 18.04.2011 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 190 КК до громадських робіт на строк 200 годин;

5. 09.12.2011 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. ч. 2 та 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК до позбавлення волі на строк 3 роки 15 днів;

6. 06.06.2012 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки, 07.08.2014 звільнений ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 30.07.2014 з невідбутим терміном 1 рік 2 місяці 6 днів,

якому органами досудового розслідування висунуто підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 4 ст. 358 КК,

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення прокурора Міщенка Р.В., із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1,

У С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1, який має не зняті й не погашені судимості за вчинення злочинів, у кінця вересня 2014 року на автовокзалі у м. Пирятині Полтавської області знайшов посвідчення «Ветеран праці» серія НОМЕР_1 від 07.10.2004, видане Управлінням праці та соціального захисту населення Комінтернівського району м. Харкова на ім'я ОСОБА_2, яке відповідно до пункту 12 статті 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», надає право на безоплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання, та вніс до нього неправдиві відомості, уклеївши свою фотокартку, з метою використання вказаного посвідчення для безоплатного проїзду в залізничному транспорті.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 23 жовтня 2014 року у приміському дизель-поїзді № 6526 сполученням Гребінка-Ніжин, між станцією Тарасівка та станцією Пирятин, надав вказане посвідчення провіднику вагонів з метою отримати безкоштовний квиток на проїзд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), щодо вчинення яких йому висунуто підозру органами досудового розслідування, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого за фактом унесення неправдивих відомостей у посвідчення «Ветеран праці» серія НОМЕР_1 від 07.10.2004, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Комінтернівського району м. Харкова на ім'я ОСОБА_2, необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 358 КК як підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем.

Дії обвинуваченого по епізоду пред'явлення посвідчення «Ветеран праці» серія НОМЕР_1 від 07.10.2004, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Комінтернівського району м. Харкова на ім'я ОСОБА_2 провіднику вагонів, необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 358 КК, як використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання у відповідності зі ст. 65 КК, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 КК, суд визнає рецидив злочинів.

Ураховується особа обвинуваченого, який, в основному, негативно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, разом з тим, є особою молодого віку.

Обвинувачений скоїв сукупність злочинів, і суд, відповідно до приписів частини 1 статті 70 КК, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 червня 2012 року обвинуваченого було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки. 07 серпня 2014 року ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави підсудного з місць позбавлення волі звільнено умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 2 місяці 6 днів.

Нові злочини обвинувачений вчинив протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, тому суд відповідно до ч. 4 ст. 81 КК призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КК, обвинуваченому ОСОБА_1 небхідно призначити покарання за нові злочини за ч. 1 ст. 70 КК, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів повністю чи частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, визначених ч. 2 ст. 71 КК.

Суд уважає за можливе визначити остаточне покарання обвинуваченому шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім цього, визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків суд ураховує приписи п/п. а п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, відповідно до яких при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений скоїв нові злочини в період відбуття покарання за попереднім вироком, і може продовжувати скоєння кримінальних правопорушень.

На думку суду дане клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно приписам частини 4 статті 176 КПК запобіжні заходи застосовуються судом під час судового провадження за клопотанням прокурора.

Як передбачено статтею 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, у тому числі, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім того, з практики Європейського суду з прав людини слідує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рекомендації R (80) 11 Комітету міністрів державам - членам Ради Європи (прийнята представниками міністрів 27 червня 1980 року) йдеться про те, що при розгляді питання про необхідність взяття під варту судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи і, зокрема, такі з наступних факторів, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи і, зокрема, його зв'язки з суспільством.

Оскільки суд обирає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, обвинувачений ніде не працює, зловживає спиртними напоями, маючи неодноразові судимості, на шлях виправлення не стає, продовжує скоювати кримінальні правопорушення, наявні ризики вважати, що обвинувачений може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого повинен бути обраний запобіжний захід тримання під вартою.

При цьому суд уважає, що застосування запобіжого заходу відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню в місці попереднього ув'язнення.

Пиписами ч. 2 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта для проведення технічної експертизи від 24.10.2014 за № 234 у даному кримінальному провадженні становлять 196 грн 56 коп.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази суду не надавалися.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, призначивши покарання за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі на строк один рік, за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України у виді у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначити покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ч. 5 ст. 71 Кримінального кодексу України, призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності до ст. 72 Кримінального кодексу України, шляхом частково приєднання покарання за попереднім вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 06.06.2012, яким його було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк чотири роки і невідбутий строк покарання за яким становить 1 рік 2 місяці 6 днів у зв'язку зі звільненням від відбування покарання на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Полтави від 30.07.2014 , до покарання призначеного за сукупністю злочинів, у вигляді позбавлення волі на строк один рік шість місяці.

Запобіжним заходом до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 обрати тримання під вартою, взявши під варту із зали суду, і строк відбуття покарання обвинуваченим обчислювати з 19 листопада 2014 року.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РС у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області 04.07.2013, ІДН № НОМЕР_3 витрати на залучення експерта у розмірі 196 (ста дев'яноста шести) грн 56 копійок для проведення технічної експертизи № 234 від 24.10.2014 у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за № 12014170390000165 від 23.10.2014, на користь держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, розрахунковий рахунок 31118115700379, код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: